Рішення

від 19.01.2015 по справі 922/6064/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2015 р.Справа № 922/6064/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповіджальністю "Дексон Трейд", м. Київ до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Коал", м. Сніжне , 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів в розмірі 800000,00 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Лиска П.О., дов. від 28.12.2014р.;

Представник першого відповідача - не з'явився;

Представник другого відповідача - ФОП ОСОБА_1 (особисто).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дексон Трейд", м. Київ звернувся до господарського суду з позовом до першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Коал", м. Сніжне, Донецької обл., другого відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 800000,00 грн. за договором відступлення права вимоги заборгованості від 01.10.2014р. та договором поруки від 01.10.2014 та просить покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 31.12.2014р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.01.2015р. о 12:00 год.

У призначеному судовому засіданні 19.01.2015р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник першого відповідача в судове засідання 19.01.2015р. не з'явився. Через канцелярію господарського суду надав заяву про визнання позову на підставі ч. 5 ст. 22 ГПК України (вх. № 1538), в якій заявив про визнання позову по даній справі в повному обсязі та просив суд позов задовольнити в повному обсязі. Надана заява долучена судом до матеріалів справи.

Другий відповідач в судовому засіданні 19.01.2015р. позов визнав, через канцелярію суду надав заяву про визнання позову на підставі ч. 5 ст. 22 ГПК України (вх. № 1584), в якій просив прийняти його заяву про визнання позову та задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Присутні в судовому засіданні 19.01.2015р. позивач та другий відповідач пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті та додаткового часу для надання додаткових доказів не потребують.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи надані заяви першого та другого відповідачів про визнання позову, суд розглядає справу на підставі положень ч. 5 ст. 78 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, другого відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

01.10.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дексон Трейд" (позивач по справі, первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Коал" (перший відповідач по справі, новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги, згідно якого позивач відступає своє право вимоги, що виникла з Договору банківського рахунку № 15925 від 26.11.2013р. у розмірі 800000,00 грн..

Згідно п. 2.1. Договору про відступлення права вимоги, сторони домовилися, що заміна сторони у зобов'язанні вважається такою, що відбулася, а право вимоги за основним договором вважається відступленим первісним кредитором новому кредитору в момент підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін цього договору.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. Договору про відступлення права вимоги, право вимоги за основним договором вважається переданим з моменту підписання цього Договору. Первісний кредитор зобов'язується за актом прийому-передачі передати новому кредитору, оригінал основного договору, вказаного в пункті 1.1. цього договору та додаткових угод та додатків до нього, що є його невід'ємною частиною, за наявності таких.

Відповідно до п. 4.1. вищевказаного Договору, ціна відступлення права вимоги (майнових прав) за цим договором складає: 800000 (вісімсот тисяч) грн.. 00 коп., та сплачується новим кредитором шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора в термін до 03.10.2014 року (включно).

Відповідно до п. 5.3. вищевказаного Договору, в разі невиконання/несвоєчасного виконання новим кредитором зобов'язання щодо оплати суми передбаченої п. 4.1 цього договору, первісний кредитор має повне і нічим не обумовлене право вимагати виконання обов'язку у судовому порядку.

Свої зобов'язання за договором, позивач виконав в повному обсязі, передавши за актом примову-передачі від 01.10.2014р. першому відповідачу договір № 15925 від 26.11.2013р., виписку від 29.09.2014 по особовому рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи та визнано першим віповідачем, останній прострочив виконання своїх зобов'язань за Договором про відступлення права вимоги, у зв'язку із чим у нього перед позивачем виникла заборгованість щодо сплати ціни відступлення права вимоги в сумі 800000,00 грн..

01.10.2014р. на забезпечення виконання Договору про відступлення права вимоги, між позивачем (кредитор) і другим відповідачем (поручитель) було укладено Договір поруки, згідно умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником свого обов'язку у розмірі 1000,00 грн. і відповідає перед кредитором за порушення зазначеного зобов'язання боржником, виключно в межах вказаної суми.

Згідно п. 5 Договору поруки, у разі порушення боржником (першим відповідачем) зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Як вбачається з матеріалів справи та визнано другим відповідачем, останній прострочив виконання своїх зобов'язань за договором поруки, у зв'язку із чим у нього перед позивачем виникла заборгованість щодо сплати ціни відступлення в сумі 1000,00 грн. солідарно з першим відповідачем.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1-2 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.1. ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі в порушення домовленості сторін, зобов'язання за вказаними договорами про відступлення права вимоги та поруки належним чином не виконали, не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості та не надали суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Як свідчать матеріали справи, перший відповідач надав заяву про визнання позову на підставі ч. 5 ст. 22 ГПК України, в якій заявив про визнання позову по даній справі в повному обсязі, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Другий відповідач надав заяву про визнання позову на підставі ч. 5 ст. 22 ГПК України, яку підтримав в судовому засіданні 19.01.2015р., просив прийняти його заяву про визнання позову та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних інтересів інших осіб.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, перший відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором про відступлення права вимоги від 01.10.2014р. в сумі 800000,00 грн., а другий відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором поруки від 01.10.2014р. в сумі 1000,00 грн. Суд зазначає, що відповідач-1 та відповідач-2 відповідають солідарно перед позивачем в межах суми стягнення.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою (Лист Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України").

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що перший відповідач та другий відповідач визнали позовні вимоги в повному обсязі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 800000,00 грн. з першого відповідача та стягнення боргу в сумі 1000,00 грн. з другого відповідача солідарно, правомірні та обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, такі, що визнані відповідачами тому підлягають задоволенню.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дексон Трейд", м. Київ підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 509, 512-517, 525, 526, 530, 546, 553, 554, 598, 599, 610-612, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 173, 174, 179, 193, 198 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 65, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Коал" (86500, Донецька область, місто Сніжне, провулок Астраханський, будинок № 7, код ЄДРПОУ 38571358) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дексон Трейд" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, 2-й поверх, код ЄДРПОУ 38978572) заборгованість в розмірі 800000,00 грн. та суму судового збору в розмірі 15980,00 грн.

Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61123, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дексон Трейд» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська 18/24, 2-й поверх, код ЄДРПОУ 38978572) заборгованість у розмірі 1000,00 грн. та суму судового збору в розмірі 20,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.01.2015 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/6064/14