Рішення

від 22.01.2015 по справі 205/8461/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/893/15 Справа № 205/8461/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Остапенко Н. Г. Доповідач - Калиновський А.Б.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Калиновського А.Б.

Суддів - Гайдук В.І., Єлізаренко І.А.

При секретарі - Самокиші О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Грін-Пак" про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом і посилався на те, що він надав поворотну фінансову допомогу ТОВ "Виробниче підприємство "Грін-Пак" у розмірі 156 740,00 грн. з терміном повернення до 30.06.2014 року. Станом на 09.09.2014 року відповідач не здійснив повернення грошових коштів, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з товариства загальну суму фінансової допомоги та суму пені, передбаченої договором.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ "Виробниче підприємство "Грін-Пак" про стягнення грошових коштів задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Виробниче підприємство "Грін-Пак" на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 156 740,00грн. та судові витрати у розмірі 1 567,40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення суду задовольнивши повністю його позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2, та ТОВ "Виробниче підприємство "Грін-Пак" були укладені Договори про надання поворотної фінансової допомоги: Договір №1, Договір №2(обидва від 30.01.2014 року), Договір №3(від 31.01.2014 року), відповідно до п. 1.1 яких, ОСОБА_2 надав відповідачу безпроцентну поворотну фінансову допомогу у розмірі 98240,00 грн., 8500,00 грн., 50000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути кошти у визначений Договорами строк.

03 лютого 2014р., між ОСОБА_2 та ТОВ "ВП "Грін-Пак" було укладено Додаткові угоди №1 до Договорів поворотної фінансової допомоги №1, №2 та №3, згідно п. 4.1 яких фінансова допомога за даними договорами надається відповідачу на строк що не перевищує п'яти місяців. Також, відповідно до п. 5.1 фінансова допомога за даними договорами повинна бути повернута до 30 червня 2014р.

Оскільки відповідач у строк до 30.06.2014р. не повернув грошові кошти за договорами фінансової допомоги, 02.07.2014 року ОСОБА_2 направив відповідачу вимогу про повернення в повному обсязі йому фінансової допомоги за вищезазначеними договорами(а.с14).

У відповідь на претензію від 02.07.2014р., ТОВ "ВП "Грін-Пак" повідомив що він повністю згоден з вимогою щодо повернення фінансової допомоги в сумі 156 740,00 грн. та повністю визнає зазначену суму заборгованості і всі зобов'язання, що випливають із вищезазначених Договорів поворотної фінансової допомоги(а.с.15).

Стягуючи на користь позивача заборгованість в сумі 156 740,00 грн., суд правильно виходив з того, що відповідач, на порушення вимог договорів, у встановлений строк надані йому кошти не повернув.

Що стосується стягнення пені, то відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд виходив з того, що такі вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.

З таким висновком суду погодитись не можна.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пп.14.1.257 та п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Проте, як видно з матеріалів справи, позивач просив стягнути суму пені у розмірі 5% від суми неповерненої фінансової допомоги за кожен день прострочення не як плату за користування коштами, а як неустойку (штрафні санкції) за прострочення виконання зобов'язання.

Крім того, відповідно до п. 8.1 Договорів поворотної фінансової допомоги №1, №2 та №3 в редакції додаткових угод, у випадку порушення/прострочення відповідачем своїх зобов'язань за цим Договором в частині повернення фінансової допомоги позивачу в строк до 30 червня 2014р., відповідач повинен сплатити неустойку (пеню) у розмірі 5% процентів від суми неповерненої фінансової допомоги за кожен день прострочення. Нарахування пені відбувається протягом всього строку порушення/прострочення зобов'язань по поверненню фінансової допомоги(а.с.11,12,13).

Вирішуючи спір, суд дані обставини справи та вимоги закону не врахував, не правильно визначився з характером виниклих між сторонами правовідносин, нормою права, яка їх регулює та помилково відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог щодо стягнення пені.

Сума пені за період прострочення за договорами поворотної фінансової допомоги, згідно розрахунків позивача складає: 486 288, 00 грн., 42 075,00 грн. та 247 500,00 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому визнав суму боргу та частково суму пені, крім того, як законом, так і договором передбачено обов'язок відповідача сплатити суму нарахованої пені, суд приходить до висновку про наявність усіх підстав для стягнення суми неустойки з відповідача на користь позивача у загальному розмірі 775 863,00 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду скасувати в частині позовних вимог щодо стягнення пені та ухвалити нове в цій частині про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як видно, позивачем було сплачено судовий збір у сумі: 3654,00 грн. - за подання позовної заяви та 1827,00 грн. - за подання апеляційної скарги. Рішенням суду першої інстанції з відповідача на користь позивача вже було стягнуто в рахунок погашення судового збору суму у розмірі 1 567,40 грн.

Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 3 913,60 грн.(3654,00 грн. + 1827,00 грн. - 1567,40 грн.)

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2014 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Грін-Пак" щодо стягнення пені скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Грін-Пак" на користь ОСОБА_2 пеню у розмірі 5% від суми боргу за кожен день прострочення у сумі 775 863,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Грін-Пак" на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 913,60 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий:

Судді: