Постанова

від 14.01.2015 по справі 813/7266/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2015 року Справа № 813/7266/14

14 год. 57 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О. Р.,

секретар судового засідання Небесна М. В.,

від позивача Єжов О.Ю.,

від відповідача Кельбас Р.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за Приватного підприємства «Архітектура і сервіс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство «Архітектура і сервіс» (далі - позивач, ПП «АРТІС») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Залізничному районі м. Львова), та з врахуванням заяви про зміну позовних вимог /а.с.13/, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001932201/8383 від 06.06.2014 року на суму 11793,23 грн. з податку на прибуток та № 0001922201/8382 від 06.06.2014 року на суму 1044,00 грн. з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що викладені в акті перевірки від 26.05.2014 року висновки, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного податкового законодавства, а тому, податкові повідомлення-рішення контролюючого орану прийняті на підставі вказаного акту є неправомірними та слід скасувати.

Зазначено, що твердження про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехметал», Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт ЛВ», Приватним підприємством «Воллі» (далі - контрагенти, ТОВ «Промтехметал», ТОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі»), зокрема, у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних на товар, є лише припущеннями контролюючого органу, на переконання позивача, нічим не обґрунтованими. Зокрема, позивачем на підтвердження факту реальності таких операцій подано усю необхідну первинну документацію, долучену до матеріалів справи, та такі є достатньою підставою для відображення як у бухгалтерському так і податковому обліку вчинених операцій позивача з контрагентами. Стверджено, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова не уповноважена встановлювати недійсність/нікчемність правочинів, оскільки це можливо встановити у судовому порядку, про що відповідач до суду не звертався. Крім того, акцентовано на тому факті, що в момент вчинення оподатковуваних операцій усі контрагенти позивача зареєстровані належним чином та як платники податку на додану вартість.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю з підстав, що викладені у позовній заяві, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю із підстав, викладених у письмових запереченнях /а.с.139-140/. Зазначив, що за результатами перевірки діяльності позивача з його контрагентами встановлено заниження податку на прибуток та податку на додану вартість. Пояснив, що позивачем не надано документів, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Крім того, представник відповідача надав пояснення, що ТОВ «Крафт ЛВ не має виробничих потужностей, трудових ресурсів, приміщень та інших ресурсів для ведення будь-якої діяльності, а його діяльність спрямована на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не має реального характеру, що підтверджується актом від 30.06.11 «Про проведення аналізу діяльності ТОВ «Крафт ЛВ».

Крім того, Сихівським районним судом м. Львова 26.12.2012 року винесено вирок у справі № 1319/5265/2012, відповідно до якого ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України та вирок у справі № 464/6266/14-к від 07.07.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_4 визнано винуватим за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 358 КК України.

Так, вироком встановлений факт, що невстановленими слідством особами суб'єкти господарювання із ознаками фіктивності - ТзОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ТзОВ «Крафт ЛВ» здійснювали документальне оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт», Однак, фактично підприємствами, підконтрольними учасникам угрупування, ніякі товари не постачаюсь, роботи не виконувались та послуги не надавались. Економічним результатом документального оформлення операцій було безпідставне завищення податкового кредиту у підприємств - вигодонабувачів, що надавало змогу контрагентам - покупцям змогу мінімізувати свої податкові зобов'язання зі сплати податків на додану вартість. Для прикриття незаконної підприємницької діяльності, при невстановлених слідством обставинах, ОСОБА_4 спільно із невстановленими слідством особами, організував придбання, перереєстрацію як на себе, так і на спеціально підібраних осіб із числа малозабезпечених, малоосвічених громадян - підсудного ОСОБА_3 та ОСОБА_5 суб'єктів господарювання - ТзОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ТзОВ «Крафт ЛВ» для вчинення фіктивного підприємництва з метою надання незаконних послуг суб'єктам господарювання в мінімізації сплати податків, конвертації безготівкових коштів в готівку та отримання внаслідок цих дій неконтрольованого доходу.

