Рішення

від 27.01.2015 по справі 904/9997/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.01.15р. Справа № 904/9997/14

За позовом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Валга", м. Дніпропетровськ

про звільнення савомільно зайнятої земельної ділянки

Суддя Рудовська І.А.

.

Представники:

Від позивача: Отрізна М.О., довіреність № 01-14/5/05 вих. від 12.01.2015 р.

Від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Дніпродзержинська міська рада Дніпропетровської області (далі - позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Валга" (далі - відповідач) в якому просить звільнити самовільно зайняту земельну ділянку розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, перехрестя просп. Аношкіна та вул. Бесєдова, площею 0,0012 га, яку використовує Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Валга" (вул. Маршала Малиновського, м. Дніпропетровськ, 49098, код ЄДРПОУ 34916224) повернувши її Дніпродзержинській міській раді Дніпропетровської області (51931, м. Дніпродзержинськ, пл. Дзержинського, 2, код ЄДРПОУ 24604168) за актом приймання - передачі з приведенням вказаної земельної ділянки придатний для використання стан шляхом демонтажу тимчасової споруди за рахунок боржника.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в результаті обстеження встановлено, що за адресою перехрестя просп. Аношкіна та Бесєдова на земельній ділянці площею 0,0012 га розміщено тимчасову споруду, в якій здійснюється реалізація хлібобулочних виробів. Документів на землекористування на момент обстеження не оформлено, що є порушенням вимог земельного законодавства.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 р. по справі № 904/9997/14 порушено провадження та розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.01.2015 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2015 р. розгляд справи відкладено на 27.01.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалах про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 р., від 15.01.2015 р. були надіслані на адресу відповідача, що зазначена у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (49098, м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, буд. 6, код ЄДРПОУ 34916224) на яку насамперед і було направлено кореспонденцію господарського суду. Згідно з довідкою поштової установи поштові відправлення на адресу відповідача повернуті до суду з позначкою: "адресант не разыскан".

У п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.01.2015 року оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2014 року фахівцями відділу самоврядного контролю департаменту комунальної власності та земельних відносин міської ради було проведено обстеження земельної ділянки яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, перехрестя просп. Аношкіна та вул. Бесєдова, в ході якого було виявлено самовільне зайняття земельної ділянки ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Валга", на підставі чого був складений акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки

В результаті обстеження встановлено, що за адресою перехрестя просп. Аношкіна та вул. Бесєдова на земельній ділянці площею 0,0012 га розміщено тимчасову споруду, в якій здійснюється реалізація хлібобулочних виробів. Документи на землекористування на момент обстеження не оформлено, що є порушенням вимог земельного законодавства. Рішення про надання земельної ділянки користування не приймалося, земельна ділянка зайнята самовільно.

Таким чином, у відповідача в порушення вимог наведених норм матеріального права відсутні правовстановлюючі документи на зайняття спірної земельної ділянки.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Визначення поняття "самовільно зайнята земельна ділянка" витікає із статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" відповідно до змісту якої самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення меж в натурі (на місцевості) до одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад;...

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України. Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно до ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У відповідності до п. б ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства в тому числі за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено обов'язок повернути самовільно зайняті земельні ділянки власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними та привести земельні ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Відповідно до частини 3 статті 212 Земельного кодексу України, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів, які підтвердили б правомірність використання земельної ділянки. Спірна земельна ділянка не повернута до земель Дніпродзержинської міської ради, фактично використовується відповідачем під розміщення реалізації хлібобулочних виробів без відповідних правових підстав, тобто без належним чином оформлених правовстановлюючих документів на право користування спірною земельною ділянкою.

Звернення позивача до відповідача стосовно зобов'язання про оформлення документів на землекористування або звільнення незаконно зайнятої земельної ділянки з поверненням її власнику у стані приданому для використання залишено останнім без задоволення.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати пов'язані з розглядом справи при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати звільнити самовільно зайняту земельну ділянку розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, перехрестя просп. Аношкіна та вул. Бесєдова, площею 0,0012 га, яку використовує Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Валга" (вул. Маршала Малиновського, м. Дніпропетровськ, 49098, код ЄДРПОУ 34916224) повернувши її Дніпродзержинській міській раді Дніпропетровської області (51931, м. Дніпродзержинськ, пл. Дзержинського, 2, код ЄДРПОУ 24604168) за актом приймання - передачі з приведенням вказаної земельної ділянки придатний для використання стан шляхом демонтажу тимчасової споруди за рахунок боржника, про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Валга" (49098, м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, буд. 6; код ЄДРПОУ 34916224) на користь Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пл. Дзержинського, 2; код ЄДРПОУ 24604168) 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Рудовська Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України "28" січня 2015 р.