Рішення

від 26.01.2015 по справі 903/1277/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 січня 2015 р. Справа № 903/1277/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес - Люкс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес"

про стягнення 28 000,00 доларів США

За участю представників сторін:

від позивача: Чабан Р.Л., дов. від 12.12.2014р. №392

від відповідача: Дордюк І.С., дов. від 08.12.2014р.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Тигрес - Люкс" ставить вимогу стягнути з відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (м.Москва) 28 000,00 дол. США, неповернутих коштів по попередній оплаті за товар.

При обґрунтуванні заявленої вимоги вказує, що 11.09.2014 року між позивачем та відповідачем був підписаний контракт №11/2014 на поставку продукції, на виконання умов якого позивач здійснив попередню оплату за товар в сумі 33 000,00 дол. США. В зв'язку з не поставкою товару додатковою угодою від 25.11.2014 року розірвано контракт. 09.12.2014 року відповідачем повернуто 5000 дол. США, решту суми передоплати, що становить 28 000,00 дол.США просить стягнути в судовому порядку посилаючись на норми статтей Господарського та Цивільного кодексів України.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні погоджується з сумою позову, невиконання Контракту щодо поставки товару пояснює складною економічною та фінансовою ситуацією в країні, різким ростом курсу долара США до російського рубля, що призвело до подорожчання сировини та росту цін на продукцію, яка підлягала поставці позивачу. В зв'язку з недосягненням згоди на поставку товару по нових цінах прийнято рішення про розірвання Контракту, що підтверджено додатковою угодою від 05.11.2014 року, в якій узгоджено строк повернення коштів до 14.12.2014 року.

З матеріалів справи, пояснень представників сторін слідує, що 11 вересня 2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (продавець), в особі директора Степанюка Юрія Івановича, що діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тигрес-Люкс" (покупець), в особі директора Шевчука Олександра Апполонійовича, що діє на підставі Статуту, був укладений контракт, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного контракту товар, визначений у додатку.(а.с.5-7)

Пунктом 2.1. даного контракту визначено, що загальна кількість товару вказується в додатку до контракту, що є його невід'ємною частиною. Кількість кожної партії поставки товару буде погоджуватися сторонами окремо.

Згідно пункту 3.1. контракту ціна на товар встановлюється в доларах США. Загальна сума даного контракту складає 40 040 доларів США.

По п.п. 4.1.-4.2. контракту оплата за товар, що поставляється проводиться покупцем в доларах США наступним чином: 100% від ціни партії товару в якості передоплати. Партія товару визначається в залежності від суми передоплати. Продавець у випадку неможливості поставити товар в погоджені даним договором строки, повинен повідомити про це покупця в строк не більше 3-х банківських днів з моменту повідомлення, здійснити повернення отриманої суми передоплати по даному контракту.

Розділом 5 сторони погодили умови поставки товару, а саме умови та базис поставки даних партій товару FCA-м. Москва, Російська федерація, строк поставки-89 днів з дати зарахування передоплати за партію товару.

Додатком до контракту від 11.09.2014р. сторони визначили найменування, кількість та ціну товару, яка підлягає передачі у власність позивачу. (а.с. 8)

В додатковій угоді від 07.10.2014р. сторони виклали пункт 12.2. в наступній редакції, а саме: у випадку не врегулювання спірних питань, спір передається на розгляд за місцезнаходженням покупця до господарського суду Волинської області. В своїх рішеннях суд повинен керуватись нормами матеріального права України, при цьому застосування Конвенції ООН по договорах міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 року виключається.(а.с.9)

Як вбачається з платіжних доручень в іноземній валюті №38 від 15.09.2014 року на суму 21 000,00 дол.США, №39 від 16.09.2014 року 12 000,00 дол.США позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 33 000,00 дол.США на рахунок №40702840500058048400 (а.с. 11-12), що і не заперечується відповідачем.

Проте, відповідач свого зобов'язання по передачі у власність позивача оплаченого ним товару на умовах передоплати згідно контракту №11/2014 від 11.09.2014р. не виконав, що призвело до звернення кредитора з позовом до суду.

Листом № 57 від 10.11.2014 року ТзОВ "Тигрес" повідомило ТзОВ "Тигрес-Люкс" про неможливість здійснення поставки товарів по контракту по раніше погоджених цінах у зв'язку з ростом цін на товар на внутрішньому ринку та просило або внести зміни у контракт якими визначити нову ціну на товар або розірвати контракт. (а.с. 13)

25.11.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до Контракту від 11.09.2014р. №11/2014, відповідно до пунктів 1, 2 якої сторони дійшли згоди розірвати Контракт №11/2014 від 11.09.2014 з 25.11.2014р.; продавець зобов'язався повернути покупцю грошові кошти, отримані в якості передоплати за товар у строк до 14.12.2014р. включно.

Дана угода підписана з обох сторін, підписи скріплені печатками товариств. (а.с. 10)

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було укладено договір, що за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, відповідач повинен був повернути позивачу грошові кошти, отримані в якості передоплати за товар, у строк до 14.12.2014р.

На момент розгляду справи доказів поставки продукції позивачу відповідачем не надано.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ч.2 ст.693 Цивільного Кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - шляхом подачі відповідного позову.

При цьому, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

Наданими у справу належними доказами, у розумінні приписів статей 32-34 ГПК України, повністю доведений факт перерахування позивачем відповідачу 33 000,00 доларів США попередньої оплати за товар, поставка якого не відбулась.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за контрактом від 11.09.2014р. не виконав, узгоджений та попередньо оплачений товар у визначені строки не поставив, перераховані позивачем кошти повернуто частково в сумі 5000 дол.США, тому вимога щодо стягнення 28 000,00 дол.США є підставною і позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 8797,99 грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 599, 610, 626, 655, 693 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 181, 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (127410, Російська Федерація, м. Москва, Алтуф'євське шоссе, 37, стр. 7, код 1127747041685 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес-Люкс" (Волинська обл., Луцький район, с. Липини, вул. Перемоги, буд. 25, код 33837538) 28 000,00 доларів США попередньої оплати.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (127410, Російська Федерація, м. Москва, Алтуф'євське шоссе, 37, стр. 7, код 1127747041685 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес-Люкс" (Волинська обл., Луцький район, с. Липини, вул. Перемоги, буд. 25, код 33837538) 8787,99 грн. витрат по судовому збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

26.01.2015

Суддя С. В. Костюк