Рішення

від 20.01.2015 по справі 922/5516/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р.Справа № 922/5516/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика "Моно", м. Харків про стягнення 1415,08 грн. за участю представників:

позивача - Петімко О.В., довіреність № 24/9-4632/Ан від 15.12.2014 року;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві, м. Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика "Моно", м. Харків про стягнення 1415,08 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, які виникли у останнього на підставі Договору № 5/725 на охорону об'єкта за допомогою ПЦО від 06.08.2004 року та Угоди від 16.03.2007 року про заміну сторони в вищезазначеному Договорі від 06.08.2014р. № 5/725. Так, в обґрунтування своєї правової позиції, позивач посилається на норми приписів ст.ст. 20, 218, 229, 232 ГК України,16, 526, 530, 611, 903, 978 ЦК України. З урахуванням вищенаведених обставин та норм закону, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1350,17 грн. та пеню в розмірі 64,91 грн. - всього 1415,08 грн. Також до стягнення заявлені понесені позивачем судові витрати по веденню даної справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 грудня 2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/5516/14 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 23 грудня 2014 року о 10:20.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 грудня 2014 року розгляд справи № 922/5516/14 відкладено на 20 січня 2015 р. об 11:40год., у відповідності до вимог приписів ст. 77 ГПК України.

20.01.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшла заява про долучення Витягу з ЄДРПОУ стосовно відповідача станом на 30.12.2014 року (вх. № 2028/14), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, 12.01.2015 року на адресу суду повернулись ухвали про відкладення розгляду справи № 922/5516/14 від 23.12.2014р., які були направлені на повідомлену позивачем фактичну адресу відповідача, з довідками поштового відділення: "повернуто за закінченням терміну зберігання". 15.01.2015 року на адресу суду повернулась ухвала про відкладення розгляду справи № 922/5516/14 від 23.12.2014р., яка була направлена на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та підтверджена наявним в матеріалах справи Витягом з ЄДРПОУ станом на 30.12.2014 року (61098, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 148/2), з довідкою поштового відділення: "за вказаною адресою адресат не знаходиться".

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені приписами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу були створені належні умови з метою надання можливості скористатись правами, наданими сторонам господарським процесуальним законодавством України.

З огляду на вищенаведене, за висновками суду, в матеріалах справи № 922/5516/14 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Таким чином, дослідивши матеріали господарської справи № 922/5516/14, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, судом встановлено наступне.

06 серпня 2004 року між Державним закритим акціонерним товариством "Охорона-Комлекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джі Айч Джі Виробництво дерева", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика "Моно" було укладено Договір № 5/725 на охорону об'єкта за допомогою ПЦД (далі-Договір), відповідно до умов якого сторони встановили та погодили низку цивільних прав та обов'язків (а.с. 10-15).

16 березня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Охорона-Комлекс", позивачем - Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві (виконавцем) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика "Моно" (замовником) була укладена Угода про заміну сторони в Договорі № 5/725 від 06.08.2004 року (а.с. 16), відповідно до умов якої сторони погодили, що починаючи з 01.04.2007 року права та обов'язки виконавця щодо надання послуг охорони замовнику перейшли до позивача - Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві (п. 1 Угоди).

Так, оплата послуг за Договором № 5/725 від 06.08.2004 року здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика "Моно" (замовником) на розрахунковий рахунок Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві (виконавця). Ця Угода вступає в дію з 01.04.2007 року і діє до закінчення терміну основного договору (п.п. 2, 3 Угоди).

Умовами пунктів 10.1 та 10.2 Договору № 5/725 від 06.08.2004р. встановлено, що даний Договір укладається терміном на один рік. Якщо за 15 діб до закінчення дії Договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, Договір вважається продовженим на той же самий строк на тих же умовах.

Відповідно до умов п. 2.1 вищенаведеного Договору № 5/725 від 06.08.2004 року виконавець прийняв на себе зобов'язання здійснювати за допомогою ПЦО охорону майна замовника на об'єктах, передбачених в Дислокації (додаток 1 до Договору) та позначених на плані (схемі) об'єктів (додаток 4 до Договору), а також здійснює обслуговування сигналізації на зазначених об'єктах. Під майном замовника розуміється майно, зо є власністю замовника, або передане йому у володіння та користування на підставі цивільно - правових договорів.

Пунктом 3.3 вищевказаного Договору № 5/725 від 06.08.2004 року сторони погодили та встановили, що оплата за цим Договором здійснюється замовником щомісячно до 20-го числа місяця, в якому здійснюються заходи охорони об'єкта, шляхом перерахування замовником коштів на рахунок виконавця.

Згідно з п. 3.5 Договору № 5/725 від 06.08.2004 року, до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірника Акта приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом п'яти перших робочих днів наступного місяця підписати і повернути один примірник підписаного Акта виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язаний в той же строк у письмовій формі надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

За умови неповернення замовником підписаного Акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п. 3.5 Договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а Акт наданих послуг таким, що підписаний сторонами (п. 3.6 Договору).

У поданій позовній заяві та в наданих суду пояснень під час розгляду даної справи, позивач наголошував, що позивачем (виконавцем) на виконання умов п. 2.1 Договору № 5/725 від 06.08.2004 року були надані відповідачу (замовнику) передбачені умовами Договору послуги за період з серпня 2014р. по жовтень 2014р. всього на загальну суму 1350,17 грн., а саме: за серпень 2014р. вартість наданих послуг - 459,16 грн.; за вересень 2014р. вартість наданих послуг - 446,63 грн.; за жовтень 2014р. вартість наданих послуг - 444,35 грн.

Позивачем зазначено, що 08.10.2014 року відповідачу направлено відповідні Акти прийому - здачі виконаних робіт/послуг за вищевказаний період разом з Претензією за вих. № 24/18-890/Св від 07.10.14р., на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи вищезгадані Претензія та Акти (а.с. 18-21), а також докази їх направлення на адресу відповідача (а.с. 17).

Проте відповідач (замовник) підписані Акти прийому - здачі виконаних робіт/послуг за період з серпня 2014р. по жовтень 2014р. на загальну суму 1350,17 грн. позивачу не повернув, письмові заперечення з приводу обсягу наданих послуг від відповідача також не надійшло.

Враховуючи вищенаведене, позивач наголошує, що з огляду на умови вищезгаданого пункту 3.6 Договору № 5/725 від 06.08.2004р. послуги за вищевказаний період надані позивачем (виконавцем) в повному обсязі, а вищевказані Акти приймання наданих послуг є такими, що підписані сторонами.

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань за Договором № 5/725 від 06.08.2004р. в частині повної та своєчасної оплати наданих виконавцем послуг (п. 3.3 Договору) за період: серпень 2014р., вересень 2014р., жовтень 2014р. у відповідача (замовника) утворилась заборгованість в розмірі 1350,17 грн., яка з боку відповідача залишилась несплаченою.

Вищенаведені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з приписами частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Згідно з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм закону, а також враховуючи, що відповідач, в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені суду позивачем не спростував, не надав суду відзив на позов або доказів належного виконання умов Договору, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві в частині стягнення заборгованості за надані послуги за період з серпня 2014р. по жовтень 2014р. в розмірі 1350,17 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи № 922/5516/14 доказами, такі, що не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню повністю.

Розглядаючи позовні вимоги в частині заявленої до стягнення пені в розмірі 64,91 грн. за несвоєчасну оплату наданих послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 та ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з вимогами ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.4 Договору № 5/725 від 06.08.2004р. сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати за цим Договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожний день прострочення.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожному Акту прийому - здачі робіт/полуг окремо, відповідно до якого належною до сплати сумою є 64,91 грн. пені (а.с. 5).

Перевіривши правомірність нарахування позивачем суми пені у розмірі 64,91 грн., суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору, нарахована вірно та в межах шестимісячного терміну, з урахуванням чого суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Вищенаведені обставини є підставою для повного задоволення позовних вимог.

При розподілі господарських витрат, суд керується приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, витрати зі сплати судового збору за майновий характер спору в розмірі 1827,00 грн. в даному разі покладаються на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика "Моно", 61098, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 148/2 (код ЄДРПОУ 31694000, р/р 260002570 в Бориспільській філії "Райффайзен Банк Аваль", МФО 321789) на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві, 04050, м. Київ, вул. Студентська, 9 (код ЄДРПОУ 08596920, р/р 2600449004827 в АТ "Укрексімбанк", МФО 322313) - 1350,17 грн. заборгованості; 64,91 грн. пені; 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 26.01.2015 р.

Суддя Є.М. Жиляєв