Допитаний в якості свідка директор ТзОВ «Крафт ЛВ» ОСОБА_5 дав покази, що жодного відношення до діяльності вищевказаного товариства не має та діяльності від імені товариства не здійснював. Також останній зазначив, що жодних товарів, робіт, послуг від імені товариства контрагентам на території України не надавав, усі документи, які надавались йому ОСОБА_4 як бухгалтерського, податкового обліку так і фінансово-господарські документи підписував частково. Усі документи, печатки товариства зберігались у ОСОБА_4

Проведеними почеркознавчими експертизами, як реєстраційних, установчих документів так і документів фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Крафт ЛВ», встановлено, що частина даних документів підписана не ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а невстановленими слідством особами.

Крім того, зазначив, що документів на підтвердження факту транспортування товарно-матеріальних цінностей від контрагентів, тобто виконання цивільно-правових зобов'язань, позивачем не надано.

З врахуванням викладеного позовні вимоги вважає безпідставними, а тому просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та, -

в с т а н о в и в :

ПП «АРТІС» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Львівської міської ради 15.06.1998 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 25554567 /а.с.53/

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТОВ «Промтехметал», ТОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі», іншими суб'єктами господарювання із ознаками фіктивності за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року, про що складено відповідний акт перевірки № 1258/22-01-25554567 від 26.05.2014 року /а.с.16-52/.

Вищевказаним актом перевірки, зокрема, встановлено порушення вимог:

- підп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2 ст.138, підп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 146.1, п. 146.5 ст. 146 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 11793,23 грн. в т.ч. за 2 квартал 2011 року на суму 11793,23грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 10254,98 в т.ч. за квітень 2011 року в сумі 9419,78 грн., за жовтень 2011 року в сумі 835,20 грн. /а.с.51/

На підставі вищевикладеного, відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0001932201/8383 від 06.06.2014 року за платежем податок на прибуток на суму 11793,23 грн. /а.с.7/;

- податкове повідомлення-рішення № 0001922201/8382 від 06.06.2014 року за платежем податок на додану вартість на суму 1044,00 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 208,80 грн.) /а.с.8/.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, необґрунтованим та такими що підлягають скасуванню, ПП «АРТІС» звернулося з адміністративним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів з 01.01.2011 року регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Слід зазначити, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1. ст. 44 ПК України).

Крім того, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПК України).

Згідно з підп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з підп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію чи створених (збудованих) концесіонером відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності", як окремий об'єкт амортизації (п. 146.1 ст. 146 ПК України).

Відподно до п.п. 146.4, 146.5 ст. 146 ПК України придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику); витрати на страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів; фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за Договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначено у п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з Договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Варто зазначити, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відтак, необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 ПК України).

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із п. 203.2 статті 203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно п. 201.1ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках наступні обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового Договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна, згідно з п. 201. 6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201. 7. та п. 201. 10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту. Тому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З врахуванням викладеного, спірні правовідносини виникли щодо правомірності формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість ПП «АРТІС» за результатами господарських операцій з ТОВ «Крафт ЛВ».

Актом перевірки позивача зафіксовано, що на підставі усної домовленості (договір під час перевірки не представлено) про поставку товарів між ТОВ «Крафт ЛВ» та ПП «АРТІС» проведено взаєморозрахунки на загальну суму 61529,88 грн., де в т.ч. ПДВ 10254,98 грн. /а.с.22/

На виконання даних домовленостей ТОВ «Крафт ЛВ» видано позивачу наступні накладні: РН-0000114 від 11.04.2011 року на суму 15072, 00 грн. (сума ПДВ 2512,00 грн.); РН-0000113 від 18.04.2011 року на суму 41446,70 грн. (сума ПДВ 6907,78 грн.); РН-0000316 від 16.05.2011 року на суму 5011,20 грн. (сума ПДВ 835,20 грн.).

Розрахунки за вищевказними документами проведено у безготівковій формі та відображено наступним чином: 01.06.2011 року Дт 633-Кт 311 - 61529,90 грн. (в т.ч. ПДВ 10254,98 грн.). Відповідно до оборотно-сальдових відомостей по рах 633 «розрахунки з учасниками ПФГ», С-до взаєморозрахунків ПП «АРТІС» з ТОВ «Крафт ЛВ» - відсутнє.

