Рішення

від 20.01.2015 по справі 455/776/14-ц

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 455/776/14-ц

Провадження № 2/455/30/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 січня 2015 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

у складі: головуючої - судді Ніточко Л.Й.,

при секретарі - Сенеті Г.Н.,

з участю: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Чуба В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старосамбірська спеціалізована пересувна механізована колона» (надалі - ТзОВ «Старосамбірська спеціалізована пересувна механізована колона») про стягнення доплати за роботу на території гірського населеного пункту, заробітної плати та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТзОВ «Старосамбірська спеціалізована пересувна механізована колона») про стягнення доплати за роботу на території гірського населеного пункту, посилаючись на те, що він 26.02.1986 року був прийнятий на посаду начальника виробничого відділу до «Старосамбірської спеціалізованої пересувної механізованої колони -56», яку згодом було реорганізовано в ТзОВ «Старосамбірська спеціалізована пересувна механізована колона».

Наказом № 16 к від 31.03.2014 року його було звільнено з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України по скороченню штатів. При звільненні не було нараховано та виплачено доплату до заробітної плати за роботу в гірській місцевості в розмірі 25% за періоди роботи, так як ТзОВ «Старосамбірська спеціалізована пересувна механізована колона» розташоване в м. Старий Самбір, якому надано статус гірського населеного пункту та тут було його постійне робоче місце.

Посвідчення про те, що він проживає та працює на території гірського населеного пункту йому було видано Старосамбірською міською радою 22 травня 2001 року за реєстровим №1863.

Проте, незважаючи на надані пільги, ТзОВ «Старосамбірська спеціалізована пересувна механізована колона» здійснювало не повне нарахування та виплату посадового окладу з підвищенням на 25 % до дня звільнення - 31.03.2014 року.

Сума ненарахованого та невиплаченого посадового окладу з підвищенням на 25 % з 2002 року до дня звільнення - 31.03.2014 року становить 17125,18 гривень.

Також, він з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року в ТзОВ «Старосамбірська спеціалізована пересувна механізована колона», крім основної роботи на посаді заступника директора підприємства, виконував іншу роботу, а саме: на посаді охоронника в нічний час здійснював охорону території підприємства. Однак, дана робота йому також не оплачувалась і відповідно сума ненарахованої та невиплаченої заробітної плати з підвищенням на 25% за роботу в ТзОВ «Старосамбірська спеціалізована пересувна механізована колона» охоронцем території підприємства в нічний час з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року становить 16535,25 гривень.

Крім того, відповідно до довідки ТзОВ «Старосамбірська спеціалізована пересувна механізована колона» від 16.04.2014 року №24 йому на день звільнення нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 15817,31 гривень, що є прямим порушенням трудового законодавства, його трудових прав та права на отримання коштів за виконану ним роботу. Дані кошти йому не виплачені і на день подання позову до суду.

Стягнень за час роботи він не мав.

Вважає, що своїми діями відповідач грубо порушив його законні трудові права , що привело його до моральних страждань. Постійне недоотримання належних виплат привело не тільки до матеріальних втрат, а і до моральних страждань та переживань. Здійснити належне нарахування та своєчасно виплатити зароблені кошти це обов'язок роботодавця, а він змушений витрачати свій час на примусове стягнення коштів. Це створює йому негативні наслідки з приводу нервових страждань та обмежує його дії в часі, а тому просить визначити розмір морального відшкодування в розмірі 5000 гривень.

Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь невиплачену доплату до заробітної плати за роботу в гірській місцевості в розмірі 25% за період роботи з 01.01.2002 року до дня звільнення - 31.03.2014 року в сумі 17125,18 гривень, нараховану заробітну плату в сумі 15817,31 гривень, нараховану заробітну плату в сумі 16535,25 гривень та моральну шкоду в сумі 5000 гривень.

В подальшому, оскільки відповідачем було виплачено позивачу заробітну плату в сумі 15817,31 гривень, ОСОБА_1 було уточнено позовні вимоги в сторону зменшення, а саме: просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь невиплачену доплату до заробітної плати за роботу в гірській місцевості в розмірі 25% за період роботи з 01.01.2002 року до дня звільнення - 31.03.2014 року в сумі 17125,18 гривень, заробітну плату в сумі 16535,25 гривень та моральну шкоду в сумі 5000 гривень.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, при цьому не заперечував представнику відповідача, що помилково вказав в позовній заяві в розрахунку ненарахованих та невиплачених сум(а.с.44), саме: в графі «ненараховано 25%» за липень 2009 року суму 777 гривень 20 копійок, замість 454 гривні 50 копійок; за березень 2011 року безпідставно вказав суму 515 гривень 95 копійок.

Представник відповідача ТзОВ «Старосамбірська спеціалізована пересувна механізована колона» - Чуб В.Г. проти позову заперечив, дав пояснення аналогічні, викладеним в запереченні проти позовної заяви(а.с.52-54) та аналізі роботи ТзОВ «Старосамбірська спеціалізована пересувна механізована колона» за період 2002-2014 років (а.с.56), а також пояснив, що організація, яку він представляє, є неприбутковою, на даний час залишилась без замовлень на виконання робіт. Задовольнити позов дана установа не має можливості ні фінансової, ні правової, ні моральної, так як гірські виплачувались всім працівникам однаково. Позивач ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора, обов'язків сторожа не виконував, що підтверджується копією трудової книжки позивача, в якій відсутній відповідний запис, а також відсутність наказу про прийняття на посаду та відповідних відомостей у табелях обліку робочого часу.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника відповідача Чуба В.Г., та, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку , що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник може звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно наказу Старосамбірського СПМК - 56 від 26.02.1986 року №2-к позивач був прийнятий на посаду начальника виробничого відділу, яка, в подальшому, у процесі приватизації, була перетворена у ВАТ «Старосамбірська СПМК» та згодом в ТзОВ «Страосамбірська СПМК», та звільнений 31.03.2014 року по скороченні чисельності працюючих згідно наказу №16-к від 31.03.2014 року (а.с.21-25).

У відповідності до ст.5 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15.02. 1995 року статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до п.2 Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1996 року № 345, посвідчення є документом, який підтверджує, що громадянину надано статус особи, що проживає, працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського, на підставі якого надаються пільги, встановлені ст. ст. 3,6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів України".

Відповідно до додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 року №258 «Про доповнення переліку населених пунктів, яким надається статус гірських» місту Старий Самбір Старосамбірського району Львівської області надано статус гірського населеного пункту.

Позивачу ОСОБА_1 виконкомом Старосамбірської міської ради 22.05.2001 року було видано посвідчення Серії АБ №001863, яким підтверджено, що останній проживає і працює на території гірського населеного пункту (а.с.18).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року №648 "Про умови праці осіб, які працюють у гірських районах" передбачено, що в установах, організаціях, розташованих на територіях населених пунктів, яким надано статус гірських, встановлюється підвищення до посадових окладів працівників на 25 відсотків.

Отже, відповідач до вище вказаного Закону та вищеперерахованих постанов Кабінету Міністрів України зобов»язаний був нараховувати позивачу підвищення щомісячно до посадового окладу на 25 відсотків.

З Розрахунку заборгованості ОСОБА_1 щодо невиплаченої доплати до заробітної плати за роботу в гірській місцевості в розмірі 25% за період роботи з 01.01.2002 року до дня звільнення - 31.03.2014 року, який викладений в позовній заяві (а.с.42-45), з яким погодився представник відповідача (за винятком сум за липень 2009 року, де вказано 777 гривень 20 копійок, замість 454 гривні 50 копійок та за безпідставно вказану суму за березень 2011 року - 515 гривень 95 копійок), відомо, що сума ненарахованого та невиплаченого підвищення до посадового окладу на 25 відсотків становить 16154 гривні 73 копійки (17125.18-970.45), яка звідповідача в користь позивача підлягає до стягнення.

