Ухвала

від 21.01.2015 по справі 826/2958/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2958/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

21 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзенцева Є.І,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Росичі» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000602204 від 17.10.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за березень 2013 року по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Тру Кам», якою встановлено порушення позивачем п. 201.1 , 201.2 , 201.4 , 201.6 , 201.7 ст. 201 , п. 198.6 ст. 198 ПК України , в результаті чого завищено залишок від'ємного значення на загальну суму 401 729,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 107 541,00 грн., в тому числі за березень 2013 року в сумі 107 541 грн. Результати перевірки оформлено актом №833/26-53-22-04-21 від 30.09.2013 року.

В зв'язку з виявленими порушеннями, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000602204 від 17.10.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 107 541 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 53 771 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, після процедури адміністративного оскарження, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Тру Кам» укладено договір №19 від 19.03.2013 року про надання послуг, згідно якого позивач як замовник доручає, а ТОВ «Тру Кам» як виконавець бере на себе зобов'язання власними та/або залученими силами та засобами на свій ризик якісно, у встановлені даним договором строки, виконати реконструкцію приміщень ресторану за адресою: вул. Дніпровська набережна, 7, м. Київ, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити якісно виконані ним роботи, в порядку та на умовах цього договору.

Згідно п.2.1 договору, договірна ціна на виконання комплексу робіт по даному договору визначена сторонами у додатку №1, що є невід'ємною частиною договору, і орієнтовно складає разом з ПДВ - 3 055 620,00 грн.

Згідно п.2.2 Договору, фактична вартість робіт по об'єкту за звітний період визначається сторонами за актами приймання виконаних будівельних робіт з урахуванням ринкових цін на ресурси на день виконання робіт, що зазначені в актах. Вартість матеріально-технічних ресурсів визначається згідно їх фактичних нормативних витрат та цін на них у відповідності до наданих виконавцем копій рахунків-фактур, дорожніх листів, актів-приймання передачі та накладних.

На підтвердження права на формування податкового кредиту позивачем надано: договір №19 від 19.03.2013, податкові накладні №16 від 20.03.2013 №17 від 21.03.2013, №34 від 26.03.2013 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013 року №1, акт приймання виконаних робіт за травень 2013 року № 2, акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року №3, акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року №4, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за травень, червень 2013 року .

Як встановлено судом першої інстанції, 22.11.2013 року в приміщеннях ТОВ «Росичі» на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 13.11.2013 року, було проведено обшук та виїмку документів.

Представником позивача вказано, що працівниками правоохоронних органів вилучено у ТОВ «Росичі» оригінали первинних документів, договорів, що пов'язані із здійсненням фінансово-господарської діяльності, а також електронні носії, на якій зберігалась інформація, в тому числі по взаємовідносинах з ТОВ «Тру Кам». Таким чином, у позивача відсутня частина документів щодо взаємовідносин із ТОВ «Тру Кам», проте листом за підписом старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління в м.Києві, повідомлено, що під час проведення обшуку у ТОВ «Росичі» не вилучалися оригінали первинних документів по їх взаємовідносинах із ТОВ «Тру Кам».

Судова колегія звертає увагу на те, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, підписані директором контрагента позивача - ОСОБА_2 А вироком Шевченківського районного суду міста Києва у справі №761/22932/13-к від 24.09.2013 року стосовно ОСОБА_3, якого визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27 , ч.1 ст. 205 КК України , встановлено, що ОСОБА_3 за попередньою змовою з невстановленими особами зареєстрував ТОВ «Тру Кам» на ім'я ОСОБА_2 без мети здійснення підприємницької діяльності.

Протягом 2012 - 2013 років на рахунок ТОВ «Тру Кам» (код ЄДРПОУ 38320081) від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницька діяльність фактично не здійснювалась.

При цьому, колегія суддів вважає, що податкові накладні, виписані від імені осіб, які у встановленому порядку визнано причетними до незаконної діяльності, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому внесення таких відомостей як податкової звітності суперечить положенням законодавства.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України , рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

При цьому, у ч.4 ст.72 КАС України, чітко вказано, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння, та чи вчинене воно цією особою.

Суд першої інстанції вірно зазначає, що наявність у позивача частково документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (податкові накладні) та формування валових витрат (акти здачі-прийняття робіт), видані вказаним вище контрагентом позивача не є безумовною підставою для віднесення їх сум до валових витрат, оскільки відомості зазначені в них не підтверджені як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду вказаної адміністративної справи, та не дають можливості достеменно встановити факт правомірності використання в межах господарської діяльності позивача операцій з такими контрагентами.

А тому, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд вважає, що належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

Враховуючи вищезазначене, судовим рішенням у кримінальній справі встановлено здійснення фіктивного підприємництва ТОВ «Тру Кам», яке було спрямовано на формування податкової вигоди контрагентам-покупцям, тому в даному випадку господарські операції ТОВ «Росичі» з вказаним суб'єктом господарювання не носили реальний характер.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV , фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно ст.9 Закону №996-ХІV , первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Намір одержати дохід виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а податкове повідомлення-рішення №0000602204 від 17.10.2013 року винесено правомірно, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу . Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.72 КАС України , надав до суду належні докази правомірності своїх дій та обгрунтував їх у встановленому законом порядку.

Стосовно вимог, викладених в апеляційній скарзі, щодо витребування у відповідача та СУ ГУ МВС України в м. Києві копій документів, то суд апеляційної інстанції не знаходить необхідності та доцільності здійснення таких дій, оскільки наявних матеріалів справи достатньо для повного встановлення обставин справи та прийняття обгрунтованого та законного рішення. А тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 25.06.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.