Рішення

від 20.01.2015 по справі 910/25907/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25907/14 20.01.15 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф/ Україна/"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія "Престиж Груп"

про стягнення 349 276,02 грн.

Представники сторін:

від позивача: Пляс С.А. - представник за довіреністю № 2015-01-12/1 від 12.01.2015 року;

від відповідача: Семеній О.М. - представник за довіреністю б/н від 12.01.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф/ Україна/" до товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія "Престиж Груп" про стягнення 349 276,02 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.05.2014 року між постачальником - товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф/ Україна/" та покупцем - товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія "Престиж Груп" укладений договір поставки № ЦМ-311 з додатками № 1 «Замовлення на поставку бетону», № 2 щодо погодження тарифів на доставку та № 3 «специфікація поставки бетону».

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) Покупцю бетон товарний в асортименті, кількості та на умовах, визначених нижче у цьому договорі та додатках до нього, а покупець зобов'язується прийняти бетон і оплатити його вартість так, як це визначено умовами договору нижче.

Згідно з п. 5.3. договору ціна та загальна вартість доставки (транспортування) бетону зазначається у рахунку-фактурі постачальника на оплату бетону окремим рядком та сплачується покупцем одночасно з оплатою вартості бетону протягом строку, сказаного у п. 5.6. цього договору.

Відповідно до п. 5.6. договору покупець здійснює повну оплату бетону та вартості його доставки (транспортування) до місця призначення, вказаного у замовленні покупця, відповідно до умов цього договору шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, реквізити якого вказані нижче в розділі 12 цього договору, або будь-який інший рахунок постачальника, реквізити якого відомі покупцю, протягом 30 календарних днів з дати відвантаження постачальником замовленої партії бетону. При цьому сторони домовились, що датою відвантаження замовленої партії бетону буде вважатись дата, вказана постачальником у відповідних зведених видаткових накладних та/або товарно-транспортних документах, що підтверджують відвантаження замовленої партії бетону покупцю або іншому вантажоодержувачу, сказаному покупцем.

Остання поставка бетону здійснена відповідно до зведеної накладної № СвРН-000000000513 від 20.05.2014 року на суму 409 177,80 грн.

З урахуванням п. 5.6. відповідач повинен оплатити позивачеві до 21.06.2014 року. Позивач виконав умови договору, однак відповідач здійснив тільки часткову оплату за поставлений товар і заборгованість відповідача за поставлений бетон становить 296 177,80 грн.

Позивач також нарахував відповідачеві пеню відповідно до п. 6.1. договору у сумі 29 739,50 грн., інфляційні втрати у сумі 19 658,53 грн. та три проценти річних у сумі 3 700,19 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 296 177,80 грн., пені у сумі 29 739,50 грн., інфляційні втрати у сумі 19 658,53 грн. та три проценти річних у сумі 3 700,19 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 08.12.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.12.2014 року розгляд справи відкладено на 13.01.2015 року.

У судове засідання 13.01.2015 року з'явились представники сторін.

Представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів, про відкладення розгляду справи.

Представник позивача заперечував проти даної заяви.

Суд задовольнив клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів та про продовження строку розгляду справи.

Господарським судом м. Києва у судовому засіданні 13.01.2014 року оголошена перерва до 20.01.2015 року.

20.01.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зменшив суму основного боргу та просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 286 177,80 грн., пеню у сумі 29 739,50 грн., інфляційні втрати у сумі 19 658,53 грн., три проценти річних у сумі 3 700,19 грн. та судовий збір у сумі 6 985,52 грн.

У судове засідання 20.01.2015 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням розміру позовних вимог, оскільки відповідач в процесі розгляду справи оплатив частину заборгованості.

Представник відповідача, заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

16.05.2014 року між постачальником - товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф/ Україна/" та покупцем - товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія "Престиж Груп" укладений договір поставки № ЦМ-311 з додатками № 1 «Замовлення на поставку бетону», № 2 щодо погодження тарифів на доставку та № 3 «специфікація поставки бетону».