В податковому обліку операції з придбання ТМЦ у ТОВ «Крафт ЛВ» відображено в Декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року у р. 06.1 ЗВ в сумі 51274,92 грн. /а.с.22/.

Перевіркою визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року встановлено його завищення всього на загальну суму 10254,98 грн. /а.с.34/.

Проведеною перевіркою встановлено, що на підставі усної домовленості (договір під час перевірки не надавася) між ТОВ «Крафт ЛВ» та ПП «АРТІС» проведено взаєморозрахунки на загальну суму 61529,88 грн., де в т.ч. ПДВ 10254,98 грн.

На виконання даних домовленостей ТОВ «Крафт ЛВ» видано позивачу наступні накладні: № 71 від 11.04.2011 року на суму 15072,00 грн. (сума ПДВ 2512,00 грн.); № 103 від 18.04.2011 року на суму 41466,70 грн. (сума ПДВ 6907,78 грн.); № 148 від 16.05.2011 року на суму 5011,00 грн. (сума ПДВ 835,20 грн.).

Суми податку на додану вартість за вищевказаними накладними віднесена до податку на додану вартість позивачем у квітні 2011 року в сумі 9419,78 грн., у травні 2011 року у сумі 835,20 грн. та відображено у реєстрі виданих податкових накладних за квітень, травень 2011 року, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний податковий період, та відображено по обліку наступними бухгалтерськими проводками: квітень 2011 року ДТ.644 «податковий кредит» Кт. 633 «розрахунки з учасниками ПФГ» - 9149,78 грн.; травень 2011 року Дт.644 «податковий кредит» Кт.633 «Розрахунки з учасниками ПФГ» - 835,20 грн. /а.с.37/

Вказані податкові та видаткові накладні долучено до матеріалів справи /а.с.57-62/.

Крім того представником позивача до матеріалів справи долучено:

- копію банківської виписки за період 23.05.2011 року - 23.05.2011 року /а.с.63-64/, відповідно до якої позивачем проведено розрахунки з ТОВ «Крафт ЛВ» на підставі РН-0000122 від 18.04.2011 року та РН-0000165 від 16.05.2011 року. Щодо факту розрахунку за РН-0000114 від 11.04.2011 року, то доказів такого не надано, представник пояснив, що цей період відповідачем не включено в порушення, що оспорено представником відповідача;

- копію оборотно-сальдової відомості по рах.631 Замовлення: Контрагенти: Крафт ЛВ за 2011 рік /а.с.65/;

- копію картки рахунку: 631: Контрагенти: Крафт ЛВ за 01.04.2011 - 31.12.2011 /а.с.66-67/;

- докази використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності, за результатами придбання таких у ТОВ «Крафт ЛВ», з копіями довіреностей на їх одержання від ПП «АРТІС» покупцями /а.с.68-107/;

- копії договорів оренди № 7/о від 01.10.2010 року; № 1/о від 04.01.2011 року на підтвердження факту наявності складських приміщень для зберігання одержаних від ТОВ «Крафт ЛВ» ТМЦ з актами приймання-передачі орендованих об'єктів /а.с.109-120/;

- копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу RENAULT MASTER, Фургон малолітражний В, номер шасі VF 1MAF4CE45988562, ВС3686ВВ; RENAULT KENGO, Фургон малолітражний В, номер шасі VF 1FCR7CF39709591, ВС0672CВ; RENAULT KENGO, Фургон малолітражний В, номер шасі VF1FC0JCF3803422, ВС7512СІ за ПП «Архітектура і сервіс» /а.с.121, 122, 123/.

Також до матеріалів справи долучено копії постанови Сихівського районного суду м. Львова у справі № 4-1612/11 від 04.10.2011 року про проведення виїмки оригіналів фінансово господарських документів, якою подання начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у львівській області задоволено, та надано дозвіл на проведенн виїмки в приміщенні ПП «АРТІС»; та копію протоколу виїмки /а.с.124-125, 126-127/.

Суд, дослідивши усі перелічені докази в сукупності, дійшов висновку, що зазначені документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані, оскільки вказані документи не містять усіх обов'язкових реквізитів, що унеможливлює ідентифікацію господарської операції, яка у них зафіксована, з огляду на наступне.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Зокрема, Сихівським районним судом м. Львова винесено вирок у справі № 1319/5262/2012 від 26.12.2012 року, яким особу ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, та вирок цього ж суду у справі № 464/6266/14-к від 07.07.2014 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч.2 ст. 205, ч. 4 ст. 358 КК України /а.с.143-144/.

Вказаними вироками встановлено факт, що невстановленими слідством особами суб'єкти господарювання із ознаками фіктивності - ТОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ТОВ «Крафт ЛВ» здійснювали документальне оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт». Однак, фактично підприємствами, підконтрольними учасникам угрупування, ніякі товари не постачаюсь, роботи не виконувались та послуги не надавались. Економічним результатом документального оформлення операцій було безпідставне завищення податкового кредиту у підприємств - вигодонабувачів, що надавало змогу контрагентам-покупцям змогу мінімізувати свої податкові зобов'язання зі сплати податків на додану вартість. Для прикриття незаконної підприємницької діяльності, при невстановлених слідством обставинах, ОСОБА_4 спільно із невстановленими слідством особами, організував придбання, перереєстрацію як на себе, так і на спеціально підібраних осіб із числа малозабезпечених, малоосвічених громадян-підсудного ОСОБА_3 та ОСОБА_5 суб'єктів господарювання - ТзОВ «Промтехметал». ПП «Воллі», ТзОВ «Крафт ЛВ» для ведення фіктивного підприємництва з метою надання незаконних послуг суб'єктам господарювання в мінімізації сплати податків, конвертації безготівкових коштів в готівку та отримання внаслідок цих дій неконтрольованого доходу доходу.

Згідно вироку Сихівського районного суду м. Львова від 26.12.2012 року, який набрав законної сили, що всі фіктивні підприємства - ПП «Волі», ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ», мали відкриті рахунки в одній і тій самій банківській установі. Фактично здійснювали фіктивне підприємство в одних і тих же ж офісних приміщеннях; жодної фінансово-господарської діяльності не проводили.

Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2014 р., який набрав законної сили, встановлено, що організатор фіктивного підприємства ОСОБА_4, як засновник і директор ТзОВ «Промтехметал», діючи з попередньою змовою групи осіб з формальним директором ПП «Воллі» ОСОБА_3, формальним директором ТзОВ «Крафт ЛВ» ОСОБА_5., а також не встановленими слідством особами, з метою прикриття незаконної діяльності юридичних осіб та сприяння реально діючим суб'єктам господарювання в ухилені від сплати податків, в період квітня-вересня 2011 року, вчинив використання завідомо підроблених документів від імені ТзОВ «Промтехметал», ПП «Волі», ТзОВ «Крафт ЛВ».

Допитаний в якості свідка директор ТзОВ «Крафт ЛВ» ОСОБА_5 дав покази, що жодного відношення до діяльності вищевказаного товариства не має та діяльності від імені товариства не здійснював. Також останній зазначив, що жодних товарів, робіт, послуг від імені товариства контрагентам на території України не надавав, усі документи, які надавались йому ОСОБА_4 як бухгалтерського, податкового обліку так і фінансово-господарські документи підписував частково. Усі документи, печатки товариства зберігались у ОСОБА_4

Проведеними почеркознавчими експертизами, як реєстраційних, установчих документів так і документів фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Крафт ЛВ», встановлено, що частина даних документів підписана не ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а невстановленими слідством особами.

Зазначене свідчить про те, що документи з ТОВ «Крафт ЛВ» були підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, які передбачені в договорах, такі є фіктивними в частині особи, яка їх виконувала, а тому первинні документи, якими оформлено виконання таких операцій, містять недостовірну інформацію і такі не слід вважати первинними документами.

