Рішення

від 13.01.2015 по справі 909/1304/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 р. Справа № 909/1304/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І., секретар судового засідання Ковальчук Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: комунального підприємства "Івано-Франківський міський рекламно-інформаційний центр", вул. Незалежності, 9, м. Івано-Франківськ,76018, код 36732773

до відповідача: підприємця Глущенко Віктора Миколайовича вул.Шевченка,54А/5, м.Івано-Франківськ,76018, 2675510572

про стягнення заборгованості в сумі 8679,05 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Любінець І. О.

встановив, що комунальне підприємство "Івано-Франківський міський рекламно-інформаційний центр" звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця Глущенко В.М. про стягнення заборгованості у сумі 8679,05грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору №04/08-13 від 01.04.13 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Івано-Франківська та обґрунтовано положеннями статей 526, 530, 611, 612 Цивільного та ст.218 Господарського кодексів України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином ухвалою суду від 02.12.14, відзиву на позов не подав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Як випливає з матеріалів справи 01.04.2013 між комунальним підприємством "Івано-Франківський міський рекламно-інформаційний центр" та фізичною особою-підприємцем Глущенко В.М. укладено договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу , що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Івано-Франківська №04/08-13. Термін дії договору - до закінчення строку дії пріоритету чи дозволу на розміщення зовнішньої реклами(п.7.1. договору).

За умовами договору №34/01-10 від 01.01.10 Уповноважений орган (позивач) надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами (відповідачу) в тимчасове користування місце (-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Івано-Франківська на підставі оформленого(-их) належним чином дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами, а Розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане (-і) місце (-я) відповідно до його (їх) призначення та умов Договору, та вносить плату за користуванням місцем (-ями) з дня отримання пріоритету або дозволу до порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Івано-Франківську (п.2.1 договору).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 10.07.2013 до договору від 01.04.2013 відповідач зобов"язаний внести до місцевого бюджету м. Івано-Франківська плату за тимчасове користування для розміщення рекламних засобів, у розмірі 734,40грн. щомісяця.

Згідно п.3.4.8 договору, розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язується відшкодквати а повному обсязі всі витрати, понесені Уповноваженим органом у зв"язку із проведенням демонтажу РЗ на підставі встановлених ним рахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу видано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами №01/2/03-03-3, термін дії якого до 10.07.14; після закінчення терміну дії дозволів відповідачем не повернуто позивачу місце(-я) для розміщення рекламних засобів та не проведено їх демонтаж.

З метою досудового врегулювання спору, 25.02.14 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №02-50 щодо сплати заборгованості. Факт направлення позивачем вказаної претензії підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №30071287, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповіді на претензію позивачем не отримано.

За змістом ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Розміщення реклами в м. Івано-Франківську здійснюється на підставі дозволів на розміщення реклами, виданих виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та у відповідності до Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Івано-Франківську, який затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 29.12.09.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Таким чином, уклавши договір, сторони домовились, що (відповідно п.6.5 договору) штрафні санкції підлягають стягненню в повному розмірі.

Сума заборгованості за користування місцем для розміщення рекламного засобу за період з 26.04.2013 по 09.10.2014 становить 7527,92грн., яку слід задоволити.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування , і в разі, якщо його обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем суми 1004,78грн. - пені та 146,35грн. - 3% річних, які також слід стягнути.

Судові витрати, у відповідності до ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549,610,612,614,629 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193, 216 Господарського кодексу України, ст. 16 Закону України «Про рекламу», керуючись ст.ст.4-7,43, 49, 55, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити .

Стягнути фізичної особи підприємця Глущенко Віктора Миколайовича, вул. Шевченка 54Акв.5, м. Івано-Франківськ, 76018, код 2675510572 на користь комунального підприємства "Івано-Франківський міський рекламно-інформаційний центр" вул. Незалежності, 9/701, м.Івано-Франківськ,76018,код36732773, 8679,05грн. боргу з яких: 7527,92грн. заборгованості за користування місцем для розміщення рекламного засобу, 1004,78грн. - пені, 146,35грн. - 3% річних та 1827грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.01.15

Суддя Грица Ю. І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"