Рішення

від 19.01.2015 по справі 910/27252/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27252/14 19.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Данон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Студент"

про стягнення 20.504,43 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Грабовська І.В. - за довіреністю від 13.08.2014 № 142, Таран О.О. - за довіреністю від 12.01.2015 № 167;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Данон" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Студент" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 20.504,43 грн.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що останній, на виконання укладеного між сторонами даного спору договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 10.07.2013 № б/н, поставив відповідачеві товар загальною вартістю 17.618,67 грн., який останній отримав, але його не оплатив, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 20.504,43 грн., з яких 17.618,67 грн. - основна заборгованість; 2.552,11 грн. - пеня; 3 % річних в сумі 333,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/27252/14, розгляд якої призначено на 19.01.2015.

Ухвалу про порушення провадження у справі від 10.12.2014 надіслано відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце належним чином.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 19.01.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Данон", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Студент", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір купівлі-продажу продуктів харчування від 10.07.2013 № б/н (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується передати, а відповідач приймати і оплачувати молочну продукцію та інші продукти харчування (далі - товар). Товар передається партіями, обумовленими як зазначено нижче в пункті 2 на умовах даного Договору.

У відповідності до п. 2.2 Договору, кількість і асортимент товару, що складає одну партію, що поставляється за договором, узгоджується сторонами у видаткових накладних. У кожній накладній повинні бути зазначені асортимент і кількість товару, ціна за одиницю кожного найменування товару, загальна вартість кожної окремої партії товару.

Згідно з п. 6.1 Договору, ціна товару визначається відповідно до прейскурантів

(прайс-листів) позивача, діючих на дату передачі товару, та накладних на передачу товару. Ціни кожного найменування товару фіксуються в товарній накладній і в рахунку-фактурі на кожну поставлену партію товару. Ціна включає вартість пакування, маркування й доставки товару відповідачеві.

Як зазначено в п. 7.1 Договору, підставою для розрахунків між сторонами є даний Договір і товарні накладні позивача.

Покупець оплачує 100% вартості товару безготівковим розрахунком: протягом 12 (дванадцяти) календарних днів з моменту оформлення приймання товару.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, виконуючі свої зобов'язання за Договором та на його умовах, у період з 29.03.2014 по 12.04.2014 поставив відповідачеві товар загальною вартістю 17.667,56 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними, які підписані з боку відповідача його уповноваженою особою та скріплені відбитками печатки відповідача (засвідчені копії видаткової накладної та акту прийому-передачі містяться у матеріалах справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні).

Спір між сторонами даного судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача його грошового зобов'язання за Договором, відповідач оплату вартості отриманого ним товару на користь позивача здійснив частково, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості в сумі 17.618,67 грн.

Беручи до уваги те, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язані, позивачем заявлені позовні вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені, а також відповідальності за прострочення відповідачем грошового зобов'язання шляхом стягнення з останнього 3 % річних.

Виходячи зі встановлених обставин справи та доказів, на які позивач посилається, підтверджуючи ці обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Приписом ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Положенням ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

Отже, підсумовуючи сукупність наведених вище фактів та обставин даного спору, які підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 17.618,67 грн. за отриманий останнім, але не оплачений у повному обсязі товар - підлягає задоволенню повністю з тих підстав, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Пунктом 12.2 Договору визначено, за прострочення оплати продукції на умовах Договору відповідач сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Положенням ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" унормовано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розглядаючи спір в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені суд дійшов висновку про задоволення вказаної вимоги частково, оскільки здійснений позивачем розрахунок є невірним, а також строк обчислення пені є більшим за можливий.