Крім того, як справедливо зазначив, представник відповідача, в наданих до матеріалів справи документах, зокрема видаткових накладних відсутні наступні обов'язкові реквізити: посада і прізвище відповідальних осіб, дозвіл здійснення господарської діяльності і складання первинного документа, з врахуванням того, що ОСОБА_7 свою причетність до складання таких заперечує, як і до діяльності підприємства загалом.

Як пояснив представник відповідача, ТОВ «Крафт ЛВ» підпадає під критерії відбору суб'єктів господарювання, які мають ризик здійснення нереальних (удаваних) господарських операцій з наданням послуг із безпідставного формування податкового кредиту третіми особами.

Крім того, з пояснень представника відповідача, відповідно до акту № 943/23-2/37399009 від 30.06.2011 року «Про проведення аналізу діяльності ТОВ «Крафт ЛВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень 2011 року», встановлено, що у ТОВ «Крафт ЛВ» відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, трудові ресурси; вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру; ведення діяльності спрямованої на здійснення операцій пов'язаних з надання податкової вигоди третім особам; вбачається незаконне формування податкового кредиту по взаємовідносинах з підприємствами постачальниками та відповідно незаконне формування податкового зобов'язання з підприємцями покупцями; відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою та згідно до ч. 1,5 ст. 203, п. 1.2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, угоди з ТОВ «Крафт ЛВ» мають ознаки фіктивності /а.с.23-24/.

Таким чином, на переконання суду, відсутність судового рішення про визнання недійсним договорів між позивачем та ТОВ «Крафт ЛВ», сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Встановлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

У судовому засіданні 14.01.2015 року в якості свідка допитано директора ПП «АРТІС» ОСОБА_8, яка надала пояснення наступного змісту.

ПП «АРТІС» користувалося єдиною базою постачальників та цікавилося підприємствами, які могли йому продати відповідні ТМЦ за найвигіднішою для них ціною. Після надходження заявки від контрагента, позивач з'ясував, що такий зареєстрований належним чином в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не перебуває в процедурах банкрутства, санації чи припинення юридичної особи, є платником податку на додану вартість, а запропонований ним товар відповідає усім необхідним умовам якості та технічним характеристикам, ціна на які вигідно виділялася серед інших.

Варто зазначити, що свідок не зміг надати конкретних показів, щодо форми заявки, пояснила, що не пам'ятає, але згідно з усталеною практикою, така могла надійти як електронною поштою, так і представники контрагента могли прийти особисто до позивача. Крім того, не може чітко надати відомості про джерела перевірки контрагента щодо того, чи був він платником податку на додану вартість чи ні.

Продовжуючи зазначила, що поставки від ТОВ «Крафт ЛВ» здійснювалися тричі, в день виписування накладних. Не змогла надати відомостей з ким директор співпрацювала: з директором чи представником «Крафт ЛВ».

Також пояснила, що частина документів позивача вилучена на підставі постанови Сихівського районного суду м. Львова у справі № 4-1612/11 від 04.10.2011 року про проведення виїмки оригіналів фінансово господарських документів, якою подання начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Львівській області задоволено, та надано дозвіл на проведення виїмки в приміщенні ПП «АРТІС».

Свідком не надано жодник конкретних пояснень щодо поставки, одержавних від ТОВ «Кравфт ЛВ» ТМЦ, місця їх розвантаження, ким і кому передавалися, тобто хто був матеріально-відповідальними особами, чиїм транспортом і у які строки така відбувалася.

Суд погоджується з позицією представника відповідача, що в цій частині встановити реальність договору практично неможливо, оскільки договір укладено в усній формі, а тому говорити про наявність обов'язку поставки ТМЦ в однієї із сторін неможливо.

