Рішення

від 21.01.2015 по справі 910/26774/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26774/14 21.01.15

За позовомІноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» доТовариства з обмеженою відповідальністю «МАСІС САР» простягнення 44 977,47 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Добрянський І.І. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСІС САР» (надалі - «Товариство») про стягнення 44 977,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №1008338 від 19.07.2011 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 27 462,82 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 780,19 грн., 35% річних у розмірі 10 937,75 грн. та інфляційних у розмірі 4 796,71 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.12.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2014 р. розгляд справи відкладено на 21.01.2015 р. у зв'язку із неявкою представника позивача та неподанням витребуваних доказів.

В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03040, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 68, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19699475 від 02.12.2014 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.07.2011 р. між Підприємством (постачальник) та Товариством (покупець) було укладено договір поставки №1008338 (надалі - «Договір»).

За змістом п. 1.1 Договору його предметом є поставка покупцю продукції з торговою маркою Компанії «Кока-Кола», та продукції з іншими торговими марками, які постачає постачальник.

Відповідно до п. 2.1.1 постачальник зобов'язаний прийняти від покупця через свого торгового представника замовлення на постачання товару та здійснити поставку товару за адресою, вказаною у замовленні, а пунктом 2.2.2 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний своєчасно сплатити вартість товару та заставну вартість тари згідно товарно-транспортних накладних.

Згідно з п. 3.2 Договору розрахунки за отриману партію товару здійснюються у гривнях на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару, або готівкою в момент здійснення доставки постачальником у відповідності з лімітами та порядком, які встановлено чинним законодавством України.

На виконання умов Договору позивачем поставлялася, а відповідачем приймалася та частково оплачувалася продукція, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними за період з 14.08.2013 р. по 07.09.2013 р. та платіжним дорученням №67 від 04.02.2014 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі суму 27 462,82 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (товарно-транспортні накладні №2202125064 від 14.08.2013 р., №2202125135 від 14.08.2013 р., №2202124277 від 14.08.2013 р., №2202139015 від 17.08.2013 р., №2202139831 від 19.08.2013 р., №2202161879 від 23.08.2013 р., №2202161800 від 23.08.2013 р., №2202194704 від 04.09.2013 р., №2202193061 від 04.09.2013 р., №2202194558 від 04.09.2013 р., №2202203579 від 07.09.2013 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 52 462,82 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.1 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар протягом 21 календарного дня з моменту його отримання.

Відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію на суму 25 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №67 від 04.02.2014 р.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 27 462,82 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 27 462,82 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 780,19 грн., 35% річних у розмірі 10 937,75 грн. та інфляційних у розмірі 4 796,71 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 08.09.2013 р. по 06.11.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що у випадку, якщо покупець з будь-яких причин не здійснить оплату за отриманий товар у встановлений строк, він зобов'язаний виплачувати постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки. Виплата пені не звільняє покупця від виконання зобов'язань по оплаті.

Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом п. 4.3 Договору у випадку просточення оплати більше ніж на 1 календарний день, покупець сплачує штрафні санкції у вигляді сплати 35% річних за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 780,19 грн., 35% річних у розмірі 10 937,75 грн. та інфляційні у розмірі 4 796,71 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 27 462,82 грн., пені у розмірі 1 780,19 грн., 35% річних у розмірі 10 937,75 грн. та інфляційних у розмірі 4 796,71 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСІС САР» (03040, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 68; ідентифікаційний код 37559513) на користь Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (07442, Київська обл., Броварський р-н, смт. Димерка, 51-км Санкт-Петербурзького шосе; ідентифікаційний код 21651322) заборгованість у розмірі 27 462 (двадцять сім тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 82 коп., пеню у розмірі 1 780 (одна тисяча сімсот вісімдесят) грн. 19 коп., 35% річних у розмірі 10 937 (десять тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 75 коп., інфляційні у розмірі 4 796 (чотири тисячі сімсот дев'яносто шість) грн. 71 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.01.2015 р.

Суддя В.П. Босий