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) Покупцю бетон товарний в асортименті, кількості та на умовах, визначених нижче у цьому договорі та додатках до нього, а покупець зобов'язується прийняти бетон і оплатити його вартість так, як це визначено умовами договору нижче.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п. 3.3. бетон вважається поставленим покупцю з моменту його отримання уповноваженим представником Покупця в місці призначення.

На виконання умов вказаного договору постачальником поставлено а покупцем прийнято товару на загальну суму 409 177,80 грн. грн. відповідно до зведеної накладної № СвРН-000000000513 від 20.05.2014 року.

Згідно з п. 5.3. договору ціна та загальна вартість доставки (транспортування) бетону зазначається у рахунку-фактурі постачальника на оплату бетону окремим рядком та сплачується покупцем одночасно з оплатою вартості бетону протягом строку, сказаного у п. 5.6. цього договору.

Відповідно до п. 5.6. договору покупець здійснює повну оплату бетону та вартості його доставки (транспортування) до місця призначення, вказаного у замовленні покупця, відповідно до умов цього договору шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, реквізити якого вказані нижче в розділі 12 цього договору, або будь-який інший рахунок постачальника, реквізити якого відомі покупцю, протягом 30 календарних днів з дати відвантаження постачальником замовленої партії бетону. При цьому сторони домовились, що датою відвантаження замовленої партії бетону буде вважатись дата, вказана постачальником у відповідних зведених видаткових накладних та/або товарно-транспортних документах, що підтверджують відвантаження замовленої партії бетону покупцю або іншому вантажоодержувачу, сказаному покупцем.

З урахуванням п. 5.6. відповідач повинен оплатити позивачеві до 21.06.2014 року. Позивач виконав умови договору, однак відповідач здійснив тільки часткову оплату за поставлений товар і заборгованість відповідача за поставлений бетон станом на дату подачі позову становила 296 177,80 грн.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 20.01.2015 року у процесі розгляду справи (з 21.11.2014 року по 29.12.2014 року) відповідачем було сплачено позивачеві частину заборгованості у сумі 10 000,00 грн. Таким чином, основна сума заборгованості відповідача преред позивачем становить 286 177,80 грн.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 286 177,80 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань позивачем нараховано відповідачеві за період з 21.06.2014 року по 19.11.2014 року пеню у сумі 29 739,50 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.1. договору в разі прострочення покупцем строку оплати бетону та/або вартості його доставки (транспортування). Постачальник має право вимагати від покупця оплати пені в розмірі подвійного розміру облікової ставки Національного Банку України, яка діяла протягом часу прострочення оплати, за кожний день прострочення оплати. Пеня нараховується на розмір несплачених покупцем грошових сум з першого дня прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочки, тобто з першого дня прострочення оплати і до моменту повного виконання покупцем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого бетону та/або вартості його доставки (транспортування).

Дії відповідача є порушенням вимоги договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що подальша оплата відповідачем була здійснена в процесі розгляду справи і пеня нарахована до 19.11.2014 року, суд погоджується з розрахунком пені за неоплату поставленого товару в розмірі 29 739,50 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 19 658,53 грн. та три проценти річних у сумі 3 700,19 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що подальша оплата відповідачем була здійснена в процесі розгляду справи, а три проценти річних та інфляційні втрати нараховані до 19.11.2014 року, суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат у сумі 19 658,53 грн. та трьох процентів річних у сумі 3 700,19 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судом враховано, що часткова оплата у сумі 10 000,00 грн. відповідачем була здійснена в процесі розгляду справи, таким чином витрати по оплату судового збору підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 2, 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія "Престиж Груп" (04074, м. Київ, вул. Новомостицька, будинок 25; код ЄДРПОУ 38390520) на користь товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф/ Україна/" (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, будинок 26; ідентифікаційний код 31029255) заборгованість в розмірі 286 177,80 (двісті вісімдесят шість тисяч сто сімдесят сім) грн. 80 коп., пеню у сумі 29 739 (двадцять дев'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 50 коп., три проценти річних в розмірі 3 700 (три тисячі сімсот) грн. 19 коп., інфляційні втрати у сумі 19 658 (дев'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 53 коп., судовий збір в розмірі 6 985 (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 52 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 27.01.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий