Ухвала

від 22.01.2015 по справі 826/14162/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14162/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

22 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мук-Експрес» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мук-Експрес» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Броварської Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві, в якому просили суд визнати дії відповідача протиправними, скасувати постанову про накладення штрафних санкцій № 000038 від 11.03.2014 та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 000039 від 20.05.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року адміністративний позов - задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, 11 березня 2014 відповідачем на підставі акта перевірки характеристик продукції від 24.02.2014 № 000042, прийнято постанову про накладення штрафних санкцій № 000038, якою до позивача за порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» застосовано штраф в сумі 25500 грн.

В подальшому, 20.05.2014, відповідачем прийнято рішення № 000039, яким до позивача за введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, застосовано обмежувальний (коригувальний) захід у формі обмеження та тимчасової заборони надання товару «лазерний принтер Dell» на ринку, шляхом приведення його у відповідність до встановлених вимог.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та обмежувальних заходів ґрунтується на обставинах порушення позивачем вимог п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме: введення в обіг продукції «лазерний принтер Dell» на яку не надано документацію в обсязі, передбаченому технічними регламентами, які поширюються на неї.

Колегія суддів апеляційної інстанції при вирішенні питання правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій звертає увагу на таке.

У статті 13 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» (надалі - Закон) зазначено, що відповідність, введеної в обіг продукції, процесів та послуг в Україні, технічним регламентам є обов'язковою.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність.

Пунктом 5 Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 № 1149 (далі - регламент №1149), введення електрообладнання в обіг на території України дозволяється за умови, що його розроблено та виготовлено відповідно до встановлених вимог безпеки, у разі дотримання яких таке електрообладнання не створюватиме небезпеки для життя та здоров'я людей, тварин, майна і довкілля.

Забороняється введення в обіг електрообладнання без декларації про відповідність та національного знака відповідності, нанесеного згідно з правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності» (пункт 7 Регламенту).

Пунктом 12 регламенту №1149 за результатами оцінки відповідності виробник або уповноважений представник проставляє на кожному виробі електрообладнання, пакуванні, інструкції з експлуатації або гарантійному свідоцтві національний знак відповідності та складає декларацію про відповідність за формою згідно з додатком до цього Технічного регламенту.

Відповідно до п. 24-28 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання № 785, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009, на апаратуру чи обладнання, оцінка відповідності якої була проведена з дотриманням вимог пунктів 13-15 цього Технічного регламенту, повинно бути нанесено маркування національним знаком відповідності.

Проаналізувавши наведені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що всі товари та послуги введені в обіг на території України, незалежно від їх походження, мають відповідати вимогам технічних регламентів та містити нанесення національного знака відповідності, що наноситься виробником або його уповноваженим представником.

Так, зазначена у акті перевірки продукція відповідає технічним регламентам, про що свідчать сертифікат відповідності та декларація про відповідність продукції вимогам технічних регламентів, копії яких наявні в матеріалах справи.

Разом з цим, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того факту, що товар, який перевірявся не забезпечений національним знаком відповідності.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача був наявний національний знак відповідності, продукція забезпечена усією необхідною документацією, а отже порушення, викладені в акті перевірки та в постанові про накладення штрафних санкцій щодо розповсюдження продукції, яка не відповідає Технічним регламентам є безпідставними та необґрунтованими, внаслідок чого застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» є неправомірним, а постанова № 000038 від 11.03.2014 підлягає скасуванню.

Водночас, щодо застосування до позивача обмежувальних заходів, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 29 Закону «Про держаний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції» у разі якщо встановлено не нанесення/неналежне нанесення національного знаку відповідності на продукцію, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від суб'єкта господарювання вжити відповідних заходів по приведенню продукцію у відповідність до вимог чинного законодавства.

У разі, якщо органом ринкового нагляду встановлено, що порушення не були усунуті, такий орган у відповідності до Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої Кабінетом міністрів України від 26.12.2011 № 1407 приймає рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Організація та порядок здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції під час її ввезення на митну територію України регулюються Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції та Митним кодексом України.

Статтею 4 Закону України «Про держаний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» передбачено, що метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних і корегувальних заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам. Метою здійснення контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам.

При цьому відповідно до Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 № 1407, органом ринкового нагляду обираються обмежувальні (корегувальні) заходи, передбачені Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», пропорційно рівню загрози суспільним інтересам, що становить або може становити відповідна продукція. Рівень загрози визначається органом ринкового нагляду шляхом проведення оцінки ризику, що становить чи може становити відповідна продукція

Разом з тим, оскаржуване рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів прийнято Інспекцією без дотримання вимог, передбачених Методикою вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 1407 від 26.12.2011, якою визначено критерії оцінки ризику.

Так, відповідно до ч.ч. 7 та 9 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником.

Розпорядження може передбачати застосування до суб'єкта господарювання санкцій, передбачених законом. Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості: дату складення; тип заходу (плановий чи позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); термін усунення порушень; найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, а також прізвище, ім'я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; прізвище, ім'я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу.

На підставі висновків Акта перевірки відповідачем винесено оскаржуване рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів шляхом тимчасової заборони надання продукції та обмеження її на ринку.

Згідно пп. 7 - 9 Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1407 від 26.12.2011, оцінка ризику проводиться посадовою особою органу ринкового нагляду шляхом проведення аналізу, за результатами якого визначається рівень загрози. Аналіз проводиться на підставі критеріїв оцінки ризику. При цьому враховуються звичайні та обґрунтовано передбачувані умови використання продукції.

Критеріями оцінки ризику є: небезпечні фактори, що впливають або можуть вплинути на життєдіяльність людини під час споживання (використання) продукції; категорії споживачів, які можуть споживати (використовувати) продукцію; види травм, які можуть отримати споживачі під час споживання (використання) продукції; характеристика та тяжкість ушкоджень, які можуть бути наслідком отримання травми певними категоріями споживачів під час споживання (використання) продукції; наслідки, що пов'язані з отриманими травмами.

Відповідно до п.п. 10 та 11 Методики на підставі проведеного аналізу розробляється сценарний план ймовірності виникнення ризику, що може становити продукція.

Типова форма сценарного плану ймовірності виникнення ризику, що може становити продукція затверджена у Додатку № 1 та Додатку № 2 Методики.

Зазначена форма складається органами ринкового нагляду окремо щодо кожного артикулу, моделі, марки продукції.

Заповнена форма такого сценарного плану є невід'ємною частиною акта перевірки характеристик продукції та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

У разі коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить низький рівень загрози та стосовно якої технічними регламентами не встановлено спеціальних вимог щодо забезпечення її безпечності, обмежувальні (корегувальні) заходи органами ринкового нагляду щодо такої продукції не вживаються.

Коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить середній рівень загрози, органи ринкового нагляду вживають обмежувальних (корегувальних) заходів шляхом обмеження надання продукції на ринку відповідно до ст. 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

У разі коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить високий рівень загрози, органи ринкового нагляду вживають обмежувальних (корегувальних) заходів відповідно до статей 30-31 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Відкликання продукції застосовується як винятковий захід, якщо вжиті виробником та/або розповсюджувачем заходи є недостатніми для усунення невідповідності продукції встановленим вимогам.

Коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить серйозний рівень загрози, органи ринкового нагляду невідкладно вживають обмежувальних (корегувальних) заходів відповідно до статті 32 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Отже, законодавством передбачений перелік відповідних дій та процедур, які повинен здійснити орган ринкового контролю до винесення Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; передумовою прийняття такого рішення є оцінка ризику продукції, та складення по її результатам сценарного плану.

Проте, як оцінка ризику, так і сценарний план Інспекцією відносно товару, що реалізовувався позивачем, не складались.

Враховуючи зазначене, оскільки відповідачем не доведено небезпечності реалізуємого позивачем товару та порушено процедуру прийняття рішення про вжиття обмежувальних заходів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року - залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 27 січня 2015 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.