Рішення

від 26.01.2015 по справі 918/14/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 січня 2015 р. Справа № 918/14/15

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Мегатон"

про стягнення заборгованості в сумі 81 985 грн. 98 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: Дробот І.А., дов. № 3636-О від 18.09.2013 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатон"(надалі-відповідач) про стягнення в сумі 81 985,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

22.08.2012 року відповідачем підписано заяву про відкриття поточного рахунку (надалі - заява).

Згідно з Заявою відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (надалі - Умови), тарифів позивача, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 22.08.2012 року (далі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

За Умовами та Правилами надання банківських послуг відповідачу надано кредитний ліміт у розмірі 36 000,00 грн., який у встановлені строки погашений не був, відтак утворилася заборгованість на загальну суму 81 985,98 грн., з яких: 36 000,00 грн.- заборгованість за кредитом, 26 208,00 грн. - заборгованість по процентам, 13 310,88 грн. - пеня, 6 467,10 грн. - заборгованість з комісії.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на Умови та правила надання банківських послуг, ст.ст. 526, 527, 530, 610 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 12.01.2015 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 19.01.2015 року.

Ухвалою суду від 19.01.2015 року розгляд справи відкладено на 26.01.2015 року.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.08.2012 року відповідачем підписано заяву про відкриття поточного рахунку (надалі - заява).

Згідно з Заявою відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (надалі - Умови), тарифів позивача (в редакції, чинній станом на дату підписання заяви про відкриття поточного рахунку), що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 22.08.2012 року (далі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно договору відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26005054709799 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт банк, інтернет клієнт банк, СМС - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Згідно з ч. 1. ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За Умовами та Правилами надання банківських послуг відповідачу надано кредитний ліміт у розмірі 36 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За п. 3.18.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - «Кредит») надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - «Ліміт»). Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно з п. 3.18.1.5. Умов кредитний ліміт стосовно до цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг» являє собою суму грошових коштів, в межах якої Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методикою на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківськими нормативами і нормативними актами Національного банку України.

Отже, договір банківського обслуговування містить елементи, як договору банківського рахунку, так і кредитного договору.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1. ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Як встановлено ч. 1, 2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт у розмірі 36 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.18.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Підпунктом 3.18.2.2.5. Умов передбачено, що Клієнт зобов'язаний повернути кредит у строки, встановлені п.п. 3.18.1.10, 3.18.2.3.4., 3.18.2.2.17.

За п. 3.18.1.10 Умов проведення платежів Клієнта в порядку, встановленому цим розділом «Умов та правил надання банківських послуг», проводиться Банком до дати, яка встановлюється відповідно до п. 3.18.1.8. цього розділу «Умов та Правил надання банківських послуг».

Згідно з п. 3.18.1.8. Умов проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі «Угода»).

Підпунктом 3.18.2.2.2. Умов передбачено, що клієнт зобов'язаний сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п.п. 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3.

За користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:

- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - «період, в який дебетове сальдо підлягає обнулення»), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості;

- при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24 (двадцять чотири)% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню;

- у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 (сорок вісім)% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (п. 3.18.4. Умов).

За користування грошовими коштами позивачем за період з 26.04.2013 року по 25.07.2013 року нараховано проценти в розмірі 24% річних, з 26.07.2014 року по 30.06.2014 року - в розмірі 48% річних, а з 01.07.2014 року по 14.12.2014 року - в розмірі 56% річних. Загальний розмір нарахованих процентів склав 26 208,00 грн.

Як зазначив позивач, нарахування процентів в розмірі 56% річних відбулося у зв'язку із зміною розміру процентної ставки з 48% на 56% на прострочену заборгованість. При зміні розміру процентної ставки позивач керувався ст. 1056-1 ЦК України та умовами, чинними станом на дату звернення до суду.

Збільшення процентної ставки з 48% до 56% не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки, по-перше, банком не надано жодного доказу в підтвердження настання обставин, з якими пов'язується збільшення розміру процентів, по-друге, Умови (у редакції, чинній на дату підписання відповідачем заяви) не містять порядку розрахунку змінюваної процентної ставки, який би дозволяв точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору, а також не визначають максимальний розмір збільшення процентної ставки, що суперечить вимогам ч.ч. 4, 5, 6 ст. 1056-1 ЦК України, по-третє, банком не надано доказів повідомлення клієнта про зміну процентної ставки, що у свою чергу, унеможливило висловлення зі сторони останнього погодження на таке збільшення.

З огляду на викладене, проценти підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 24 984,00 грн. (розрахунок додається).

Відповідно до п. 3.18.4.5. Умов Клієнт сплачує Банку винагороду за користування кредитом згідно з п. 3.18..4.4.

Підпунктом 3.18.4.4. передбачено, що Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

Відповідно до вказаної умови позивачем нараховано комісію в розмірі 6 467,10 грн.

Як встановлено судом, відповідач кредитний ліміт у повному обсязі не погасив, так само як не сплатив нараховані проценти та комісійні.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 20822RОХ0SAD від 04.03.2014 року, в якій просив відповідача виконати умови договору та погасити існуючу заборгованість у розмірі 55 063,855 грн., про що свідчить список згрупованих поштових відправлень № 3485 та фіскальний чек.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 67 451,10 грн., з яких: 36 000,00 грн.- заборгованість за кредитом, 24 984,00 грн. - заборгованість по процентам та 6 467,10 грн. - заборгованість з комісії.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У силу вимог п. 3.18.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у% річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

За п. 3.18.5.4. Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом.

Пунктом 3.18.5.7. Умов передбачено, що терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Позивачем нараховано відповідачу 13 310,88 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Перевіривши розмір пені, заявленої до стягнення, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог в цій частині.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 36 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 24 984,00 грн. заборгованості по процентам, 13 310,88 грн. пені, 6 467,10 грн. заборгованості з комісії є обґрунтованим, а отже - підлягають до задоволення.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів факт заборгованості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимоги.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Мегатон" (вул. 8-го Березня,35, м. Здолбунів, Здолбунівський район, Рівненська область, 35700, код ЄДРПОУ 38230894) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094, код ЄДРПОУ 14360570) 36 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 24 984,00 грн. заборгованості по процентам, 13 310,88 грн. пені, 6 467,10 грн. заборгованості з комісії та 1 799,78 грн. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 1 224,00 грн. заборгованості по процентам відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 26.01.2015 року.

Суддя Андрійчук О.В.