Щодо відсутності товарно-транспортних та товарно-супровідних документів на поставку товарів за господарськими операціями позивача з контрагентами, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 11 Глави Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Хоча серед документів, з якими чинне податкове законодавство пов'язує право платника на податковий кредит та на формування валових витрат, документи про перевезення вантажу не перелічені як обов'язкові, однак для достеменного з'ясування реального характеру господарської операції з поставки товару необхідно дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції (як-от при поставці товарів - документи на підтвердження їх транспортування, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, прийняття за кількістю та якістю, зберігання тощо), наявність у організації-контрагента основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій з поставки, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

Отже, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Також чинним законодавством не передбачена заміна згаданих транспортних документів будь-якими іншими документами, тому здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в ухвалі від 27.03.2012 року та Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвала суду від 28.11.2012 року № К/9991/23061/12, від 30.01.2013 року №К/9991/43795/12.

На противагу аргументам представника позивача, про те, що він не несе відповідальність за невиконання податкового обов'язку із сплати податків його контрагентом, суд зазначає наступне.

Згідно з підп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішення платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків.

За змістом цієї норми витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток (у даному випадку валові витрати) вважаються сформованими платником податків правомірно, однак, контролюючий орган також не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам, що мало місце у даному випадку.

Наявність у позивача лише документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих ТОВ «Крафт ЛВ» податкових накладних, сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту чи витрат, які включаються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, якщо Судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Вiдмова в отриманнi податкової вигоди за наявностi у документах платника недостовiрних та суперечливих вiдомостей є його податковим ризиком. З цiллю пiдтвердження обґрунтованостi заявленої податкової вигоди необхiдно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної пiдприємницької або iншої економiчної дiяльностi, що слугує пiдставою для висновку про достовiрнiсть представлених первинних документiв, у тому числi щодо вiдомостей про учасникiв та умови господарських операцiй. Аналогічні правові позиції викладені Вищим адміністративним судом України в ухвалах № К/800/42298/13 від 12.02.2014; № К/9991/47230/11 від 05.03.2014 року, К/800/30306/13 від 27.03.2014 року.

Також, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України № К/991/26540/11 від 26.03.2014 платник податку повинен був розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагента, ідентифікував осіб, що підписували документи від імені контрагентів.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Суд додатково звертає увагу позивача на той факт, що сама по собі наявність окремих документів не є підставою для висновків про фактичне здійснення господарських операцій, що, в свою чергу, вказує на відсутність підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також об'єкта оподаткування податком на прибутком без належного підтвердження відповідними первинними документами.

Крім того, суд не бере до уваги доводи позивача щодо порушення відповідачем приписів цивільного законодавства щодо твердження про нікчемність правочинів суд не бере, оскільки зі змісту акту перевірки від 26.05.2014 року питання щодо недійсності та нікчемності правочину позивача із ПП «Крафт ЛВ» контролюючим органом не відображено.

За наведених обставин, суд погоджується із доводами контролюючого органу щодо завищення витрат, які включаються до складу об'єкта оподаткування податком на прибуток, внаслідок безпідставного придбання ТМЦ у ТОВ «Крафт ЛВ» всього на суму 51274,92 грн., а також безпідставного включення до податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 10254,98 грн., в т.ч. за квітень 2011 року в сумі 9419,78 грн., за травень 2011 року на суму 835,20 грн.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи податкові повідомлення рішення ДПІ у залізничному районі м. Львова на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що такі прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова щодо нарахування податкового зобов'язання за результатами господарських операцій з ТОВ «Крафт ЛВ» в частині податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 11793,23 та грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1044,00 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові ) санкції (штрафи)), слід залишити в силі.

Згідно з п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1, 5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час подання позову (1218,00) та визначеної позивачеві спірними податковими повідомленнями-рішеннями загальної суми грошового зобов'язання (22882,00), ставка за подання позову становить 1827,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки позивачем при звернення до суду сплачено 182,70 грн. /а.с.2/, а у задоволенні позову відмовлено повністю, стягненню з позивача підлягає судовий збір в сумі 1644, 30 грн. (1827,00 грн. - 182,70 грн.).

Керуючись ст. ст. 2, 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Архітектура і сервіс» (м. Львів, вул. Петлюри, 29/59; ЄДРПОУ 25554567) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст.254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 26.01.2015 року.

Суддя Кравців О.Р.