Постанова

від 21.01.2015 по справі 910/19528/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. Справа№ 910/19528/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Самсіна Р.І.

при секретарі Д'яковій Ю.Ю.

за участю представників:

від апелянта: Васійчук Л.Ф. за дов. № 2400 від 29.12.2014.

від позивача: Матвійчук Д.В. договір № 19 від 01.07.2014.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії «Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2014.

у справі № 910/19528/14 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс"

до: Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ"

про: стягнення 9 387,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокомп сервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії «Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ» про стягнення 9 387,82 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2014р. у справі

№ 910/19528/14 позов задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 8 592,40 грн., пеню в розмірі 257,77 грн., 0,1 % річних в розмірі 9,33 грн., інфляційні втрати в розмірі 1029,58 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позов задоволено частково через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Також апелянт зазначає, що твердження позивача про те, що останнім надано послуги на виконання умов Договору в повному обсязі - не відповідають дійсності, оскільки послуги надаються позивачем протягом всього строку дії Договору (18 місяців). Разом з тим відповідач стверджує, що оплата послуг наданих позивачем здійснюється відповідачем з дати підписання всіх актів здачі-приймання послуг, у зв'язку з чим останній не порушив умов Договору та вважає, що рішення місцевого господарського суду має бути скасоване, а в позові відмовлено.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ" передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі: Шаптала Є.Ю. (головуючий), Гончаров С.А., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 колегією суддів у складі головуючого судді: Шаптали Є.Ю., судді Гончарова С.А., Самсіна Р.І. прийнято вказану апеляційну скаргу, порушено апеляційне провадження у справі № 910/19528/14, розгляд справи призначено на 21.01.2015.

В судовому засіданні 21.01.2015 представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні 21.01.2015 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням поданих письмових пояснень під час апеляційного провадження та просив рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.08.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автокомп Сервіс" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (замовник) був укладений договір № 1308000368 від 28.08.2013, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами надати відповідно до умов цього договору технічне обслуговування та ремонтування автомобілів і мало вантажних автотранспортних засобів: технічне обслуговування пасажирських автомобілів марок Skoda, Нива Chevrolet, ВАЗ, ГАЗ, Dewoo Lanos, Fiat, Isuzu, Opel, Mersedes, Audi, Volksvagen, Reno Kangoo (надалі - послуги) в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів та умов договору, а замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.2 Договору перелік автомобілів, які підлягають обслуговуванню за даним договором, визначений в додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до п. 2.1 Договору, загальна вартість послуг за договором визначається виходячи з вартості фактично наданих та прийнятих послуг, оформлених актами здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт), але не може бути більше 116 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 19 333,33 грн.

Як передбачено п. 3.1. Договору оплата за надані послуги здійснюється на підставі актів здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) в строк не пізніше 90 робочих днів з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що здавання-приймання наданих послуг після закінчення їх надання здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюються актом здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт).

Згідно з п. 10.1 договір набирає чинності з моменту його укладання і діє протягом 18 місяців з дати його укладення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача заборгованості за Договором, яка виникла на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № АС-00000024 від 22.01.2014 на суму 4 182,00 гри., № АС-00000033 від 29.01.2014 на суму 3 071,20 грн., № АС-00000055 від 14.02.2014 на суму 1 339,20 гри., які не були предметом розгляду у справі №910/6716/14.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №АС-00000024 від 22.01.2014, № АС-00000033 від 29.01.2014, № АС-00000055 від 14.02.2014 на підставі укладеного сторонами Договору виконано роботи на суму 8 592,40 грн.

Дані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками останніх, а тому, є належними доказами, що підтверджують виконання позивачем робі за вказаними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на підставі укладеного сторонами Договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як передбачено п. 3.1. Договору оплата за надані послуги здійснюється на підставі актів здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) в строк не пізніше 90 робочих днів з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін.

Тому, виконані роботи за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №АС-00000024 від 22.01.2014 мали бути оплачені відповідачем в термін до 23.04.14, за актом №АС-00000033 від 29.01.2014- в термін до 30.04.14 та за актом № АС-00000055 від 14.02.2014- в термін до 16.05.14.

Судом першої інстанції та апеляційної інстанції встановлено, що зобов'язання по оплаті виконаних робіт у термін встановлений п.3.1. Договору, відповідачем не виконано.

Беручи до уваги те, що відповідачем не надано суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції жодних доказів оплати заборгованості за Договором, яка виникла у відповідача перед позивачем на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №АС-00000024 від 22.01.2014, № АС-00000033 від 29.01.2014, № АС-00000055 від 14.02.2014, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 8592,40 грн.

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з відповідача 0,1 % річних в розмірі 9, 33 грн., пеню в розмірі 768,30 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1029,58 грн.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки позивача з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та встановлено, що позивачем здійснено, також, розрахунок 0,1 % річних та інфляційних втрат на підставі Актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № АС-13001864 від 12.09.2013, № АС-13001934 від 20.09.2013, № АС-13001927 від 24.09.2013, № АС-13001935 від 25.09.2013, №АС-13001958 від 01.10.2013, №АС-13001966 від 01.10.2013, №АС-13001983 від 03.10.2013, № АС-13002005 від 08.10.2013, №АС-13002023 від 09.10.2013, №АС-13002241 від 25.11.2013, які були предметом розгляду іншої справи №910/6716/14 та заборгованість за якими була стягнута з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп Сервіс" рішенням господарського суду міста Києва від 16.06.14 у справі № 910/6716/14.