При цьому суд зазначає, що ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 1.846,92 грн., за таким розрахунком суду:

Видаткова накладна (дата №)Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір подвійної облікової ставки НБУСума пені за період прострочення № PGL-0000023945 179.07 11.04.2014 - 14.04.2014 4 13 % 0,25 15.04.2014 - 16.07.2014 93 19 % 8,67 17.07.2014 - 09.10.2014 85 25 % 10,43 № PGL-0000024889 2.026,74 13.04.2014 - 14.04.2014 2 13 % 1,44 15.04.2014 - 16.07.2014 93 19 % 98,12 17.07.2014 - 11.10.2014 87 25 % 120,77 № PGL-0000024941 337,33 13.04.2014 - 14.04.2014 2 13 % 0,24 15.04.2014 - 16.07.2014 93 19 % 16,33 17.07.2014 - 11.10.2014 87 25 % 20,10 № PGL-000000341 398,87 14.04.2014 - 14.04.2014 1 13 % 0,14 15.04.2014 - 16.07.2014 93 19 % 19,31 17.07.2014 - 12.10.2014 88 25 % 24,04 № PGL-000000396 1363,48 14.04.2014 - 14.04.2014 1 13 % 0,49 15.04.2014 - 16.07.2014 93 19 % 66,01 17.07.2014 - 12.10.2014 88 25 % 82,18 № PGL- 000001578 960,94 15.04.2014 - 16.07.2014 93 19% 46,52 17.07.2014 - 13.10.2014 89 25% 58,58 № PGL- 000002482 1089,23 16.04.2014 - 16.07.2014 92 19 % 52,16 17.07.2014 - 14.10.2014 90 25 % 67,14 № PGL-000003313 1211,18 17.04.2014 - 16.07.2014 91 19% 57,37 17.07.2014 - 15.10.2014 91 25 % 75,49 № PGL-000003394 352,22 17.04.2014 - 16.07.2014 91 19% 16,68 17.07.2014 - 15.10.2014 91 25 % 21,95 № PGL-0000004533 733,46 18.04.2014 - 16.07.2014 90 19% 34,36 17.07.2014 - 16.10.2014 92 25% 46,21 № PGL-0000005370 613,15 20.04.2014 - 16.07..2014 88 19 % 28,08 17.07.2014 - 18.10.2014 94 25 % 39,47 № PGL-0000005359 1458,77 20.04.2014 - 16.07..2014 88 19 % 66,82 17.07.2014 - 18.10.2014 94 25 % 93,92 № PGL-0000007823 2995,46 22.04.2014 - 16.07.2014 86 19% 134,09 17.07.2014 - 20.10.2014 96 25% 196,96 № PGL-0000007859 1053,04 22.04.2014 - 16.07.2014 86 19% 47,14 17.07.2014 - 20.10.2014 96 25% 69,24 № PGL-0000008899 729,95 23.04.2014 - 16.07.2014 85 19% 32,30 17.07.2014 - 21.10.2014 97 25% 48,49 № PGL-0000009434 1462,66 24.04.2014 - 16.07.2014 84 19% 63,96 17.07.2014 - 22.10.2014 98 25% 98,18 № PGL-00000010786 653,12 25.04.2014 - 16.07.2014 83 19% 28,21 17.07.2014 - 23.10.2014 99 25% 44,28 Всього: 1.936,12грн.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення з відповідача відсотків річних суд зазначає, що у відповідності до 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за період прострочення в сумі 333,64 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, тому суд, керуючись ч. 2 ст. 49 ГПК України, покладає витрати по сплаті судового збору на товариства з обмеженою відповідальністю "Студент" в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Студент" (03056, м. Київ,

вул. Борщагівська, буд. 128; ідентифікаційний код 20068492, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Данон" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21; ідентифікаційний код 25384846, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основний борг в сумі 17.618,67 (сімнадцять тисяч шістсот вісімнадцять) грн.. 67 коп.; пеню в сумі 1.936,12 (одна тисяча дев'ятсот тридцять шість) грн 12 коп.; 3 % річних в сумі 333,64 (триста тридцять три) грн.. 64 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.01.2015 року.

Суддя С.В. Балац