Рішення

від 22.01.2015 по справі 911/5148/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2015 р. Справа № 911/5148/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адам Компані»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ООО «Дружба»

про стягнення 117182,05 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Степчук С.С., довір. № 1 від 17.12.2014 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адам Компані» (далі - ТОВ «Адам Компані», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ООО «Дружба» (далі - ТОВ «ООО «Дружба», відповідач) про стягнення 117182,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору поставки № 864 від 31.12.2012 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 99268,75 грн. основного боргу, 17913,30 грн. пені, а також судовий збір в розмірі 2343,70 грн.

Розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судових засіданнях 18.12.2014 р., 06.01.2015 р. та 22.01.2015 р. позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судові засідання 18.12.2014 р., 06.01.2015 р. та 22.01.2015 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.01.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

31.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адам Компані» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ООО «Дружба» (покупець) було укладено договір поставки № 864, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю товари, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати їх.

Згідно з п. 2.1 договору вартість продукції, що поставляється, вказується в накладних.

У відповідності з п. 3.1 договору покупець оплачує товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний у договорі, або іншим способом, не забороненим діючим законодавством України. Додаткові умови оплати визначаються на основі додаткової угоди № 1, підписаної сторонами, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до пп. 8.2.4 п. 8.2 договору покупець зобов'язаний оплатити поставлену постачальником продукцію в термін, встановлений п. 3.1 даного договору.

Пунктом 9.4 договору передбачено, що у випадку порушення термінів оплати продукції, постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний оплатити пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент порушення термінів оплати, зо кожний день прострочки.

31.12.2012 р. ТОВ «Адам Компані» та ТОВ «ООО «Дружба» було підписано додаткову угоду № 1 до договору поставки № 864 від 31.12.2012 р., відповідно до п. 1 якої на основі п. 3.1 договору сторони дійшли згоди, що відстрочка платежу за поставлений товар згідно договору становить 45 днів з моменту поставки такого товару.

ТОВ «Адам Компані» на виконання умов договору поставки № 864 від 31.12.2012 р. було поставлено відповідачеві товар, що підтверджується видатковими накладними, у тому числі - № 431 від 04.07.2013 р. на суму 28732,50 грн., № 469 від 17.07.2013 р. на суму 3060,00 грн., № 470 від 17.07.2013 р. на суму 25627,50 грн., № 517 від 02.08.2013 р. на суму 29070,00 грн., № 551 від 12.08.2013 р. на суму 6120,00 грн., № 30 від 17.01.2014 р. на суму 11137,50 грн., підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

ТОВ «ООО «Дружба» було частково оплачено поставлений позивачем товар за видатковою накладною № 431 від 04.07.2013 р. на суму 28732,50 грн. в сумі 4478,75 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 16.01.2014 р.

ТОВ «Адам Компані» було надіслано на адресу ТОВ «ООО «Дружба» претензію № 166 від 26.11.2013 р. щодо погашення заборгованості за договором поставки № 864 від 31.12.2012 р.

Відповіді на претензію отримано не було, заборгованість не сплачено.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі за договором поставки № 864 від 31.12.2012 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач відзиву на позов, контррозрахунку або доказів погашення заборгованості за договором поставки № 864 від 31.12.2012 р. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 864 від 31.12.2012 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 99268,75 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені за порушення термінів оплати товару.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 9.4 договору у випадку порушення термінів оплати продукції, постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний оплатити пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент порушення термінів оплати, за кожний день прострочки.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 17913,30 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за кожною видатковою накладною окремо, з урахуванням часткової оплати, у тому числі - за період з 18.08.2013 р. до 16.01.2014 р. на суму 28732,50 грн. в сумі 1555,49 грн., з 17.07.2014 р. до 24.11.2014 р. на суму 24253,75 грн. в сумі 5689,93 грн., з 31.08.2013 р. до 31.08.2014 р. на суму 3060,00 грн. в сумі 491,95 грн., з 31.08.2013 р. до 31.08.2014 р. на суму 25627,50 грн. в сумі 4120,06 грн., з 19.09.2013 р. до 19.09.2014 р. на суму 29070,00 грн. в сумі 4855,09 грн., з 26.09.2013 р. до 26.09.2014 р. на суму 6120,00 грн. в сумі 1036,21 грн., з 03.03.2014 р. до 24.11.2014 р. на суму 11137,502 грн. в сумі 1720,06 грн.

Водночас, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З урахуванням викладеного, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом відповідно до встановленого судом початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, а також до визначених позивачем періодів нарахування пені, становить 7066,82 грн., у тому числі -

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 28732.50 19.08.2013 - 16.01.2014 151 6.5000 % 0.036 %* 1545.26 24253.75 17.01.2014 - 19.02.2014 34 6.5000 % 0.036 %* 293.70 3060 01.09.2013 - 01.03.2014 182 6.5000 % 0.036 %* 198.36 25627.50 01.09.2013 - 01.03.2014 182 6.5000 % 0.036 %* 1661.22 29070 17.09.2013 - 17.03.2014 182 6.5000 % 0.036 %* 1884.37 6120 27.09.2013 - 27.03.2014 182 6.5000 % 0.036 %* 396.71 11137.50 04.03.2014 - 14.04.2014 42 6.5000 % 0.036 %* 166.60 11137.50 15.04.2014 - 16.07.2014 93 9.5000 % 0.052 %* 539.18 11137.50 17.07.2014 - 04.09.2014 50 12.5000 % 0.068 %* 381.42 Відповідно, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Адам Компані».

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ООО «Дружба» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 13-А, оф. 2, код 38376684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адам Компані» (17452, Чернігівська обл., Бобровицький р-н, с. Новий Биків, вул. Промислова, 2А, код 35920729) - 99268 (дев'яносто дев'ять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 75 коп. основного боргу, 7066 (сім тисяч шістдесят шість) грн. 82 коп. пені, 2126 (дві тисячі сто двадцять шість) грн. 71 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 27.01.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна