Постанова

від 21.01.2015 по справі 904/5611/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року Справа № 904/5611/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М., суддів:Барицької Т.Л., Гольцової Л.А., розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 та на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 у справі№904/5611/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пролів" доПублічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання вчинити певні дії в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Богун В.П.; - відповідача Колодочка П.О.; Розпорядженням секретаря першої судової палати від 20.01.2015 №02-05/11 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступну колегію суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Гольцова Л.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 (суддя Васильєв О.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 (судді: Лисенко О.М., Джихур О.В., Виноградник О.М.), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролів" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач/ скаржник) задоволено. За рішенням, зобов'язано відповідача виконати платіжне доручення від 22 липня 2014 № 612 на переказ коштів шляхом списання з рахунку платника грошових коштів в загальній сумі 11 108 євро 41 євроцента та перерахувати їх на поточний рахунок позивача, відкритий у Дніпропетровському Регіональному управлінні Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк".

Відповідач, не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 27.04.2011 між відповідачем та позивачем підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитком печатки, згідно із якою позивач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 27.04.2011 (надалі - договір).

Відповідно до умов договору позивачу було відкрито поточний рахунок № 26000054909243 (у Євро) в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Суди попередніх інстанцій встановили, що підтверджується звітом відповідача про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача, станом на 28.05.2014 на його рахунку знаходилось 11 108 євро 41 євроцента.

28.05.2014 відповідач в особі Кримського РУ ПАТ "КБ "Приватбанк" в односторонньому порядку платіжним дорученням № Е0528L0BIC, перерахував вищезазначену грошову суму в повному обсязі з рахунку позивача № 26000054909243 на рахунок позивача № 29033054909243, МФО 305299 ПАТ "КБ "Приватбанк" з призначенням платежу: "Сальдо рахунку відповідно до наказу 6695879".

Як встановлено судами та не спростовано відповідачем, позивач не ініціював здійснення останнього перерахунку коштів.

З метою відновлення права на розпорядження грошовими коштами, позивач 19.06.2014 направив на адресу відповідача лист №1906/2014 від 19.06.2014 (вх. № 141512 від 19.06.2014) із вимогою про перерахування грошових коштів у сумі 11 108 євро 41 євроцента, що були списані в односторонньому порядку відповідачем, на його поточний рахунок №26002050005595, відкритий у Дніпропетровському Регіональному управлінні ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299. Відповідь на даний лист позивача в матеріалах справи відсутня.

23.07.2014 позивач вдруге направив на адресу відповідача лист № 23/07-2014 від 22.07.2014 з вимогою перерахувати грошові кошти в розмірі 11 108 євро 41 євроцента з рахунку № 29033054909243 в ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 305299 на поточний рахунок позивача (ОКПО 37466258) № 26002050005595, відкритий у Дніпропетровському Регіональному управлінні ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299. До листа було додано оригінал платіжного доручень № 612 від 22.07.2014.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем, в установлені законодавством України строки платіжне доручення №612 від 22 липня 2014 року виконане не було; у зв'язку з чим, позивач був вимушений звернутися з позовом до суду про зобов'язання відповідача перерахувати вищезазначені грошові кошти.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Частиною 1 статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відносини між банком та клієнтом (володільцем банківського рахунка) щодо укладення договору банківського рахунка та здійснення операцій за рахунком клієнта урегульовано положеннями глави 72 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно з ст. 1071 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Пунктом 3.1.1.3. Умов та правил надання банківських послуг визначено, що банк має право використовувати кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Нарахування відсотків на залишки вільних коштів на рахунку клієнта (розміри, порядок оплати і терміни) здійснюється відповідно до діючих тарифів банку на розрахункове інкасове обслуговування клієнта.

Як вірно зазначили суди, в будь-якому випадку, клієнт (в даному випадку позивач) є власником наявних у нього на рахунку грошових коштів, і яке (права власності) є непорушним в силу приписів ст. 41 Конституції України.

Пункт 3.1.1.26. Умов та правил надання банківських послуг унормовує, що розрахункові документи, які надійшли в банк протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли в банк після операційного часу, банк виконує його наступним операційним днем. Розрахункові документи на списання коштів з рахунків платника, що надійшли в банк в післяопераційний час, виконуються поточним днем за наявності технічної можливості з одночасною оплатою такої послуги відповідно до тарифів банку.

Відповідно до пункту 3.4.1.18. Умов та правил надання банківських послуг банк і клієнти зобов'язані дотримуватись вимог законодавства України з питань відкриття і ведення рахунків. За порушення зазначених вимог банки і клієнти несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

З урахуванням наведених положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди прийшли до вірного висновку про обґрунтованість заявленого позивачем позову та правомірно задовольнили його, зобов'язавши відповідача виконати платіжне доручення позивача №612 від 22.07.2014 на переказ грошових коштів у сумі 11 108 євро 41 євроцента шляхом списання з рахунку №29033054909243 в ПАТ КТ "Приватбанк" та перерахування вказаної суми на поточний рахунок позивача №26002059995595, відкритий у Дніпропетровському Регіональному управлінні ПАТ КБ "Приватбанк".

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи, викладені відповідачем в касаційній скарзі, оскільки вони є ідентичними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та є спростованими судом попередньої інстанції. Стосовно посилань скаржника на постанову Національного банку України від 03.11.2014 №699 "Про застосування окремих норм валютного законодавства під час режиму тимчасової окупації на території вільної економічної зони "Крим" колегія суддів зазначає, що як на момент звернення позивача до відповідача із листами про перерахування грошових коштів на рахунок № 26002050005595, відкритий у Дніпропетровському Регіональному управлінні ПАТ КБ "Приватбанк", так і на момент прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі, вказаного акту Національного банку України не існувало, а відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 у справі № 904/5611/14 залишити без змін.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

Л.А. Гольцова