Рішення

від 21.01.2015 по справі 916/5014/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2015 р.Справа № 916/5014/14

За позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Южненська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Одеська обл., м. Южне);

До відповідача: Громадської організації гандбольний клуб "Портовик" (Одеська обл., м. Южне);

про стягнення 26825,46 грн.

Суддя Волков Р.В.

Представники:

Від позивача: Семака В.Ю. (за довіреністю).

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: 15.12.2014р. за вх. ГСОО №5167/14 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Южненська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - Позивач, Адміністрація) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації гандбольний клуб "Портовик" (далі - Відповідач, Покупець) про стягнення за договором про надання послуг №39/1-П-ЮЖФ-14 від 01.04.2014р. заборгованості у розмірі 26825,46 грн, що складається з суми основного боргу - 21772,00 грн., 3% річних - 188,85 грн., інфляційного збільшення суми заборгованості - 1716,74 грн., пені - 1623,83 грн., штрафу у розмірі 7% - 1524,04 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе за договором про надання послуг №39/1-П-ЮЖФ від 01.04.2014р. зобов'язань, акти приймання-передачі виконаних послуг від 31.07.2014р. та від 31.08.2014р., рахунки №101 від 31.07.2014р. та №115 від 31.08.2014р., акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2014р.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином шляхом надсилання ухвали суду на адресу реєстрації, про поважність причин відсутності не повідомив, витребувані документи не надав, у зв'язку з чим, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними документами.

У судовому засіданні від 21.01.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що стосуються суті спору, суд встановив наступне.

01 квітня 2014 року між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі начальника Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Громадською організацією гандбольний клуб "Портовик" укладено договір надання послуг №39/1-П-ЮЖФ (далі - Договір), згідно п.1.1 якого Адміністрація зобов'язалась за заявками Покупця протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату послуги санаторію-профілакторію "Портовик", а Покупець - приймати та оплачувати такі послуги.

Відповідно до п.6.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.3014р, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Так, у п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України є договір.

Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання ( ст. 901 Цивільного кодексу України ).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Позивачем були надані послуги Відповідачу, про що були складені відповідні акти приймання-передачі виконаних послуг від 31.07.2014р. на суму 15715,00 грн. (а.с.25), від 31.08.2014р. на суму 8757,00 грн. (а.с.26), на підставі яких виставлені рахунки №101 від 31.07.2014р. (а.с.27) та №115 від 31.08.2014р. (а.с.28).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач належно виконував умови договору, надавав визначені сторонами послуги, проте, Відповідач за надані послуги розрахувався частково.

Так, станом на час розгляду справи за Відповідачем рахується борг за надані за Договором послуги в сумі 22806,00 грн. (з урахуванням часткової оплати), 21772,00 грн. з якої - несплачена заборгованість по рахунках за липень та серпень 2014р., про що сторонами складений, підписаний та скріплений печатками обох підприємств акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2014р., який наданий до суду Позивачем у судовому засіданні 21.01.2015р.

Відповідач визначену заборгованість не сплатив, в зв'язку з чим Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Южненська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" просить суд стягнути з Громадської організації гандбольний клуб "Портовик" суму основного боргу у розмірі 21772,00 грн.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі виконаних послуг від 31.07.2014р. та від 31.08.2014р. фіксують факт надання Позивачем Відповідачу послуг.

Між тим, рахунки залишились несплаченим Відповідачем у повному обсязі, згідно чого, Позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 188,85 грн., інфляційні нарахування в розмірі 1716,74 грн., пеню у розмірі 1623,83 грн. та штраф у розмірі 7% у сумі 1524,04 грн, у зв'язку з чим слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас, вимогами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу вимог до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, п.1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. А відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України. А можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст.213 Господарського кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку нарахування штрафних санкцій починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. У відповідності зі ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що за порушення Покупцем термінів оплати Адміністрація має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 банківських днів Адміністрація має право стягнути з Покупця додатково штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Так, з огляду на вищезазначені норми чинного законодавства, суд погоджується з правовою позицією відповідача щодо необхідності застосування розміру пені, обмеженого подвійною обліковою ставкою НБУ.

Крім того, відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 188,85 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 1716,74 грн., пені у розмірі 1623,83 грн. та штрафу у розмірі 7% у сумі 1524,04 грн., встановив їх відповідність обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме підлягає стягненню 21772,00 грн. суми основного боргу, 3% річних у розмірі 188,85 грн., інфляційні нарахування в розмірі 1716,74 грн., пеня у розмірі 1623,83 грн. та штраф у розмірі 7% у сумі 1524,04 грн.

Відповідно, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Южненська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до відповідача Громадської організації гандбольний клуб "Портовик" про стягнення 26825,46 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації гандбольний клуб "Портовик" (65481, Одеська обл., м.Южне, вул. Будівельників, 7, код ЄДРПОУ 26045508) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Южненська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (65481, Одеська обл., м.Южне, вул. Берегова, буд.11, код ЄДРПОУ 38728549) 21772 (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят два) грн. 00 коп. основного боргу, 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 85 коп. - 3% річних, 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) грн. 74 коп. - інфляційне збільшення суми заборгованості, 1623 (одна тисяча шістсот двадцять три) грн. 83 коп. - пеня, 1524 (одна тисяча п'ятсот двадцять чотири) грн. 04 коп. - штраф у розмірі 7%, судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 26 січня 2015 р.

Суддя Р.В. Волков