Рішення

від 22.01.2015 по справі 908/5763/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 22/59/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2015 Справа № 908/5763/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Романовій К.І.

За участю представників: від позивача - Білозерцев О.В., довіреність від 06.01.2015 р.; від відповідача - не з'явився.

Розглянув у судовому засіданні матеріали справи № 908/5763/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Руслан і Ко» (юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 2-е; поштова адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Артільна, буд. 12, скорочено ТОВ ВКП «Руслан і Ко»)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА ФІРМА «ТОРГ.ІНВЕСТ.СЕРВІС» (69097, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, буд. 19, прим. 61А, скорочено ТОВ «ТПФ «ТОРГ.ІНВЕСТ.СЕРВІС»)

про стягнення 202565,90 грн.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

ТОВ ВКП «Руслан і Ко» заявлено позовні вимоги до ТОВ «ТПФ «ТОРГ.ІНВЕСТ.СЕРВІС» про стягнення з останнього суми основного боргу по договору № 2014126 від 03.09.2014 р. у розмірі 187058,40 грн., втрат від інфляції в розмірі 4488,99 грн., 3% річних від простроченої суми на загальну суму 1153,10 грн., а також пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору в сумі 9865,41 грн., а загалом 202565,90 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.12.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5763/14, якій присвоєно номер провадження 22/59/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 22.01.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого на підставі договору № 2014126 від 03.09.2014 р. товару, у зв'язку з чим за ТОВ «ТПФ «ТОРГ.ІНВЕСТ.СЕРВІС» утворилась заборгованість у сумі 187058,40 грн., що є, на думку позивача, також підставою для стягнення з відповідача пені, 3% річних та втрат від інфляції. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ ВКП «Руслан і Ко» посилається на ст. ст. 526, 527, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України.

ТОВ «ТПФ «ТОРГ.ІНВЕСТ.СЕРВІС», відповідач у справі, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Ухвалу суду від 17.12.2014 р. направлено на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та у Спеціальному витягу № 19947224 від 22.01.2015 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 69097, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, буд. 19, прим. 61А, - що відповідає вимогам ст. 64 ГПК України. 21.01.2015 р. на адресу суду повернулася копія ухвали від 17.12.2014 р. з відміткою пошти: «За закінченням терміну зберігання».

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні 22.01.2015 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 22.01.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.09.2014 р. між ТОВ ВКП «Руслан і Ко» (Постачальник, позивач у справі) та ТОВ «ТПФ «ТОРГ.ІНВЕСТ.СЕРВІС» (Покупець, відповідач у справі) укладено договір № 2014126 поставки (далі - Договір), згідно пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, у передбачені Договором строки (строк) другій стороні - Покупцеві - товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки є товари з найменуванням, зазначеним у накладних, які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана Постачальником у видатковій накладній, є датою поставки товару Постачальником.

Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару: 20% передоплати від загальної суми договору в день відвантаження товару, та суму, що залишилася, не пізніше 14 днів з дати поставки товару (п. 8.1 Договору).

Згідно із п. 10.1 Договору, Договір вступає в дію з дати його укладання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2014 р.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, ТОВ ВКП «Руслан і Ко» на виконання умов Договору за видатковою накладною № 1856 від 09.09.2014 р. поставив відповідачу товар на суму 233823 грн., який було прийнято повноважним представником ТОВ «ТПФ «ТОРГ.ІНВЕСТ.СЕРВІС» на підставі довіреності № 1-08/09 від 08.09.2014 р.

09.09.2014 р. відповідач здійснив частково оплату за поставлений товар у розмірі 20% передоплати, а саме 46764,60 грн. В порушення взятих на себе зобов'язань, оплату решти грошових коштів відповідачем здійснено не було. Таким чином, за ТОВ «ТПФ «ТОРГ.ІНВЕСТ.СЕРВІС» утворилась заборгованість у розмірі 187058,40 грн.

Предметом розгляду по даній справі є стягнення з ТОВ «ТПФ «ТОРГ.ІНВЕСТ.СЕРВІС» суми основного боргу по договору № 2014126 від 03.09.2014 р. у розмірі 187058,40 грн., втрат від інфляції в розмірі 4488,99 грн., 3% річних від простроченої суми на загальну суму 1153,10 грн., а також пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору в сумі 9865,41 грн., а загалом 202565,90 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів про сплату суми боргу відповідачем суду не надано, а тому вимога про стягнення заборгованості за Договором поставки № 2014126 від 03.09.2014 р. в сумі 187058,40 грн. є законною та підлягає задоволенню.

Також, суд приймає до уваги, що згідно з підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 24.12.2014 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 187058,40 грн.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в розмірі 4488,99 грн., 3% річних від простроченої суми на загальну суму 1153,10 грн., а також пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору в сумі 9865,41 грн.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 9.4 Договору, який передбачає: за прострочення умов оплати Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 5% від суми підлягаючій до сплати за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Тож, враховуючи, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язань щодо оплати товару, отриманого за договором № 2014126 від 03.09.2014 р., суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення штрафних санкцій.

Разом з тим, проаналізувавши норми чинного законодавства України, а також положення договору № 2014126 від 03.09.2014 р., суд дійшов висновку, що за своїми правовими ознаками штрафна санкція, яку просить стягнути позивач та яка встановлена п. 9.4 Договору, є пенею.

За приписами п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2012 р. посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 зазначено Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені по видатковій накладній № 1856 від 09.09.2014 р. за період з 24.09.2014 р. по 08.12.2014 р., суд дійшов до висновку, що він не є вірним, однак враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, пеня підлягає задоволенню в межах заявленої суми, а саме в розмірі 9865,41 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних по видатковій накладній № 1856 від 09.09.2014 р. за період з 24.09.2014 р. по 08.12.2014 р. суд дійшов до висновку, що він є вірним, стягненню підлягають кошти в розмірі 1153,10 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції по видатковій накладній № 1856 від 09.09.2014 р. за жовтень 2014 р., суд дійшов висновку, що він є вірним, втрати від інфляції підлягають задоволенню в сумі 4488,99 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА ФІРМА «ТОРГ.ІНВЕСТ.СЕРВІС» (69097, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, буд. 19, прим. 61А, код ЄДР 39075052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Руслан і Ко» (юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 2-е; поштова адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Артільна, буд. 12, код ЄДР 20193165) суму основного боргу по договору № 2014126 від 03.09.2014 р. у розмірі 187058 (сто вісімдесят сім тисяч п'ятдесят вісім) грн. 40 коп., втрати від інфляції в розмірі 4488 (чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 99 коп., 3% річних від простроченої суми на загальну суму 1153 (одна тисяча сто п'ятдесят три) грн. 10 коп., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору в сумі 9865 (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 41 коп. та 4051 (чотири тисячі п'ятдесят один) грн. 32 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 26.01.2015 р.

Суддя О.В. Ярешко