Що стосується позовних вимог позивача щодо ненарахованої та невиплаченої заробітної плати з підвищенням на 25 відсотків за роботу на посаді охоронника території підприємства в нічний час з 01.02.2012 року по 31.01.2013 року, суд вважає, що позивачем на підтвердження того, що він протягом вказаного періоду виконував обов»язки охороника території підприємства, не надано жодних доказів, а саме: заяви про прийняття його на роботу на посаду сторожа ( охороника території підприємства); наказу про прийом на посаду сторожа, чи відомостей про це, які б містилися в трудовій книжці, наказу про покладення на ОСОБА_1 обов'язків охоронника території підприємства в нічний час; табелів обліку робочого часу; відомостей про нарахування та на одержання заробітної плати за виконання обов»язків охоронника території підприємства та інших.

За клопотанням позивача в судове засідання двічі викликалися свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, проте ОСОБА_4 двічі до суду не з'явилася, надіслала заяву, в якій вказала, що ніякого відношення щодо нарахування чи стягнення доплат за роботу на території гірського населеного пункту немає.

Покази свідка ОСОБА_5 суд не бере до уваги, так як вони не є конкретними та точними. Позивач стверджував, що він працював охоронником території підприємства в 2002 році, з лютого місяця, а свідок показав, що він бачив позивача, який охороняв територію в 06 годині ранку в 2013-2014 роках.

А тому суд приходить до переконання про відмову у задоволенні позову у частині ненарахованої та невиплаченої заробітної плати з врахуванням підвищення на 25відсотків посадового окладу за роботу на посаді охоронника території підприємства в нічний час з 01.02.2012 року по 31.01.2013 року в сумі 16535 гривень 25 копійок за недоведеністю.

Ст.237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки незаконність ненарахування та невиплата доплати до заробітної плати за роботу в гірській місцевості в розмірі 25%визнається судом, тобто мається констатація порушення трудових прав позивача, тому суд приходить до висновку про наявність душевних страждань у позивача.

При вирішенні питання про розмір моральної шкоди, суд враховує роз»яснення постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди № 4 від 31.03.1995 року, з подальшими змінами, а саме п. 9, відповідно до якого розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Оцінюючи викладене, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, глибину душевних страждань, тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь порушення способу його життя, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди з відповідача підлягають задоволенню частково, в розмірі 700.00 гривень, оскільки, як при зверненні до суду, так і в ході розгляду справи позивачем не надано доказів на підтвердження розміру моральної шкоди, яку він просить стягнути з відповідача на його користь.

Згідно ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

В силу ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а тому суд вважає, що з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 563 гривні 32 копійки(158.17+161,55=319.72+243,60).

А тому, керуючись ч.4 ст.48, ч. 2 ст. 233, ст.ст. 237-1, 238 КЗпП, ст.5 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», п.2 Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1996 року № 345, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року №648 "Про умови праці осіб, які працюють у гірських районах", додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 року №258 «Про доповнення переліку населених пунктів, яким надається статус гірських», ст.4, п.1 ч.1 ст. 5, ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» ст.ст. 10, 11, 58, 60,ч.3 ст. 88, 209, 212-215, 218, 223,294 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старосамбірська спеціалізована пересувна механізована колона», юридична адреса: м. Старий Самбір, вул. Вітовського, №45, Старосамбірського району Львівської області, поштовий індекс - 82000, розрахунковий рахунок 2600746725 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, ЗКПО 05409411 в користь ОСОБА_1, мешканця АДРЕСА_1, поштовий індекс 82000, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, невиплачену доплату до заробітної плати за роботу в гірській місцевості в розмірі 25 відсотків за період роботи з 01.01.2002 року до дня звільнення - 31.03.2014 року в сумі 16154 (шістнадцять тисяч сто п»ятдесят чотири) гривні 73 копійки та моральну шкоду в розмірі 700 (сімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старосамбірська спеціалізована пересувна механізована колона», юридична адреса: м. Старий Самбір, вул. Вітовського, №45, Старосамбірського району Львівської області, поштовий індекс - 82000, розрахунковий рахунок 2600746725 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, ЗКПО 05409411 в дохід держави судовий збір в сумі 563 (п»ятсот шістдесят три) гривні 32 копійки.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Рішення в частині стягнення доплати до заробітної плати за роботу в гірській місцевості в розмірі 25 відсотків в межах місячного платежу звернути до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Суддя Л.Й. Ніточко