Рішення
від 22.01.2015 по справі 927/27/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

.Іменем України

РІШЕННЯ

22 січня 2015 року справа № 927/27/15

позивач: державне підприємство "Український державний науково-виробничий

інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха" (ДП "Укргеоінформ"),

вул. Попудренка, 54, м. Київ, МСП-660, 02660

відповідач: відділ Держземагентства в Ічнянському районі Чернігівської області,

вул. Леніна, буд. 6, м. Ічня, Чернігівська область, 16703

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби в Ічнянському районі Чернігівської області, вул. Героїв Майдану, буд. 8, м. Ічня, Чернігівська область, 16703

предмет спору: про стягнення 98288,06 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Яковенко З.Г., довіреність від 21.01.2015 року, представник

від відповідача: Дроздова Н.П., не була допущена до участі у справі, у зв»язку з відсутністю

належним чином оформлених повноважень

від третьої особи: не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - державним підприємством "Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха" (ДП "Укргеоінформ") подано позов про стягнення з відповідача - відділу Держземагентства в Ічнянському районі Чернігівської області 79909,00 грн. боргу; 15981,79 грн. інфляційних та 2397,27 грн. 3% річних, за неналежне виконання умов договору №60 від 10.10.2013 року.

Ухвалою від 14.01.2015 року, відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби в Ічнянському районі Чернігівської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби в Ічнянському районі Чернігівської області, була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01466410 від 14.01.2015 року, але повноважного представника в судове засідання 22.01.2015 року не направив.

Присутня в судовому засіданні представник відповідача Дроздова Н.П., не була допущена до участі у справі у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених повноважень. Відповідно до ч.3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, представниками юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи та посвідчується печаткою підприємства, організації за наявності. Подана представником відповідача довіреність №0-28-0.2-177/2-15 від 21.01.2015 року, якою Дроздовій Н.П., надано право представляти інтереси відповідача в господарському суді підписана завідувачем сектору Державного земельного кадастру, проте документи, які підтверджують його повноваження на право підпису довіреностей (наказ) відсутні. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності зазначена Бондар Н.О. Також на довіреності відсутня печатка відділу Держземагенства в Ічнянському районі Чернігівської області.

Представник позивача в судовому засіданні надала письмове клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Письмове клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, подане представником відповідача, суд залишає без розгляду, оскільки воно підписано не уповноваженою особою.

Також представником позивача заявлено усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Від відповідача, через канцелярію суду, надійшли письмові заперечення №9-28-0.4-82/2-15 від 16.01.2015 року, а також виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які залучені судом до матеріалів справи.

До початку розгляду справи від третьої особи надійшла письмова заява №01.05-05/57 від 17.01.2015 року про розгляд справи без участі повноважного представника та письмові пояснення №01.05-05/55 від 17.01.2015 року.

Представник позивача про розгляд справи без участі повноважного представника третьої особи не заперечував.

Подана третьою особою заява про розгляд справи без участі повноважного представника задоволена судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України. Письмові пояснення третьої особи залучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 14.01.2015 року сторони були повідомлені, що нез»явлення в судове засідання повноважних представників сторін не є перешкодою для розгляду спору по суті.

В судовому засіданні 22.01.2015 року суд перейшов до розгляду спору по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги. В письмових поясненнях вказує на те, що розрахунок 3% річних на суму завданих збитків у позовній заяві зроблено за період 01.12.2013 року по 30.11.2014 року. Пояснення позивача щодо уточнення періоду нарахування 3% річних прийняті судом.

