Рішення

від 18.12.2014 по справі 910/22876/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22876/14 18.12.14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи»

пр-т Леся Курбаса, 2 Д, м. Київ, 03148

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ ШЕЛС ЮА»

вул. Олени Теліги, 9, м. Київ, 04112

про стягнення 19195,77 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Колійчук К.О. - представник, довіреність № 114/2014 від 02.01.14 р.

Від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ ШЕЛС ЮА» про стягнення заборгованості в сумі 19195,77 грн., а саме 15000,00 грн. боргу, 1787,26 грн. пені, 650,51 грн. процентів річних, 1758,00 грн. інфляційних нарахувань, а також 1881,81 грн. витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору підряду № 410/12 від 06.12.12 р. в частині оплати виконаних позивачем підрядних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 15000,00 грн., за наявності якої позивачем нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.14 р. порушено провадження у справі № 910/22876/14 та призначено до розгляду на 06.11.14 р..

Ухвалами суду від 06.11.14 р. та 27.11.14 р. розгляд справи відкладався на 27.11.14 р. та 18.12.14 р. відповідно.

Уповноважений представник позивача з'явився в судові засідання 06.11.14 р., 27.11.14 р. та 09.12.14 р..

Уповноважений представник відповідача в судові засідання 06.11.14 р., 27.11.14 р. та 18.12.14 р. не з'явився.

Копії ухвал суду від 24.10.14 р., 06.11.14 р. та 27.11.14 р., які направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві адресу: вул. Олени Теліги, 9, м. Київ, 04112, яка співпадає з адресою місцезнаходження відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців № 19543789 щодо відповідача станом на 04.11.14 р., що підтверджується копіями відповідних реєстрів поштових відправлень суду, на час проведення судових засідань 06.11.14 р., 27.11.14 р. та 18.12.14 р. до суду не повернулись.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, позивачу невідомі.

Пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) передбачено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

В судовому засіданні 06.11.14 р. представником позивача подано суду письмове клопотання б/н від 06.11 14 р. про долучення до матеріалів справи документів, серед яких міститься, зокрема, письмове підтвердження № 269/14 від 05.11.14 р. про відсутність у позивача додатків №№ 1, 2 до Договору підряду № 410/12 від 06.12.12 р. у зв'язку з неповерненням їх відповідачем після підписання та відсутність додаткових угод до Договору підряду № 410/12 від 06.12.12 р..

Крім того, серед долучених документів міститься заява б/н від 05.11.14 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 15000,00 грн. боргу, 2647,67 грн. пені, 787,01 грн. процентів річних, 2622,00 грн. інфляційних нарахувань, а також 1881,81 грн. витрат зі сплати судового збору. До заяви додано докази направлення останньої відповідачу.

Клопотання позивача задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 27.11.14 р. представником позивача подано заяву б/н від 27.11.14 р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 15000,00 грн. боргу, 989,59 грн. пені, 787,01 грн. процентів річних, 2620,50 грн. інфляційних нарахувань, а також 1881,81 грн. витрат зі сплати судового збору. Судом заяву долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 16.12.14 р. представником позивача через канцелярію суду подано супровідний лист б/н від 16.12.14 р. з доданими документами.

Супровідний лист разом з доданими до нього документами долучено судом до матеріалів справи.

Дослідивши зміст поданої позовної заяви та подану в судовому засіданні 27.11.14 р. заяву б/н від 27.11.14 р. про зменшення розміру позовних вимог, судом розцінено останню як заяву про зменшення розміру первісно заявлених позовних вимог в частині стягнення пені та збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення процентів річних та інфляційних втрат.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що збільшення та зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 ГПК, а саме відповідачу було надано можливість надання заперечень щодо зміни розміру позовних вимог та наведенні доводів у судовому засіданні, суд приймає вищевказану заяву позивача про зменшення розміру первісно заявлених позовних вимог в частині стягнення пені та збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення процентів річних та інфляційних втрат до розгляду і спір вирішується з їх урахуванням.

В зв'язку з поданням позивачем заяви б/н від 27.11.14 р. про зменшення розміру позовних вимог (зменшення та збільшення розміру позовних вимог) попередньо подана заява б/н від 05.11.14 р. про збільшення розміру позовних вимог залишена судом без розгляду.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 18.12.14 р. до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 24.10.14 р., 06.11.14 p. та 27.11.14 р. відповідачем суду не надано.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також те, що представник позивача проти розгляду справи у відсутності уповноваженого представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарським процесуальним кодексом України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань 06.11.14 р., 27.11.14 р. та 18.12.14 р. клопотання представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 18.12.14 р. уповноважений представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої заяви б/н від 27.11.14 р. про зменшення розміру первісно заявлених позовних вимог в частині стягнення пені та збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення процентів річних та інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

06 грудня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОСКАНА ГРУП" (відповідач у справі, Замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Охоронні системи" (позивач у справі, Підрядник за договором) був укладений договір підряду № 410/12 (далі - Договір).

З 18 липня 2013 р. ТОВ «ТОСКАНА ГРУП» змінено назву на ТОВ «БЛЕК СІ ШЕЛС ЮА», про що 31.07.13 р. листом було повідомлено позивача.

Згідно п.1.1. Договору на умовах, викладених в Договорі, Підрядник зобов'язується виконати роботи з монтажу та пусконалагодження систем: автоматична установка пожежної сигналізації, оповіщення та управління евакуацією людей при пожежі, димовидалення, автоматична установка водяного пожежегасіння (далі за текстом - Роботи) на ділянці об'єкта «Соціально-громадського комплексу в складі готелю, офісних будівель, багатофункціонального торгівельного центру, паркінгу, об'єкта енергозбереження та забезпечення та для влаштування дороги, обмежених бульваром Дружби Народів, вул. Горького, вул. Миколи Грінченка та вул. Панаса Любченка у Голосіївському районі м. Києва» (далі - «ТРЦ»), яка розташована на відмітці 1 Лот № F-1 ТРЦ та має площу 212,01 (двісті двадцять цілих та одна сота) кв.м., (далі - Об'єкт), а Замовник зобов'язується прийняти виконані Роботи та оплатити їх.

За умовами п. 7.1 Договору замовлення, постачання, приймання, розвантаження, складування та переміщення на будівельний майданчик матеріалів, необхідних для виконання Робіт, здійснюються Підрядником. Підрядник контролює якість, кількість та комплектність таких матеріалів.

Відповідно до п.п. 12.2, 12.3 Договір набирає чинності з моменту його підписання належно уповноваженими представниками сторін, а також скріплення дійсними печатками сторін, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та § 1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України (ст. 318 Господарського кодексу України) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст.843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна Робіт (договірна ціна) визначена сторонами на підставі договірної ціни № 1 (Додаток № 1 до Договору), договірної ціни № 2 (Додаток № 2 до Договору) та складає: 23021,65 грн. (двадцять три тисячі двадцять одна гривня 65 копійок), крім того ПДВ (20%) в сумі 4604,33 грн. (чотири тисячі шістсот чотири гривні 33 копійки), всього разом з ПДВ - 27625,98 грн. (двадцять п'ять тисяч шістсот двадцять п'ять гривень 98 копійок).

Ціна робіт, зазначена в п.2.1 Договору, може коригуватися за взаємною згодою сторін у таких випадках: при внесенні змін до проектно-кошторисної документації замовником; при прийнятті нових законодавчих та нормативних актів, що впливають на вартість робіт(п. 2.2. Договору).

Згідно п. 2.3 Договору зміна договірної ціни оформлюється сторонами шляхом укладання відповідних додаткових угод до Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно п.п. 2.5.1 Договору Сторони домовилися, що протягом 5-ти (п'яти) банківських днів з дати підписання цього Договору Замовник перераховує на банківський рахунок Підрядника авансовий платіж у розмірі 100 % вартості матеріалів та обладнання, необхідних для виконання робіт, а також 50 % вартості безпосередньо монтажних та пусконалагоджувальних робіт, що разом складає 16196,79 грн. (шістнадцять тисяч сто дев'яносто шість гривень 79 копійок), включаючи ПДВ (20%) в сумі 2699,47 грн. (дві тисячі шістсот дев'яносто дев'ять гривень 47 копійок).

У відповідності до умов п.2.5 Договору відповідачем платіжним дорученням № 47_2В035/15 від 11.12.13 р. на суму 5000,00 перерахована попередня оплата за установку пожежної сигналізації згідно договору № 410/12 від 06.12.12 р. з ПДВ 20 % - 833,33 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ПАТ Банку „Контракт" № 0831/12-5678 від 25.11.14 р..

Згідно ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 Договору підрядник зобов'язується виконати роботи у два етапи (перший етап - прокладка комунікацій, другий етап - встановлення обладнання, пусконалагодження), кожен з яких триває протягом 10 (десяти) робочих днів. Підрядник має право виконати роботи достроково.

Згідно ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

За умовами п.6.1 Договору передача та приймання робіт оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт наданого підрядником. Протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту передачі підрядником акту в двох примірниках (або декількох актів - у випадку приймання-передачі виконаних робіт по системах, зазначеним в п. 1.1 Договору, шляхом складання окремих актів) замовник підписує всі примірники акту/актів та один примірник кожного акту передає підряднику. У випадку, якщо протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту передачі підрядником акту замовник не підписав та не передав підряднику один з його примірників або не направив мотивовану відмову від підписання, акт підписується в односторонньому порядку, а роботи вважаються прийнятими замовником та підлягають оплаті.

Відповідно до п.5.2 Договору Замовник має право у будь-який час здійснити контроль відповідності обсягів та якості робіт, не втручаючись в діяльність підрядника.

Згідно наданих матеріалів, на виконання умов Договору позивачем виконані роботи на загальну суму 27625,98 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками товариств Актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за формою КБ-3 за лютий 2013 року, а саме:

- актом б/н приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2013 р. від 28.02.13 р. на суму 22669,20 грн.;

- актом б/н приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2013 р. від 28.02.13 р. на суму 4956,78 грн.;

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за лютий 2013 р. на суму 27625,98 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Як вбачається із наданих позивачем актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/, а також підтверджено представником позивача в судових засіданнях, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вказаними актами відсутні.

Факт виконання робіт за вказаними актами приймання будівельних робіт згідно умов Договору відповідачем не заперечувався.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів виконання робіт до суду не надходило, будь-які докази відступів від умов Договору та відмови Замовника від приймання виконаних робіт і підписання актів, а також заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронні системи» умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по виконанню робіт, обумовлених Договором, в обсягах, зазначених в актах б/н приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2013 р., а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт за вказаними в актах обсягами без будь - яких зауважень, що позбавляє останнього права посилання на невідповідність актів умовам Договору та виявлені недоліки, як на умову звільнення від оплати виконаних робіт..

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до умов п. 2.5.2 Договору остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт або підписання його підрядником в односторонньому порядку відповідно до п. 6.4 Договору.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В свою чергу, в порушення умов Договору, відповідач оплатив роботи лише частково, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 22625,98 грн..

10 червня 2013 р. позивачем була направлена на адресу відповідача Претензія № 218/13 від 07.06.13 р. з вимогою сплатити борг шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача, яка була отримана відповідачем 12.06.13 р., що підтверджується доданою позивачем до матеріалів справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0314808302556.

Як вбачається із доданих до матеріалів справи довідок ПАТ Банку «Контракт» № 0831/12-5678 від 25.11.14 р. та № 0831/12-6025 від 12.12.14 р. щодо надходження коштів на поточний рахунок ТОВ «НТЦ «Охоронні системи» від ТОВ «БЛЕК СІ ШЕЛС ЮА» на виконання вимог зазначеної претензії відповідачем бути перераховані кошти в сумі 7625,98 грн., а саме: 14.06.13 р. кошти в сумі 2625,98 грн.; 18.06.13 р. - 2000,00 грн., 04.07.13 р. - 1000,00 грн., 24.07.13 р. - 1000,00 грн., 05.09.13 р. - 1000,00 грн. із зазначенням призначення платежу «часткова оплата за установку пожежної сигналізації згідно договору № 410/12 від 06.12.12 р. з ПДВ 20%...».

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судових засіданнях, свої зобов'язання щодо перерахування коштів за виконані ТОВ НТЦ «Охоронні системи» роботи з монтажу та пусконалагодження систем в розмірі 15000,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, в результаті чого у останнього станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у заявленому вище розмірі, яку позивач просить стягнути в позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог (зміну розміру позовних вимог).

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору підряду № 410/12 від 06.12.12р. суду не надано.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, факт невиконання відповідачем зобов'язань підтверджується матеріалами справи, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 15000,00 грн. боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, згідно п.1 ч.2 вказаної статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідально до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення стоку є перший за ним робочий день.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що у випадку порушення строку оплати робіт, замовник сплачує підряднику неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної ціни робіт за кожен календарний день періоду, протягом якого замовник порушив такий строк.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за виконані роботи у термін, визначений умовами Договору № 410/12 від 06.12.12 р., з урахуванням положень п.1 ч. 2 ст. 258, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 989,59 грн. за період з 22.10.13 р. по 21.04.14 р., а також 3 % річних в сумі 787,01 грн. за період 06.03.13 р. по 21.10.14 р. та інфляційні нарахування в сумі 2620,50 грн. за період з вересня 2013 р. по вересень 2014 р., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір відсотків річних, перерахованих судом у відповідності до вимог цивільного законодавства та положень Договору № 410/12 від 06.12.12 р. в межах визначеного позивачем періоду з 06.03.14 р. по 21.10.14 р. становить 808,67 грн. відсотків річних, а отже є більшим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.

Проте, приймаючи до уваги пред'явлення позивачем до стягнення відсотків річних в сумі 787,01 грн., виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині нарахування процентів річних, тому позовні вимоги в частині стягнення процентів річних за несвоєчасну оплату виконаних за Договором робіт, підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем - 787,01 грн. відсотків річних.

Крім того, суд зазначає, що згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено в пункті 2.5 Постанови № 14 щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, за висновками суду, положення пункту 9.4 Договору підряду № 410/12 від 06.12.12 р. щодо нарахування пені за весь період прострочення виконання грошових зобов'язань не дає іншого (більшого або мешого) визначення тривалості періоду нарахування пені, ніж передбачений положеннями ст. 232 Господарського кодексу України та Постанови № 14, а тому нарахування пені за Договором підряду № 410/12 від 06.12.12 р. повинно здійснюватись виключно у визначеному господарським законодавством загальному порядку.

На підставі встановленого суд зазначає, що позивачем в заяві про зменшення розміру позовних вимог (зміну розміру позовних вимог) вказано про визначення при розрахунку пені початком строку її нарахування дату 22 жовтня 2013 р. з урахуванням річного строку перед датою звернення позивача до суду, починаючи з дня (місяця), з якого вона нараховується, в межах строку позовної давності за основною вимогою, тоді як граничним терміном оплати виконаних робіт є 05 березня 2013 р. та відповідно датою початку нарахування пені мало бути 06 березня 2013 р.. При цьому нарахування пені за невиконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних за Договором робіт можливе в період з 06 березня 2013 р. по 06 вересня 2013 р..

Зважаючи на вищевикладене, оскільки позивачем невірно визначений період можливого нарахування пені, тому позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт задоволенню не підлягають.

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому судом встановлено, що розмір інфляційних нарахувань, заявлених позивачем до стягнення в сумі 2620,50 грн. відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 2620,50 грн. інфляційних нарахувань підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Частиною 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 01 листопада 2011 року правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення такого збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" у 2014 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 грн., тобто за подання даного позову з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в їх майновій частині, враховуючи розмір заявленої до стягнення суми позивачу необхідно було сплатити 1827,00 грн. судового збору.

Судом встановлено, що позивачем при подачі позову до суду платіжним дорученням № 80 від 18.09.14 р. сплачено 1881,81 грн. судового збору, отже переплата складає 54,81 грн.

Згідно приписів ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п.1 ч.1 ст. 7). У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Повернення надлишково сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до п.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається: - в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або - в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або - в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

За вказаних обставин суд вважає за необхідне повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Науково-технічний центр „Охоронні системи" надлишково сплачену суму судового збору в розмірі 54,81 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, судові витрати покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, Законом України „Про судовий збір", ст.ст. 11, 202, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 626, 629, 651, 653, 837, 843, 846, 852 - 854, 875, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 188, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БЛЕК СІ ШЕЛС ЮА" (вул. Олени Теліги, 9, м. Київ, 04112, код 38130211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Охоронні системи" (пр-т Леся Курбаса,2 Д, м. Київ, 03148, р/р 260080004173 в ПАТ Банк «Контракт», МФО 322465, код 31405191) 15000,00 грн. боргу, 787,01 грн. процентів річних, 2620,50 грн. інфляційних нарахувань, а також 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Охоронні системи" (пр-т Леся Курбаса,2 Д, м. Київ, 03148, р/р 260080004173 в ПАТ Банк «Контракт», МФО 322465, код 31405191) з Державного бюджету України суму 54,81 грн. надлишково сплаченого судового збору, перерахованого згідно платіжного доручення № 80 від 18.09.14 р., яке знаходиться в матеріалах справи № 910/22876/14, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Дане рішення є підставою для повернення надлишково сплаченого судового збору з Державного бюджету України.

Для вирішення питання про повернення судового збору позивач має звернутись до органів Державної казначейської служби України.

Повний текст рішення складений та підписаний 23 грудня 2014 року.

Суддя А.М.Селівон