Рішення

від 26.01.2015 по справі 908/5900/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 10/156/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2015 Справа № 908/5900/14

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ

до відповідача : Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта Путилівська», м. Донецьк

про стягнення 63 179, 00 грн.

Суддя: Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача - Черниш В.М., на підставі довіреності № 30-12/6-Д від 30.12.2014р.

від відповідача - не з'явився;

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До господарського суду Запорізької області 18.12.2014 звернулось Державне підприємство «Вугілля України», м. Київ з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта Путилівська», м. Донецьк про стягнення 63 179, 00 грн.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., витягом з реєстру автоматичного розподілу справи між суддями від 18.12.2014 р., справу 908/5900/14 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою суду від 19.12.2014 р. справа була прийнята до провадження. Справі присвоєно номер провадження № 10/156/14 та призначено судове засідання на 26.01.2015 р.

У судове засідання 26.01.2015 р. представник відповідача не з'явився, відзив на адресу суду не направив.

Представник позивача в судовому засіданні 26.01.2015 р. підтримав свої вимоги викладені в позовній заяві.

У відповідності до Порядку ведення державного реєстру судових рішень, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, текст ухвали господарського суду від 19.12.2014 р. внесено та розміщено на офіційному веб-порталі суду.

Таким чином, господарським судом Запорізької області дотримано всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи.

Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка відповідача не перешкоджала вирішенню спору, у судовому засіданні 26.01.2015 р., розгляд справи був закінчений, судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Вугілля України» (Позивач або Покупець) та Державним підприємством «Шахта Путилівська» 01 лютого 2010 р. укладено Договір поставки вугілля № 28-10/1-ЕН (Договір), відповідно до якого Відповідач постачає у власність Позивача вугільну продукцію, яку останній зобов'язаний прийняти та оплатити.

Пунктом 2.4. встановлено, що право власності на кожну партію товару переходить до Покупця з моменту підписання акту приймання - передачі Товару.

Згідно до п. 7.3. Покупець оплачує Постачальнику вартість вугілля на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Залишкові 10 % вартості вугілля оплачуються протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля та надання Постачальником документів, вказаних в п. 3.1.6. та 3.1.7 Договору.

Виходячи з п. 3.2.3. Договору Постачальник має право відвантажити вугілля без отримання від Покупця попередньої оплати вугілля, передбаченої умовами Договору.

За час дії договору ДП «Вугілля України» перерахувало на користь ДП «Шахта Путилівська» кошти на загальну суму 3 927 135 , 59 грн., в свою чергу ДП «Шахта Путилівська» відвантажило вугільну продукцію на загальну вартість З 867 637 , 23 грн.

Позивач прийняв у власність вугілля, що підтверджується Актами приймання-передачі вугільної продукції та актом звірки взаємних розрахунків по договору №28-10/1-ЕН на 01.11.2012 , за період 01.10.2012 по 01.11.2012, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками.

В своїй позовній заяві, позивач, звертає увагу суду на те, що згідно наказу Міненерговугілля України від 21 червня 2011р., №225 Державне підприємство «Шахта Путилівська» припиняє свою діяльність шляхом реорганізації через приєднання до - ТДВ «ОП «Шахта Путилівська». Відповідно до п. 5 вищезгаданого Наказу ТДВ «ОП «Шахта Путилівська» є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Шахта Путилівська».

В підтвердження визнання ТДВ «ОП «Шахта Путилівська» своїх зобов'язань перед ДП «Вугілля України», як правонаступник ДП «Шахта Путилівська» є наявний підписаний Акт звірки взаємних розрахунків по Договору №28-10/1-ЕН від 01.02.2010 р., на 01.11.2012 р. на користь ДП «Вугілля України» у сумі 59 498, 36 грн.

Станом на момент подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 59 498 грн. 36 коп.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини відносяться до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 193 Господарського кодексу України, встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Якщо у зобов'язанні встановлений строк/термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк/термін (ч. 1 ст. 526 та ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, в тому числі, є його невиконання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки (ст. 610 та п. З ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

У порушення зазначених норм закону та умов договору поставки вугілля № 28-10/1-ЕН від 01.02.2010 р., відповідач зобов'язання за вказаним Договором належним чином не виконав, а саме порушивши взяте на себе зобов'язання по поставці товару.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Наведені докази і доводи свідчать про те, що відповідач в односторонньому порядку протиправно відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань за умовами укладеного договору №28-10/1-ЕН від 01.02.2010 р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

3% річних від простроченої суми боргу за період з 12.05.2014 р. по 01.09.2014 р. складають 552,60 грн.

Розмір інфляційних втрат за період 12.05.2014 р. по 31.07.2014 р. складає 3 128,04 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №28-10/1-ЕН від 01.02.2010 р., становить 63 179,00 грн., з яких - 59 498,36 грн. сума основного боргу, 552,60 грн. - 3% річних та 3 128,04 гр. сума інфляційних втрат.

Факт порушення відповідачем умов договору №28-10/1-ЕН від 01.02.2010 р., а також факт заборгованості за договором, підтверджується матеріалами справи.

Відповідач в судове засідання не з'являвся, на адресу суду від відповідача ніяких заяв та клопотань не надходило. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши надані докази, суд задовольняє позов Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта Путилівська», м. Донецьк про стягнення 63 179, 00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 44, 49, 75, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державне підприємство «Вугілля України», м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта Путилівська», м. Донецьк задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта Путилівська» ( 83009,м. Донецьк, вул. Свєтлова, 1 код ЄДРПОУ 36253019) на користь Державне підприємство «Вугілля України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 4 код ЄДРПОУ 32709929) заборгованість у розмірі 63 179 (шістдесят три тисячі сто сімдесят дев'ять) грн. 00 коп., з яких - 59 498 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 36 коп. сума основного боргу, 552 (п'ятсот п'ятдесят два) грн. 60 коп. - 3% річних; 3 128 (три тисячі сто двадцять вісім) грн. 04 коп. сума інфляційних втрат. та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Видати наказ.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення оформлене та підписане 28.01.2015 р.