В поданих письмових запереченнях та поясненнях по справі №9-28-0.4-82/2-15 від 16.01.2015 року, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що дійсно за відповідачем рахується кредиторська заборгованість перед позивачем в сумі 79909,00 грн. за виконані послуги із створення цифрових растрових карт по Ічнянському району, сканування, трансформація та прив»язка топографічних карт та їх видавничих оригіналів, відповідно до умов договору №60 від 10.10.2013 року, проте погасити наявну заборгованість не мав можливості із-за відсутності відповідних кошторисних призначень у 2014 році. Також на час подання позову позивачем був відсутній паспорт бюджетної програми по КПКВ 2803030 «Проведення земельної реформи», який дає право на здійснення даного розрахунку Державною казначейською службою України за дорученням розпорядників бюджетних коштів, у відповідності до ч.2 ст. 49 Бюджетного кодексу України. Відповідач також вказує на те, що при отриманні акту виконаних робіт ним було зареєстровано в органах Держказначейства бюджетні зобов»язання за №119 від 12.12.2013 року, в тому числі на суму 79909,00 грн. та одночасно із фінансовими зобов»язаннями були надані платіжні доручення, які при наявності кошторисних призначень та відкритих асигнувань не були оплачені у 2013 році органами Держказначейства у Чернігівській області. Таким чином, відповідач не розрахувався за надані позивачем послуги не з власної вини, адже на момент укладення договору кошти були виділені з Державного бюджету на 2013 рік. В Державному бюджеті на 2014 рік такі видатки не передбачалися.

В письмових поясненнях, наданих третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, вказується на те, що відповідачем у 2013 році були зареєстровані бюджетні зобов»язання за договором №60 від 10.10.2013 року на суму 79909,00 грн. У відповідності до п. 2.6. Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов»язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, документи, що підтверджують факт взяття бюджетного зобов»язання, Управління повернуло відповідачу з відміткою «Зареєстровано та взято на облік». Кредиторська заборгованість відповідача в сумі 79909 грн. станом на 01.01.2014 року відображена у фінансовій звітності за бюджетною програмою (КПКВ) 2803030 «Проведення земельної реформи» та відповідним кодом економічної класифікації видатків, про що повідомлено позивача листом від 17.01.2014 року №01.02-04/51. Протягом 2014 року відповідачу бюджетні асигнування за бюджетною програмою (КПКВ) 2803030 «Проведення земельної реформи» не відкривались; для погашення заборгованості позивачу у 2014 році відповідачем документи до Управління не подавались. Станом на 19.01.2015 року кредиторська заборгованість відповідача в сумі 79909 грн. відображена у фінансовій звітності станом на 01.01.2015 року, документи для її погашення до Управління не надходили.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

10.10.2013 року між Державним підприємством "Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха" (ДП "Укргеоінформ") (виконавець) та відділом Держземагенства в Ічнянському районі Чернігівської області (замовник) було укладено договір №60.

Відповідно до п.1.1. договору №60 від 10.10.2013 року, виконавець (позивач) зобов'язується у 2013 році надати замовнику (відповідачу) послуги - код 71.12.3 - послуги геологічні, геофізичні та пов'язані з ними вишукувальні та консультаційні послуги (створення цифрових карт) Лот 6: створення цифрових растрових карт по Ічнянському району (топографічні карти масштабу 1:10 000), сканування, трансформація та прив»язка топографічних карт масштабу 1:10 000 та їх видавничих оригіналів - 443,94 од. планшетів, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 1.2. договору №60 від 10.10.2013 року передбачено, що найменування, зміст, обсяг, характеристика та інші вимоги до послуг, визначених у п. 1.1. договору, визначаються узгодженим сторонами Технічним завданням (додаток №1), що є невід»ємною частиною договору. Матеріалами по тексту цього договору є топографічні карти масштабу 1:10 000 та (або) видавничі оригінали карт в паперовому вигляді.

Результати наданих послуг, зазначених у п.1.1. цього договору, визначені Технічним завданням (п. 1.4. договору №60 від 10.10.2013 року).

На виконання п. 12.1. договору №60 від 10.10.2013 року, сторонами було підписано наступні додатки до договору №60 від 10.10.2013 року, а саме: додаток №1 - Технічне завдання на послуги із створення цифрових растрових карт по Ічнянському районі Чернігівської області шляхом перетворення топографічних карт масштабу 1:10 000 та (або) видавничих оригіналів карт в цифровий растровий вигляд; додаток №2 - Протокол узгодження договірної ціни за договором №60 від 10.10.2013 року; додаток №3 - Кошторис на послуги із створення цифрових растрових карт по Ічнянському районі Чернігівської області шляхом перетворення топографічних карт масштабу 1:10 000 та (або) видавничих оригіналів карт в цифровий растровий вигляд; додаток №4 - Календарний план на послуги із створення цифрових растрових карт по Ічнянському районі Чернігівської області шляхом перетворення топографічних карт масштабу 1:10 000 та (або) видавничих оригіналів карт в цифровий растровий вигляд; додаток №5 - Акт надання послуг.

Відповідно до п.3.1. договору №60 від 10.10.2013 року, ціна договору становить 79909,00 грн., у тому числі ПДВ - 13318,17 грн. у відповідності з Протоколом узгодження договірної ціни (додаток №2) та Кошторисом (додаток №3), що є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, укладений між сторонами договір по своїй правовій природі є договором про надання послуг.

Статтею 905 Цивільного кодексу України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом п.5.1. договору №60 від 10.10.2013 року сторони погодили, що строк надання послуг визначено Календарним планом (додаток №4), що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.п. 5.2., 5.3. договору №60 від 10.10.2013 року, виконавець передає на електронному(их) носії(ях) інформації створені цифрові растрові карти, актами наданих послуг. Форма акта наданих послуг затверджена додатком № 5 цього договору. Складання актів наданих послуг здійснюється відповідно до Технічного завдання (додатку № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Виконавець може надавати Замовнику акти наданих послуг за фактично надані послуги до 05 числа місяця наступного за звітним, останній акт - до 20 грудня 2013 року.

Як визначено п. 5.4. договору №60 від 10.10.2013 року, замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний направити виконавцеві підписаний акт наданих послуг або мотивовану відмову від прийняття наданих послуг.

У відповідності до п.п. 5.5., 5.6. договору №60 від 10.10.2013 року, приймання наданих послуг здійснюється замовником відповідно до умов, визначених Технічним завданням (додаток №1 цього договору). У разі виявлення недоліків, замовник складає акт із переліком недоліків. Після усунення недоліків сторонами підписується акт наданих послуг.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору №60 від 10.10.2013 року, позивач (виконавець) виконав взяті на себе зобов'язання та надав відповідачу (замовнику) послуги, передбачені п. 1.1. договору №60 від 10.10.2013 року на загальну суму 79909,00 грн., що підтверджується актом №1 від 29.11.2013 року надання послуг за договором від 10.10.2013 року, який підписаний сторонами та скріплений печатками, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.17).

Пунктом 5.9. договору №60 від 10.10.2013 року передбачено, що послуги, які зазначаються в акті наданих послуг та надаються за умовами цього договору, вважаються виконаними з моменту підписання сторонами актів наданих послуг, що є підставою для здійснення розрахунків.

Відповідно до накладної від 29.11.2013 року, копія якої додана до матеріалів справи, замовник (відповідач) одержав від виконавця (позивача) документацію: анотований звіт в паперовому вигляді (1 книга), формуляр в паперовому вигляді та реєстр в паперовому вигляді (1 книга), анотований звіт, формуляр та реєстр в електронному вигляді (1 диск), цифрові растрові зображення, записані на електронних носіях інформації (54 дисків), відповідно виконавець здав виконані роботи на загальну суму 79909,00грн., в тому числі ПДВ.

Заперечення з боку замовника (відповідача) - відділу Держземагентства в Ічнянському районі Чернігівської області щодо факту отримання та обсягів наданих позивачем послуг за актом №1 від 29.11.2013 року надання послуг за договором від 10.10.2013 року в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.6.1.1. договору №60 від 10.10.2013 року, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість наданих послуг.

Відповідно до п.4.1.-4.3. договору №60 від 10.10.2013 року, розрахунки по договору здійснюються на підставі ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України та наявного бюджетного фінансування. Оплата по договору здійснюється після передачі виконаних послуг замовнику та підписання сторонами акту приймання-передачі. Розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України в безготівковій формі.

Згідно ч.1 ст. 49 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 49 Бюджетного кодексу України передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів - Державна казначейська служба України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно п. 2.1. Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012р. № 309, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Казначейства.

Бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів обліковуються органами Казначейства в бухгалтерському обліку виконання бюджетів та відображаються у звітності про виконання бюджетів.

