Рішення

від 23.01.2015 по справі 910/25222/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25222/14 23.01.15

За позовом Приватного акціонерного товариства « Ю.Ф.Сі»

До Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Геракл»

Про визнання недійсним договору

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача не з'явився

від відповідача Греськів З.Г., довіреність № 501/03 від 28.11.2014

від третьої особи не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Ю.Ф.Сі» (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (далі - відповідач); третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Геракл» про визнання недійсним договору.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що кредитний договір № 21-05Vвід 10.03.2005р. було укладено, з порушенням норм чинного законодавства України, внаслідок чого, на думку позивача, такий договір підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою суду від 17.11.2014р. порушено провадження у справі № 910/25222/14 та призначено розгляд на 12.12.2014 р.

11.12.2014р. відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов.

12.12.2014р. позивач подав через канцелярію суду документи по справі та клопотання про відкладення розгляду справи.

12.12.2014р. представник позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились, третя особа вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення по справі.

Суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд справи на 23.01.2015р.

23.01.2015р представник позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились, третя особа вимог ухвал суду не виконали, про причини своєї відсутності суд не повідомили.

Представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі.

Суд вирішив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2005 року між ТОВ «Геракл» (позичальник) та Акціонерним банком «БРОКБІЗНЕСБАНК», правонаступником якого є ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» (далі - Відповідач) був укладений Договір. Відповідно до Договору Банк надав ТОВ «Геракл» кредит у сумі 1 000 000,00 (один мільйон) доларів США строком з 10 березня 2005 року по 09 березня 2007 року зі сплатою 16 відсотків річних для оплати за контрактом №01/02 від 15.02.2005 р. В подальшому до Договору були внесені зміни та доповнення.

28.12.2009 між ТОВ «Геракл» та ЗАТ «Ю.Ф.Сі», правонаступником якого є ПАТ «Ю.Ф.Сі» (надалі - Позивач) та Відповідачем було укладено Договір про переведення боргу №21-09-840-К, відповідно до якого ТОВ «Геракл» переведено борг та всі права та обов'язки по поверненню кредиту, сплаті нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки, а також інших витрат за основним зобов'язанням.

Позовні вимоги позивача (правонаступник у кредитному зобов'язанні) вмотивовуються тим, що договір укладений позичальником, з перевищенням його директором своїх повноважень, зокрема на запит позивача Банк не надав рішення загальних зборів акціонерів Позичальника про уповноваження директора на його підписання, а відтак наявні підстави для визнання Договору недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві зауважив на тому, що викладені позивачем обставини не відповідають дійсності, оскільки загальними зборами акціонерів Позичальника було прийнято рішення про отримання кредиту Банку та доручено директору підписати Договір, про що прийнято відповідний протокол.

Суд дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оскільки представник позивача жодного разу не з`явився у судові засідання, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог останнього, на підставі наступного.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як вже було установлено судом, 10 березня 2005 року між відповідачем та позичальником укладено кредитний договір № 21-05V за умовами якого, відповідач зобов'язався надати Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених Договором.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єкта ми господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, Спірний договір укладено заступником Голови правління - Біланенко Олександром Георгійовичем, що діяв від імені позивача на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом, з одного боку та директором - Коваленка Анатолія Анатолійовича, що діяв від імені позичальника на підставі статуту, з іншого боку.

Зі змісту Спірного договору випливає, що сторонами погоджено, в тому числі, предмет договору, суму договору, умови надання та повернення кредиту і відповідальність сторін.

З матеріалів справи слідує, що в березні 2005 року загальними зборами акціонерів Позичальника вирішено отримати кредит в Банку в розмірі 1 000 000,00 доларів США та доручено директору - Коваленку Анатолію Анатолійовичу підписати Договір, про що прийнято протокол б/н від 03.03.2005р. (копія документу міститься в матеріалах справи).

З огляду на викладене, Позикодавцем та Позичальником в передбаченому чинним законодавством України та Договором порядку було погоджено зміст (умови) укладеного між ними в 2005 році Договору в цілому, про що свідчать підписи та печатки обох сторін про його укладення на 3-ій сторінці Спірного договору.

Впродовж квітня 2006 року по грудень 2013 року між сторонами було укладено 22 (двадцять дві) додаткові угоди до Договору (копії угод в справі), окрім цього суд зауважує на тому, що частина додаткових угод до кредитного договору укладалась вже ПрАТ «Ю.Ф.Сі».

У своїй постанові від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" Пленум Вищого господарського суду України, з метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства у розгляді справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, надав господарським судам роз'яснення, в яких звернув увагу судів на ту обставину, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанови: від 27.07.2010 року у справі № 25/2/10, від 02.12.2008 року у справі № 8/47 (12/335/16), від 25.05.2010 року у справі № 54/210, від 06.07.2010 року у справі № 16/507.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного, зважаючи на положення ст.ст. 627, 628, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, а підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, приймаючи до уваги факт прийняття в 2005 році загальними зборами акціонерів Позичальника протоколу б/н від 03.03.2005р. про отримання кредиту в Банку в розмірі 1 000 000,00 доларів США та доручення директору - Коваленку А.А. підписати Договір, з огляду на наступне схвалення Позичальником Договору шляхом вчинення дій спрямованих на схвалення правочину, зокрема підписання протягом квітня 2006 року по грудень 2013 року додаткових угод, враховуючи те, що заявником не доведено належними та допустимими доказами того, що Спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства або ж укладений з порушенням господарської компетенції його сторонами, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги, за вказаних позивачем в позові б/н б/д підстав, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст.36 ГПК України зазначає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Позивачем не були надані суду належні докази на підтвердження викладеного в позові.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про визнання недійсним кредитного договору №21-05V від 10.03.2005р. недійсним, є такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст.49 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

(Повний текст рішення складено: 28.01.2015р.)

Суддя Мельник В.І.