Рішення

від 20.01.2015 по справі 910/19658/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19658/14 20.01.15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромтех»

Про стягнення 16 908,12 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Черненко А.Д. представник за довіреністю № б/н від 17.12.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромтех» (далі - відповідач) про стягнення 16 908,12 грн., а саме: 10 094,40 грн. - штрафу та 6 813,72 грн. - пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо своєчасності поставки товару позивачу за Договором № АМК-1228-2013-пст від 24.05.13., що зумовило нарахування пені та штрафу і звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.14. порушено провадження у справі № 910/19658/14 та призначено її до розгляду на 18.12.14.

В судовому засіданні 18.12.14. позивачем було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 18.12.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 20.01.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

20.01.15. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромтех» проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

Представник позивача в судове засідання 20.01.15. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.01.15. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/19658/14.

В судовому засіданні 20.01.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.05.13. між відповідачем (далі - Постачальник) та позивачем (далі - Покупець) було укладено Договір № АМК-1228-2013-пст (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1) Постачальник зобов'язаний поставити, а Покупець прийняти і оплатити продукцію: виробник Intra-automation GmbH Німеччина, Yokogawa Corp. Японія, Parker Hannifin, рік виготовлення 2013, на загальну суму 1 581 958,80 грн.

Строк дії Договору погоджено п. 15 з моменту підписання обома сторонами до 31.12.13., а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання.

Відповідно до п. 2 Договору його загальна сума становить 1 581 958,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% 263 659,80 грн. Вартість продукції фіксується при курсі НБУ на 12.04.13. 7,993 грн. за один долар США і в еквіваленті іноземної валюти вартість складає 197 918,03 доларів США. Розрахунок здійснюється з врахуванням корегування по офіційному курсу долара США до гривні, що встановлений НБУ станом на день оплати.

Згідно з п. 3 Договору умовами оплати є: перша частина передплати в розмірі 50% від суми Договору перераховується на розрахунковий рахунок Постачальника згідно з виставленим рахунком. Після перерахування першої частини передплати на розрахунковий рахунок Постачальника ціна на продукцію в еквіваленті іноземної валюти зміні не підлягає. Друга частина передплати в розмірі 50% від ціни Договору перераховується на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 календарних днів після отримання повідомлення про готовність продукції для відвантаження. Повідомлення про готовність продукції для відвантаження повинно бути направлено Постачальником не пізніше 75 календарних днів з дня отримання Постачальником першої частини передплати в розмірі 50%.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 18 від 18.06.13. на суму 1 581 958,80 грн.

У відповідності до матеріалів справи позивач перерахував відповідачу оплату продукції на загальну суму 1 581 958,80 грн.:

- 25.06.13. грошові кошти в розмірі 790 979,40 грн.;

- 05.09.13. грошові кошти в розмірі 790 979,40 грн.

Поставка продукції здійснюється не пізніше 10 календарних днів після перерахування 100% передплати (п. 4 Договору).

Таким чином, відповідач повинен був поставити товар за Договором не пізніше 15.09.13.

Згідно з п. 5 Договору поставка продукції Покупцю здійснюється на умовах CPT - склад Покупця м. Алчевськ (правила Інкотермс 2010). Транспортні витрати за рахунок Постачальника. Право власності і ризики від Постачальника до Покупця переходять згідно з умовами поставки за Договором. Постачальник надає Покупцю пакет документів: рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну в двох екземплярах, сертифікат відповідності, паспорт.

Відповідач поставив позивачу товар на підставі наступних видаткових накладних:

- № 15 від 05.08.13. на суму 5 778,00 грн.;

- № 18 від 17.09.13. на суму 1 450 000,80 грн.;

- № 27 від 18.10.13. на суму 126 180,00 грн., на загальну суму 1 581 958,80 грн.

Спір у справі виник в зв'язку з несвоєчасною поставкою товару позивачу за Договором, що зумовило нарахування пені та штрафу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 4 Договору поставка продукції здійснюється не пізніше 10 календарних днів після перерахування 100% передплати.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 023-31пр від 23.10.13. з проханням сплатити штраф та пеню на загальну суму 16 908,12 грн. за несвоєчасну поставку товару.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З метою забезпечення виконання відповідачем зобов'язання з поставки, у пункті 10 Договору сторонами було визначено, що при порушенні строків поставки продукції за Договором, чи недопостачання продукції, Постачальник сплачує на користь Покупця штраф в розмірі 8% від вартості непоставленої чи недопоставленої продукції. При цьому, якщо строки поставки порушені Постачальником більш ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів, Постачальник додатково сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,3% від вартості непоставленої чи недопоставленої продукції за кожен день прострочки починаючи з першого дня прострочки. Пеня нараховується до моменту фактичного припинення порушення договірного зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

В силу приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацем другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних

Відповідачем обґрунтованих пояснень щодо неможливості виконати взяті на себе зобов'язання за спірним Договором та доказів визнання пункту 10 Договору недійсним не подано, а посилання відповідача на не поставку підприємством Intra-Automation відповідачу продукції замовленої для позивача не підтверджено жодними доказами, які відповідачем не було додано ні до письмового відзиву на позовну заяву ні до листа № НПП УПТ-344 від 10.10.13. з проханням не застосовувати санкції, адресованого Покупцю.

При цьому судом враховано положення ст. 218 ГК України, за приписами якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Крім того, доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

Таким чином, оскільки позивач оплатив продукцію за Договором на суму 1 581 958,80 грн. 25.06.13. (сплатив 790 979,40 грн.) та 05.09.13. (сплатив 790 979,40 грн.), відповідач повинен був поставити товар за Договором не пізніше 15.09.13. Разом з тим, поставка на суму 1 450 000,80 грн. відбулась 17.09.13. та на суму 126 180,00 грн. 18.10.13., тобто з простроченням.

Позивач нараховує пеню та штраф на несвоєчасно поставлений товар за видатковою накладною № 27 від 18.10.13. на суму 126 180,00 грн.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу суд встановив, що він є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 094,40 грн. - штрафу та 6 813,72 грн. - пені.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунки пені та штрафу.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромтех» (03680, м. Київ, вул. Святошинська, 34-Л; 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, б. 22-Б, офіс 201; ідентифікаційний код 37674283) на користь Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» (94202, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Шмідта,4; ідентифікаційний код 05441447) 10 094 (десять тисяч дев'яносто чотири) грн. 40 коп. - штрафу, 6 813 (шість тисяч вісімсот тринадцять) грн. 72 коп. - пені, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.01.15.

Суддя Т.М. Ващенко