Рішення

від 19.01.2015 по справі 911/4989/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2015 р. Справа № 911/4989/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної установи «Інститут охорони грунтів України»

до Селянського (фермерського) господарства «Гончар Володимир Федорович»

про стягнення 513,24 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Чапік К.М., довір. № 158-08/7 від 05.01.2015 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Державна установа «Інститут охорони грунтів України» (далі - ДУ «Інститут охорони грунтів України», позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Гончар Володимир Федорович» (далі - СФГ «Гончар В.Ф.», відповідач) про стягнення 513,24 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на укладення 25.09.2012 р. з СФГ «Гончар В.Ф.» договору № 26/7 на виконання робіт по створенню науково-технічної продукції, відповідно до якого позивач зобов'язувався виконати роботи, а СФГ «Гончар В.Ф.» - прийняти їх та оплатити.

Згідно умов вказаного договору позивач виконав роботи, які СФГ «Гончар В.Ф.» не були оплачені, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 513,24 грн. заборгованості за виконані роботи, а також 1827,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 08.12.2014 р., 25.12.2014 р. та 19.01.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 08.12.2014 р., 25.12.201 р. та 19.01.2015 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов не надав.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.01.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

25.06.2012 р. між Київським обласним державним проектно-технологічним центром охорони родючості ґрунтів і якості продукції (виконавець) та Селянським (фермерським) господарством «Гончар Володимир Федорович» (замовник) було укладено договір № 26/7 на виконання робіт по створенню науково-технічної продукції, відповідно до п. 1.2 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по агрохімічному обстеженню земель сільськогосподарського призначення на площі 65,8 га і відібрати 19 зразків грунту.

Згідно з п. 1.4 договору на основі проведених досліджень замовнику видаються науково-обгрунтовані матеріали еколого-агрохімічного дослідження земель з еколого-агрохімічними показниками якості, визначеною бальною оцінкою полів та картограми вмісту елементів живлення.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що прийом-здача робіт оформлюється актом.

Загальна вартість виконаних робіт становить 513,24 грн., кінцевий розрахунок між сторонами проводиться по завершенню робіт після підписання акту приймання-здачі на виконані роботи (пункти 5.3, 5.4 договору).

На підставі наказів Міністерства аграрної політики та продовольства від 04.09.2012 р. № 542 «Про реорганізацію державних установ, діяльність яких пов'язана з охороною родючості ґрунтів та якістю продукції», від 20.03.2013 р. № 198 «Про перейменування та затвердження нової редакції Положення про Державну установу «Інститут охорони ґрунтів України» позивач є правонаступником виконавця за договором - Київського обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції.

Позивач на виконання своїх зобов'язань виконав обумовлені договором роботи та на підставі проведених досліджень виготовив матеріали еколого-агрохімічного дослідження земель сільськогосподарського призначення СФГ «Гончар В.Ф.», що підтверджується актом готовності матеріалів агрохімічного обстеження земель сільськогосподарського призначення від 25.09.2012 р., який підписаний та скріплений печатками обох сторін (оригінал якого було оглянуто судом) та копіями виготовлених матеріалів еколого-агрохімічного дослідження земель сільськогосподарського призначення (вих. номер № 2201 від 18.04.2013 р.), які відповідають умовам договору.

З урахуванням викладеного, згідно умов договору № 26/7 на виконання робіт по створенню науково-технічної продукції від 25.06.2012 р. позивачем було виконано роботи на суму 513,24 грн., які не були оплачені замовником.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 155-08/2036 від 16.09.2014 р. на суму 513,24 грн.

Відповідь на претензію отримано не було, заборгованість не сплачено.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором № 26/7 на виконання робіт по створенню науково-технічної продукції від 25.06.2012 р., останній і звернувся з даним позовом до суду та просить суд стягнути з відповідача 513,24 грн. основного боргу.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За правовим змістом відносини сторін є змішаним договором, який містить елементи договорів підряду та надання послуг.

Згідно визначенням ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. За частиною 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Відповідно до частини 1 ст. 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи. Відповідно до частини 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, контррозрахунок розміру заборгованості або докази погашення заборгованості за договором № 26/7 на виконання робіт по створенню науково-технічної продукції від 25.06.2012 р.в сумі 513,24 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням наведеного вище та встановлення судом наявності заборгованості СФГ «Гончар В.Ф.» перед ДУ «Інститут охорони грунтів України», позовні вимоги про стягнення 513,24 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Державної установи «Інститут охорони грунтів України»у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Гончар Володимир Федорович» (08823, Київська обл., Миронівський р-н, с. Шандра, вул. Радянська, 70, код 20595202) на користь Державної установи «Інститут охорони грунтів України» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 8, код 25835792) - 513 (п'ятсот тринадцять) грн. 24 коп. основного боргу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 26.01.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна