Рішення

від 19.01.2015 по справі 904/8757/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.01.15 Справа № 904/8757/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІС", м. Синельникове, Дніпропетровська область

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ", м. Київ

відповідача-2: Приватного акціонерного товариства "Винагрокомплекс", смт. Ювілейне, Дніпропетровська область

про стягнення 245437,14 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Голик М.О. - представник за дов. б/н від 13.08.13

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції" та відповідача-2: Приватного акціонерного товариства "Винагрокомплекс" про стягнення з відповідача-1 234600, 27 грн. основного боргу, 1118, 60 грн. трьох відсотків річних, 8718, 27 грн. інфляційних втрат та стягнення з відповідача-2 забезпеченої договором поруки суму у розмірі 1000 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором поставки № 353 від 01.04.2014 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар та неналежним виконанням відповідачем-2 своїх зобов'язань згідно договору поруки № 30/05/14 від 30.05.2014.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 08.12.2014.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, 08.12.2014 надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 08.12.2014 розгляд справи відкладено на 15.12.2014.

15.12.2014 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача-1 основний борг у розмірі 48053, 66 грн., три відсотки річних у сумі 70, 86 грн., інфляційні втрати у розмірі 662, 14 грн. та з відповідача-2 основний борг у сумі 1000 грн.

Відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

15.12.2014 позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 15.12.2014 строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів та її розгляд призначено на 19.01.2015.

19.01.2015 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача-1 основний борг у сумі 41097, 28 грн., три відсотки річних у сумі 70, 86 грн. та інфляційні втрати у розмірі 662, 14 грн., всього 41830, 28 грн. та з відповідача-2 - 1000 грн. заборгованості.

Відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

Відповідачі 1, 2 явку повноважних представників у судові засідання не забезпечили, відзиви на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надали, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленням про вручення цінних листів з ухвалами суду (арк. с. 137-138 том 1. 109, 111-113 том 2).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.01.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» (далі - відповідач-1, покупець) було укладено договір поставки № 353 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується систематично доставляти і передавати на умовах та у встановлені цим договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору поставка товару покупцю здійснюється окремими партіями силами (в т.ч. транспортом) та за рахунок постачальника на умовах DDP у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року) та на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця.

Приймання товару здійснюється уповноваженим представником покупця та починається з надання представником постачальника пакета документів на товар, передбачений п.п. 2.11, 3.3 цього договору і з вибиранням по одному екземпляру (одиниці) кожного найменування товару, який належить передачі покупцю по товарній (товарно-транспортній або видатковій) накладній. Для його перевірки на відповідність замовленню (п. 4.2 договору).

Пунктом 5.6 договору встановлено, що оплата поставленого товару здійснюється на підставі належним чином оформлених накладних (товарних, товарно-транспортних, видаткових ,податкових). При цьому покупець зменшує суму платежів на вартість товару, який був повернений, але не вивезений постачальником, згідно з п. 4.13 цього договору.

Відповідно до п. 5.6 договору оплата здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України через 60 (шістдесят) календарних днів за поставлений товар. У випадку відкриття нових магазинів мережі. В який покупець має намір здійснювати продаж товару, що постачається постачальником. Оплата за першу поставку в цих магазинах. Здійснюється через (шістдесят) календарних днів після відкриття відповідного магазина.

На виконання умов договору, позивач у період з 29.05.2014 по 12.06.2014 поставив, а відповідач-1 прийняв товар на загальну суму 227151, 96 грн. (з урахуванням вартості товару, не прийнятого відповідачем-1), що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (арк. с. 28-113 том 1).

Відповідач-1 здійснив часткову оплату поставленого товару та часткове повернення поставленого товару, у зв'язку з чим позивач, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог, звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача-1 основного боргу у сумі 41097, 28 грн.

Доказів оплати або повернення поставленого товару на вищезазначену суму сторонами до суду не надано, таким чином, несплаченою залишається вартість поставленого товару у розмірі 41097, 28 грн.

30.05.2014 між Приватним акціонерним товариством «Винагрокомплекс» (далі - поручитель, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (далі - кредитор) було укладено договір поруки № 30/05/14 (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» (далі - боржник) щодо зобов'язань згідно договору, укладеного між кредитором та боржником (далі - основний договір).

Згідно з п. 2.1 договору поруки під основним договором у цьому договорі розуміють договір від 01.04.2014 № 353, укладений між кредитором (в основному договорі іменується - постачальник) та боржником (в основному договорі іменується покупець).

Строк виконання зобов'язання, забезпеченого цим договором, відповідно до п. 5.8 основного договору (п. 2.2 договору поруки).

Передбачений цим договором обов'язок поручителя перед кредитором обмежується платою суми 1000 грн. Поручитель відповідає за сплату боржником процентів. За відшкодування збитків, а також штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язання по основному договору (п. 3.1-3.2 договору поруки).

Відповідно до п. 4.1 договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку протягом 10 днів після виникнення заборгованості за основним договором, кредитор звертається з письмовою вимогою до поручителя про виконання цього обов'язку.

Згідно з п. 4.2 договору поруки поручитель зобов'язаний сплатити кредитору несплачену боржником суму в строк протягом десяти банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги кредитора шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 30.12.2014 (п. 6.1 договору поруки).

19.08.2014 та 10.09.2014 позивач звертався до відповідача-2 з вимогами по сплаті заборгованості у розмірі 1000 грн. на підставі договору поруки (арк. с .128-129 том 1).

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача-1 суми основного боргу у розмірі 42097, 28 грн. та з відповідача-2 основного боргу у сумі 1000 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем-1 не заперечено факт отримання товару за представленими видатковими та товарно-транспортними накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 41097, 28 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача-1 суми основного боргу підлягає задоволенню у розмірі 41097, 28 грн. Також, підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідача-2 заборгованості за договором поруки у розмірі 1000 грн.

За порушення відповідачем-1 виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 11.10.2014 по 15.12.2014 у розмірі 70, 85 грн. та інфляційні втрати за період 11.10.2014 по 15.12.2014 у сумі 662, 14 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Пунктом 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 (далі - Постанова № 14) встановлено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 70, 85 грн.

Щодо інфляційних втрат, суд, перевіривши правильність їх нарахування, задовольняє дану вимогу частково у сумі 430, 55 грн. При здійсненні розрахунку інфляційних втрат, позивачем не враховано вимогу п. 3.2 Постанови № 14, відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідачів 1, 2 на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме з відповідача-1 у розмірі 1774, 46 грн. та з відповідача-2 у сумі 42, 66 грн.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 № 5515-VI з грудня 2013 встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 1 218 грн. Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, відповідно до вказаних вище вимог, за подання позову про стягнення 42830, 28 грн., з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог, позивач повинен був сплатити суму судового збору у розмірі 1827 грн., тоді як відповідно до платіжних доручень від 30.09.2014 № 4028 та від 17.10.2014 № 164 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4908, 74 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, зайво сплачений судовий збір у розмірі 3081, 74 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе/Бастіонна, буд. 1/2, ідентифікаційний код 38451148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (52500, Дніпропетровська область, Синельниківський район, м. Синельникове, вул. Космічна, буд. 1; ідентифікаційний код 30012937) основний борг у розмірі 41097, 28 грн., три відсотки річних у сумі 70, 86 грн., інфляційні втрати у розмірі 430, 55 грн. та 1774, 46 грн. витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Винагрокомплекс» (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Фрунзе, буд. 22, кв. 48, ідентифікаційний код 32575736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (52500, Дніпропетровська область, Синельниківський район, м. Синельникове, вул. Космічна, буд. 1, ідентифікаційний код 30012937) основний борг у розмірі 1000 грн. та 42, 66 грн. витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", видати ухвалу про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (52500, Дніпропетровська область, Синельниківський район, м. Синельникове, вул. Космічна, буд. 1, ідентифікаційний код 30012937) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору у розмірі 3081, 74 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 26.01.2015

Суддя В.І. Ярошенко