Як вбачається із відзиву на позовну заяву відповідача та пояснень третьої особи, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 року № 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України" відділом Держземагентства в Ічнянському районі Чернігівської області у 2013р. були зареєстровані бюджетні зобов»язання за договором № 60 від 10.10.2013р., укладеним між позивачем та відповідачем на суму 79909 грн. Станом на 01.01.2014р. кредиторська заборгованість відповідача в сумі 79909 грн. відображена у фінансовому звіті за бюджетною програмою КПКВК 2803030 "Проведення земельної реформи". Станом на 19.01.2015р. кредиторська заборгованість відповідача в сумі 79909 грн. відображена у фінансовій звітності станом на 01.01.2015р.

Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем направлена відповідачу вимога №9-7/633 від 24.12.2013 року та повторна вимога №9-7/174 від 03.06.2014 року про сплату боргу, зокрема, по договору №60 від 10.10.2013 року, згідно акту №1 від 29.11.2013 року на суму 79909,00 грн.

Вимога №9-7/633 від 24.12.2013 року була отримана відповідачем 27.12.2013р., що підтверджується відміткою відповідача на вказаній вимозі, копія якої додана до матеріалів справи.

Таким чином, вимогу позивача щодо оплати відповідач зобов»язаний був виконати протягом семи днів з моменту отримання, тобто до 03.01.2014р. включно.

Відповідач вимоги позивача не виконав і кошти за виконані роботи не сплатив, заборгованість відповідача перед позивачем за надані позивачем послуги становить 79909,00 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 7.1.,7.2. договору №60 від 10.10.2013 року передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов»язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України та договором. Порушення договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору.

Позивач просить стягнути з відповідача 15981,79 грн. інфляційних нарахувань за період з грудня 2013 року по листопад 2014 року та 2397,27 грн. 3% річних від простроченої суми за період з 01.12.2013 року по 30.11.2014 року, які нараховані на суму боргу 79146 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати наданих позивачем (виконавцем) послуг, але приймаючи до уваги, що позивачем при розрахунку трьох процентів річних не враховано, що прострочка оплати виникла з 04.01.2014р., а тому три проценти річних підлягають стягненню за період з 04.01.2014р. по 30.11.2014р. і їх розмір становить 2153 грн. 20 коп.

Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в заявленій позивачем сумі 15981 грн. 79 коп., оскільки за період прострочки з 04.01.2014р. по 30.11.2014р. інфляційні нарахування на суму 79146 грн., як зазначено позивачем, фактично становлять 16804 грн. 75 коп.

Заперечення відповідача проти заявлених позовних вимог судом не приймаються з наступних підстав:

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 3 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов"язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов"язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Статтею 218 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування і як наслідок неможливість погасити наявну кредиторську заборгованість із-за відсутності відповідних кошторисних призначень на такі видатки в Державному бюджеті 2014 року не звільняє відповідача від виконання взятого на себе договірного зобов'язання щодо перерахування оплати за надані послуги.

Згідно частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначається в частині першій статі 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість за отримані послуги не сплатив, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 79909,00 грн. боргу; 15981,79 грн. інфляційних та 2153,20 грн. 3% річних, за неналежне виконання умов договору №60 від 10.10.2013 року. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1960,88 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 96, 202, 205, 525, 526, 530, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 629, 901, 903, 905 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 175, 193, 218 Господарського кодексу України; ст.ст. 32, 33,34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відділу Держземагентства в Ічнянському районі Чернігівської області, вул. Леніна, буд. 6, м. Ічня, Чернігівська область, 16703 (ідентифікаційний код 38418142, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь державного підприємства "Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха" (ДП "Укргеоінформ"), вул. Попудренка, 54, м. Київ, МСП-660, 02660 (ідентифікаційний код 02571008, відомості про банківські реквізити відсутні) 79909,00 грн. боргу; 15981,79 грн. інфляційних; 2153,20 грн. 3% річних та 1960,88 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 26.01.2015 року.

Суддя Л.М. Лавриненко

СудГосподарський суд Чернігівської області
Дата ухвалення рішення22.01.2015
Оприлюднено27.01.2015
Номер документу42424831
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —927/27/15

Рішення від 22.01.2015

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Лавриненко Л.М.

Ухвала від 14.01.2015

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Лавриненко Л.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні