Рішення

від 27.01.2015 по справі 904/9443/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.01.15р. Справа № 904/9443/14 За позовом приватного підприємства "АЛЬТЕКС ЕКО ГРУП", м. Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД", м. Дніпропетровськ

про стягнення 107 394,79 грн.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача: Приходько О.І., представник, посвідчення № 1772 від 25.01.2010 року

від відповідача: представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "АЛЬТЕКС ЕКО ГРУП" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" про стягнення 107 394,79 грн. та судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 2147,90 грн. та оплати послуг правової допомоги у розмірі 7514 грн.64 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на надання послуг утилізації відходів № 541130168 від 21.01.2013 року, щодо оплати за надані позивачем послуги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2014р. порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 24.12.2014р.

24.12.2014р. представник позивача в судовому надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, акт звірки розрахунків, докази направлення акту звірки розрахунків відповідачу.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав до канцелярії господарського суду клопотання, яким просив суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з зайнятістю представника відповідача та неможливістю забезпечення явки представника у судове засідання.

Ухвалою господарського суду дніпропетровської області від 24.12.2014р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 05.01.2015р.

05.01.2015р. представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 15.01.2015р.

15.01.2015р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, яким частково заперечив проти позовних вимог позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 89 грн. 31 коп., просив суд в цій частині позову відмовити. В частині стягнення суми адвокатських витрат представник відповідача не заперечував, вважає їх розмір обґрунтованим.

Крім того в судовому засіданні, відповідач подав заяву про розстрочку виконання рішення, якою просив суд розстрочити виконання рішення суду строком на три місяці з оплатою рівними частинами до 30 числа кожного місяця.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд відкласти розгляд справи для надання часу для підготовки пояснень на відзив та заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2015 року, для надання позивачу часу для підготування пояснень на відзив та заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду, розгляд справи відкладено на 27.01.2015р.

27.01.2015р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, проти заяви відповідача про розстрочку виконання рішення не заперечував.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить протокол судового засідання господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2015р. (а.с.231)

Згідно з п. 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

27.01.2015р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між приватним підприємством "АЛЬТЕКС ЕКО ГРУП" (виконавець-позивач) та відкритим акціонерним товариством "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД", преамбула договору змінена додатковою угодою №01 від 19.03.2013 року) (замовник-відповідач) укладено договір на надання послуг утилізації відходів №541130168 від 21.01.2013 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги по утилізації або передачі на утилізацію відходів, згідно протоколу узгодження договірної ціни (додаток №1 до договору, який є його невід'ємною частиною). Обсяг відпрацьованих матеріалів, які здає замовник, містить розміри накопичених раніше, а також утворених за період дії дійсного договору у відповідності з затвердженими для замовника лімітами на утворення та розміщення відходів на наступний період. (а.с.28-30)

Відповідно до п. 10.1. договору, договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 року. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що залишилися невиконаними.

Сторони дійшли згоди, що під терміном утилізація мається на увазі - утилізація, знешкодження або захоронення відходів, за умови, що обраний спосіб поводження з відходами не суперечить чинному законодавству та є прийнятний саме для цього виду відходів. (п.1.2. договору)

Відповідно до п. 1.3. договору, утилізація вищевказаних відходів буде здійснюватись за місцем знаходження потужностей по знешкодженню відходів, або за місцем знаходження контрагентів виконавця на підставі цивільно-правових договорів між виконавцем і особою, яка буде здійснювати утилізацію, у разі, якщо ця операція буде виконуватися не на потужностях виконавця.

Пунктом 2.1. договору, виконавець зобов'язаний надати послуги згідно заявки замовника, на протязі одного календарного місяця з дня доставки відходів.

По завершенню надання послуг, на протязі трьох робочих днів сторони підписують акт прийому-передачі наданих послуг. (п. 2.6. договору)

Оплата за дані послуги здійснюється на протязі трьох робочих днів з дати підписання актів прийому-передачі наданих послуг, за наявності рахунку виконавця та податкової накладної. (п.3.2. договору)

На виконання умов укладеного договору, позивач надав відповідачу послуги з утилізації відходів на загальну суму 607 398 грн. 94 коп., про що на підставі складених позивачем рахунків-фактур (а.с.39-104) між сторонами складено акти здачі - приймання робіт (надання послуг) (а.с.105-170), які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

В порушення умов договору відповідач зобов`язання по оплаті наданих позивачем послуг виконав частково, сплативши 524 453 грн. 93 коп. про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки (а.с.171-185), у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 82 936 грн. 00 коп., а саме:

- за актом № ОУ-111201 від 11.12.13р. - 3 178 грн. 00 коп. (а.с.164);

- за актом № ОУ-161201 від 16.12.13р. - 15 036 грн. 00 коп. (а.с.166);

- за актом № ОУ-181201 від 18.12.2013 - 13 580,00 грн.(а.с.167);

- за актом № ОУ-201201 від 20.12.13р. - 9 772 грн. 00 коп. (а.с.168);

- за актом № ОУ-241201 від 24.12.13р. - 13 958 грн. 00 коп. (а.с.169);

- за актом № ОУ-261203 від 26.12.13р. - 27 412 грн. 00 коп. (а.с.170).

Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача залишилась неоплаченою, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

На підставі п.7.2. договору, яким передбачено, що за невчасну оплату послуг згідно розділу 3 замовник сплачує виконавцю пеню розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожен день прострочки, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 6816 грн. 48 коп.

На підставі ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 2043 грн. 97 коп. та інфляційні втрати у розмірі 15598 грн. 34 коп.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання згідно умов договору на надання послуг утилізації відходів №541130168 від 21.01.2013 року, виконав належним чином, про що свідчать акти здачі - приймання робіт (надання послуг), копії яких містяться в матеріалах справи. (а.с.105-170)

Доказів повної оплати наданих позивачем послуг, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача щодо оплати за надані послуги передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем оплату наданих позивачем послуг не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Вищевказаний договір за своїм змістом є договором про надання послуг.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. (ст. 530 ЦК України )

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором на надання послуг утилізації відходів №541130168 від 21.01.2013 року, обґрунтовані належними доказами, підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 82 936 грн. 00 коп.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2043 грн. 97 коп. та інфляційних втрат у розмірі 15598 грн. 34 коп., суд зазначає наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, встановив, що позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат без врахування положень викладених в п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року, оскільки відповідно до наданого розрахунку (а.с.13-14) позивач здійснив нарахування інфляції за період з січня 2014 року по жовтень 2014р., та не врахував, що оплата за надані послуги повинна була здійснена відповідачем у січні 2014р., таким чином нарахування інфляційних втрат повинно було здійснюватись починаючи з лютого 2014р. по жовтень 2014р. Судом перераховано наданий позивачем розрахунок, за період з лютого 2014р. по жовтень 2014р., у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 15598 грн.34 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 15509грн. 03 коп.

Виходячи з того, що факт надання позивачем послуг та прийняття їх відповідачем є доведеним матеріалами справи, а оплата наданих позивачем послуг відповідачем у повному обсязі проведена не була, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 2043 грн. 97 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 6816 грн. 48 коп., судом встановлено наступне:

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

На підставі п.7.2. договору, яким передбачено, що за невчасну оплату послуг згідно розділу 3 замовник сплачує виконавцю пеню розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожен день прострочки, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 6816 грн. 48 коп.

З огляду на зазначені обставини справи та приписи законодавства, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.74-79 т. 1), суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 6816 грн. 48 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, щодо своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги встановлено судом та доведено матеріалами справи.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг правової допомоги у розмірі 7517,64 грн.

Статтею 44 ГПК України встановлено, що до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, згідно норм ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Закон України "Про адвокатуру" втратив чинність згідно із Законом України від 5 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон).

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 13, 14, 15 Закону.

Згідно статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 01.08.2014р. між позивачем (замовник) та адвокатським об'єднанням "Нексум" (виконавець) укладено договір від 03.11.2014 р. № 11 на надання адвокатських послуг, відповідно до умов якого виконавець прийняв на себе зобов'язання надати замовнику, адвокатські послуги у формі захисту прав та інтересів замовника в господарському суді Дніпропетровської області по стягненню з публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21, код ЄДРПОУ 05393116) на користь замовника суми заборгованості за надані послуги у розмірі 82036 грн. 00 коп., пені, інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, а також судових витрат, пов'язаних з веденням справи. (а.с.186-187)

Відповідно до п. 2.1.7 договору, замовник зобов'язується прийняти від виконавця послуги по акту приймання-передачі послуг у строк не пізніше трьох робочих днів з моменту настання події, вказаної у п. 2.2. даного договору. Строки оплати визначені у розділі 3 цього договору.

Пунктом 3.1. договору визначено, що загальна вартість послуг вказаних в п. 1.1. цього договору складає 7% від суми розрахованих та заявлених позовних вимог (сума основного боргу, пеня, інфляційні втрати та 3%).

На підставі виставленого виконавцем рахунку №11-1 від 07.11.2014р. на суму 7517 грн. 64 коп. (а.с.188), 18.11.2014р. позивач здійснив оплату за адвокатські послуги, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №423 від 18.11.2014р. (а.с.190)

28.11.2014р. між виконавцем та замовником-позивачем було складено акт №11/1 приймання-передачі адвокатських послуг за договором №11 від 03.11.2014р. (а.с.189)

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Стосовно вимог позивача про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення з відповідача вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правової допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст.ст. 4 2 , 4 3 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Разом з тим, суд вважає за необхідне використати надане йому право обмежити розмір сум, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в порядку частини 5 статті 49 ГПК України.

Відповідно до статті 33 Правилах адвокатської етики, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.

Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з факторів, вказаних у частині третій цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При аналізі вартості суми гонорару за надану правову допомогу, суд, в аспекті можливості покладення їх відшкодування на відповідача, зазначає, що справа для професійного адвоката не є складною і загалом надання адвокатських послуг по даній справі не потребує значних зусиль.

Також, суд приймає до уваги той факт, що відповідач не заперечував проти суми адвокатських витрат, вважає розмір витрат на послуги адвоката обґрунтованим.

Водночас, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні і позивачем не надані дані про кваліфікацію та досвід адвоката, дані про витрачений адвокатом час, як того вимагає ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також розрахунок інфляційних нарахувань було здійснено адвокатом з допущенням помилок, а тому суд вважає, що максимально допустимим розміром стягнення з відповідача вартості послуг адвоката, наданих позивачеві, є 6000 грн.

Крім того, 15.01.2015 року від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення, якою просив суд розстрочити виконання рішення суду строком на три місяці з оплатою рівними частинами до 30 числа кожного місяця.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Заява відповідача про розстрочку виконання рішення мотивована тим, що у зв'язку з нестабільністю та складністю політичної ситуації в країні товариство знаходиться у вкрай скрутному становищі та не має можливості одноразово виконати вимоги позивача і погасити наявну перед ним заборгованість.

Згідно п. 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р., розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів").

За змістом пункту 7.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" якщо про відстрочку виконання зазначено в рішенні суду, прийнятому по суті спору, то наказ видається судом на загальних підставах, після набрання таким рішенням законної сили (незалежно від того, коли настає строк сплати за цим наказом), із зазначенням у ньому про відстрочку чи розстрочку виконання.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач не заперечував щодо надання відповідачу розстрочки, боржник наявність заборгованості визнає, причини виникнення заборгованості відповідача перед позивачем, із яких вбачається, що у відповідача відсутня на теперішній час реальна можливість для повного виконання судового рішення і які визнаються судом поважними, суд вважає за необхідне задовольнити заяву відповідача та розстрочити виконання прийнятого у даній справі рішення строком на три місяці з оплатою рівними частинами до 30 числа кожного місяця.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, буд. 21, код ЄДРПОУ 05393116) на користь приватного підприємства "Альтекс Еко Груп" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, б. 10-Б, к. 4, код ЄДРПОУ 36962760) суму основного боргу у розмірі 82936 грн. 00 коп., пеню у розмірі 6816 грн. 48 коп., інфляційні втрати у розмірі 15 509 грн. 03 коп., 3% річних у розмірі 2043 грн. 97 коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 6000 грн.00 коп. та судовий збір у розмірі 2146 грн. 11 коп.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2015р. у справі №904/9443/14, шляхом сплати цієї суми за наступним графіком:

- до 28 лютого 2015 року - 38483 грн. 86 коп.

- до 30 березня 2015 року - 38483 грн. 86 коп.

- до 30 квітня 2015 року - 38483 грн. 86 коп.

В решті вимог про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в сумі 1517,64 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна Повне рішення складено 28.01.2015р.