Постанова

від 21.06.2006 по справі 27/313/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/313/06-АП

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              21.06.06                                                                             №   27/313/06-АП

суддя     Дроздова С.С.

За позовом: Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя     

          до Товариства з обмеженою відповідальністю “СПАС-ЦЕНТР”, м. Запоріжжя

про стягнення 5 415 грн. 66 коп.

                                                                                       Суддя     Дроздова С.С.

                                                                                            Секретар судового засідання Громова У.І.

Представники:

Від позивача: Струч С.В., начальник юридичного відділу, дов. № 2773/07 від 18.05.06 р.

Від відповідача:  не з'явився

01.09.2005р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, який визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 7 р. VII “Прикінцеві та  перехідні  положення“ КАС України,  позовна заява розглядається в порядку,  встановленому цим Кодексом.

У судовому засіданні 21.06.2006 р. на підставі ст. 160 КАС України  судом прийнято постанову про задоволення адміністративного позову. Суд виходячи до нарадчої кімнати повідомив позивачу орієнтовний час виготовлення постанови у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, 21.06.06 р. о 15 - 00 годині суд оголосив позивачу постанову у повному обсязі.

Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі  звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “СПАС-ЦЕНТР” про стягнення 5 415 грн. 66 коп. недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Заборгованість виникла за період з грудня 2005 року по березень 2006 р.

02.06.06р. ухвалою господарського суду відкрито провадження у адміністративній справі № 27/313/06-АП та призначено судове засідання на 21.06.2006р., витребувані у сторін документи та докази необхідні для розгляду справи.

21.06.06 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні, судом оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який  прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду і секретарю судового засідання не заявлено.

Головуючий у судовому засіданні доповів про зміст позовних вимог, після чого з'ясував: чи підтримує позивач адміністративний позов, чи визнає його відповідач.

У судовому засіданні,  позивач підтримав позовні вимоги з  підстав, викладених у позовній заяві, на суму 5 415 грн. 66 коп.

Відповідач у  судове засідання 21.06.06 р. не з'явився. Про  час і  день розгляду справи був належним чином повідомлений в порядку, передбаченому КАС України. Вимоги ухвали суду від 02.06.06 р. не виконав.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, суддя встановив наступне:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” № 1058 від  09.07.2003р.  відповідач є страхувальником.

 Товариство з обмеженою відповідальністю “СПАС-ЦЕНТР” зареєстроване в органах Пенсійного фонду України як платник страхових внесків, є юридичною особою і має заборгованість перед ПФУ у сумі  5 415 грн. 66 коп. недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Заборгованість виникла за період з грудня 2005 року по березень 2006 р., як пояснив представник позивача у судовому засіданні.   

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування”, страхувальник зобов'язаний  сплачувати в установлені строки страхові внески на загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування.

Згідно  ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03 р. № 1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом 10 робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом 10 робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не  узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом 10 робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.     

Згідно п.6 ст.19 Закону № 1058 страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”, виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги по  тимчасовій непрацездатності, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03 р. № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право звернутися до суду з позовними заявами про стягнення недоїмки та суми фінансової санкції.

Доказів сплати суми заборгованості –5 415 грн. 66 коп. суду не надано.

Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя правомірно звернулося з позовом до  господарського суду про стягнення 5 415 грн. 66 коп. заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ґрунтуються на законі, підтверджені належними доказами, тому задовольняються судом  у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст.  4, 17, 49, 51, 94, 111, 121, 158 - 167 КАС України, суддя   

                                                   ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СПАС-ЦЕНТР” (69035 м. Запоріжжя вул. Перемоги, 51, р/р 260022856800 банк АБ “Ажіо” МФО 3000175, ЄДРПОУ 31166367) на користь Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (69057 м. Запоріжжя вул. Гагаріна, 2 Б, р/р 25601301001080 банк ЗОУ ВАТ “Державний ощадний банк України” МФО 313957 ЄДРПОУ 20508396) заборгованість по внескам на загальнообов'язкове державне страхування у розмірі 5 415 (п'ять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 66 коп.

Видати виконавчий лист.

Постанову підписано 21.06.06 р.

   Суддя                                                        С.С. Дроздова

      Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено КАС України,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

           У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

              Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

            Заява   про   апеляційне  оскарження  ухвали  суду  першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи,  яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне  оскарження  обчислюється  з дня  отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається  протягом  десяти  днів  після  подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.