Згідно з ст.115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.06.14 у справі № 910/6716/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2014, встановлено факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором № 1308000368 від 28.08.2013, зокрема, на підставі Актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № АС-13001864 від 12.09.2013, № АС-13001934 від 20.09.2013, № АС-13001927 від 24.09.2013, № АС-13001935 від 25.09.2013, №АС-13001958 від 01.10.2013, №АС-13001966 від 01.10.2013, №АС-13001983 від 03.10.2013, № АС-13002005 від 08.10.2013, №АС-13002023 від 09.10.2013, №АС-13002241 від 25.11.2013.

Статтями 598-609 Цивільного кодексу України встановлено, що рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. Доказів того, що рішення Господарського суду міста Києва у справі від 16.06.14 у справі № 910/6716/14 виконано в повному обсязі, відповідачем суду не надано. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям провадження з його примусового виконання, а отже, наявність судових актів про стягнення заборгованості, не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальність за порушення строків розрахунків.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищевказане рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.14 у справі № 910/6716/14 датується 16.06.14, отже, позивач мав право донарахувати 0,1 % річних та інфляційні втрати з 17.06.2014. Крім того, позивачем нарахування пені на підставі актів, що були предметом розгляду справи № 910/6716/14 не здійснювалось.

У відповідності до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено п. 7.7. Договору у разі прострочення замовником строку оплати послуг, останній сплачує виконавцю 0,1% річних від простроченої суми, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом перевірено розрахунок позивача 0,1 % річних та інфляційних втрат, з врахуванням розрахунку інфляційних втрат, за період з 17.06.2014 по 29.10.14 з суми заборгованості за актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № АС-13001864 від 12.09.2013, № АС-13001934 від 20.09.2013, № АС-13001927 від 24.09.2013, № АС-13001935 від 25.09.2013, №АС-13001958 від 01.10.2013, №АС-13001966 від 01.10.2013, №АС-13001983 від 03.10.2013, № АС-13002005 від 08.10.2013, №АС-13002023 від 09.10.2013, №АС-13002241 від 25.11.2013 та перевірено розрахунок 0,1 % річних та інфляційних втрат за період з 05.06.14 по 29.10.14 за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №АС-00000024 від 22.01.2014, за період з 13.06.2014 по 29.10.2014 за актом №АС-00000033 від 29.01.2014 та за період з 02.07.2014 по 29.10.2014 за актом № АС-00000055 від 14.02.2014, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 0,1 % річних в розмірі 9,33 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1029,58 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення пені апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено п. 7.6. Договору за порушення строку розрахунку більш ніж на 30 робочих днів замовник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості неоплачених послуг але не більше 3 відсотків від суми неоплачених послуг.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з врахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за період з 05.06.14 по 23.10.14 (оскільки з 23.04.14 прострочення) за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №АС-00000024 від 22.01.2014, за період з 13.06.2014 по 29.10.2014 за актом №АС-00000033 від 29.01.2014 та за період з 02.07.2014 по 29.10.2014 за актом № АС-00000055 від 14.02.2014, та приймаючи до уваги, що 3 % від суми неоплачених послуг в розмірі 8 592,40 грн. складає 257,77 грн., тому апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 257,77 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 1 800,00 грн. витрат на послуги адвоката, апеляційний суд заявляє наступне.

Згідно з ч.1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодекс України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Статтею 2 Закону України «Про адвокатуру» наводиться поняття особи, яка є адвокатом, а саме зазначено, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Отже, судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження надання адвокатських послуг, надано Договір про надання правової допомого № 19 від 01.07.2014, укладений між адвокатським бюро "Дмитра Матвійчука" та позивачем.

Згідно з п. 1 Договору про надання правової допомоги позивач доручив, а Адвокатське бюро зобов'язалося надати Клієнту правову допомогу під час розгляду в Господарському суді м. Києва, господарських судах апеляційної та касаційної інстанції, справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп Сервіс" до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ" про стягнення заборгованості за Договором № 1308000368 від 26.08.2014.

З наявного в матеріалах справи Акту здачі-прийомки виконаних робіт (послуг ) № 22 від 13.08.2014 вбачається надання послуг адвокатським об'єднанням «Дмитра Матвійчука».

Також, матеріали справи містять платіжне доручення № 1814 від 13.08.2014, що підтверджує оплату послуг адвоката.

Судом першої інстанції зазначено, що адвокат Матвійчук Д.В., представляв інтереси позивача у даній справі.

Беручи до уваги, що матеріали справи не містять доказів підготовки та направлення претензії відповідачу, відсутність доказів того, що саме адвокатом було підготовлено дану позовну заяву, оскільки остання підписана директором позивача, а також, враховуючи неспіврозмірність винагороди за адвокатські послуги в розмірі 1 800,00 грн. обсягам наданих послуг щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 9 387,82 грн., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в розмірі 600 грн. за участь адвоката в судових засідання, що передбачено в акті здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) № 22 від 13.08.2014.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії «Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ», викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 у справі № 910/19528/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії «Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 у справі № 910/19528/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 у справі № 910/19528/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/19528/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

Р.І. Самсін