Постанова

від 08.02.2007 по справі 3/293-9/267

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/293-9/267

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

08.02.07                                                                                           Справа№ 3/293-9/267

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Львів,

До відповідача: Комунальне підприємство “Моє місто”, м. Судова Вишня Львівської області,

3-я особа, без заявлення самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:  Мостиський районний центр зайнятості, Львівська область, м. Мостиська,

Про стягнення  4000 грн. 00 коп. адміністративно - господарських санкцій  за незабезпечення встановленого нормативу робочих місць для   працевлаштування інвалідів у 2005 році.

За участю представників:

Від позивача: п/к Клепуц Л.Є.,

Від відповідача: п/к Соколов О.В.,

Від  3-ї особи: не прибув.

Стронам роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 49, 51, 53 КАС України та право відводу судді ст. 27 КАС України, секретаря судових засідань, ст. 29 КАС України. Заяв та клопотань –не заявлено та не подано.Представники подали письмове клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Львів, до відповідача: Комунальне підприємство “Моє місто”, м. Судова Вишня Львівської області, 3-я особа, без заявлення самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:  Мостимький районний центр зайнятості, Львівська область, м. Мостиська, про стягнення  4000 грн. 00 коп. адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення встановленого нормативу робочих місць для  працевлаштування інвалідів у 2005 році.

           Позивач, в судовому засіданні надавав пояснення щодо поданих відповідачем та 3-ю особою документів, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовільнити та пояснив, що відповідно до  Закону України “Про зайнятість населення” підприємства, установи і організації незалежно від форм власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов”язкового державного соцстрахування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі призначених для працевлаштування інвалідів. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адмінданих тягне за собою відповідальність, передбачену законом, а так як відповідач  є зареєстрованим за своїм місцезнаходженням у Мостиському районному центрі зайнятості, відповідно зобов”язаний був в 2005 році у цей центр подавати відповідні звіти Форми  № 3-ПН , у якій обов”язково мали бути вказані вакантні місця в т.ч. для працевлаштування інвалідів       ( інваліди мають шифр “14”), і, як вбачається з поданих 3-ю особою довідок, відповідач протягом 2005р. таких звітів не подавав, що є порушенням вищевказаного Закону. Крім того, позивач пояснив, що  відповідно до частини 3, 4 ст. 20 Закону № 875 сплата штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів проводиться підприємствами (об”єднаннями), установами і організаціями відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов”язкових платежів). А у разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на  їх майно в порядку, передбаченому законом, просить не брати до уваги тверджень відповідача про те, що у нього були місця для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і він міг працевлаштувати на ці місця інвалідів, але у зв”язку з тим, що до нього інваліди центром зайнятості не скеровувалися, відповідач тому не  працевлаштував у 2005р. 1 особу, так як відповідач у 2005р. не вживав жодних заходів до працевлаштування інвалідів, а працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і працевлаштування інвалідів, регулюються різними нормативними актами.

           Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, просить в позові відмовити, свої заперечення мотивує тим, що відповідач у належний спосіб повідомляв органи працевлаштування про створені робочі місця для інвалідів, що відповідач створив вакансії для працевлаштування соціально-незахищених громадян, чим забезпечив їх працевл а оскільки, інваліди до відповідача не скеровувалися, тому відповідач їх не працевлаштував. Просить звернути увагу на те, що  обов”язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов”язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

           Представник третьої особи в дане судове засідання не прибув,  у попередньому засіданні подав письмові довідки: Вих № 777/02 від 28.11.06р., № Вих № 776/02 від 28.11.06р., які підписано керівником третьої особи та засвідчено печатками третьої особи та пояснив, що відповідач протягом 2005р. звітів форми № 3-ПН та № 4-ПН - не подавав, тому в Мостиському РЦЗ такі звіти відповідача відсутні, відтак представити їх до суду не може, що звіти відповідач почав подавати у 2006р., але вони до спірного періоду не мають відношення, заперечує, що в Мостиському районному центрі зайнятості в 2005р. не вівся облік та збереження звітів форми № 3-ПН та № 4-ПН.

           Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з”ясувавши фактичні обставини, які мають значення для справи, суд ВСТАНОВИВ.

         Відповідач  відповідно до п. 4 статті 20 Закону України “Про зайнятість населення”  зареєстрований у місцевому центрі зайнятості: Мостиському  районному центрі зайнятості, м. Мостиська Львівської області, тобто за своїм місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов”язкового державного соцстрахування України на випадок безробіття, що не заперечується ні позивачем, ні відповідачем, ні 3-ю особою у справі.

         Пунктом 4 статті  20 Закону України “Про зайнятість населення” передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форм власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов”язкового державного соцстрахування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі призначених для працевлаштування інвалідів.

       Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами даної справи, Відповідач протягом 2005р.,  щомісячно, не подавав до Мостиського  районного центру зайнятості Звіти Форми № 3-ПН, форма якого затверджена Наказом Державного комітету статистики України 06.07.98р. за № 244, що підтверджується письмовими довідками  Мостиського  районного центру зайнятості - Вих № 777/02 від 28.11.06р., № Вих № 776/02 від 28.11.06р., які підписано керівником третьої особи та засвідчено печатками третьої особи;  довідкою № 662/03 від 16.10.2006р., листом відповідача № 6 від 28.02.2006р. ( оригінал якого був оглянутий в судовому засіданні –копія у справі).

         Частиною 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"      / далі по тексту –Закон № 875/  для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаш тування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік — у кількості одного робочого місця.

        Частиною 4 ст. 43 Конституції проголошено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

         Відповідно до ч. З ст. 5 Закону "Про охорону праці" працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказа на йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

         Статтею 12 вищевказаного Закону визначено, що підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комі сії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї катего рії працівників. У випадках, передбачених законодавством, роботода вець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. За лучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальноії експертної комісії.

         Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії со ціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підпри ємств обмежень щодо виконання обов'язку зі створення робочих місць для інвалідів.

         З метою здійснення моніторингу виконання Закону № 875 наказом Державного комітету статистики від 10 січня 2002 р. № 49 затверджено форму державної статистичної звітності № 10-ПІ поштова - річна "Звіт про зайнятість інвалідів", відповідно до якої до уваги береть ся середньооблікова чисельність штатних працівників та інвалідів (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність), яка визначається відповідно до підпунктів 3.3.1—3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України (надалі —Інструкція), затвердженої наказом Міністерства статистики від 7 липня 1995 р. № 171 та за реєстрованої в Міністерстві юстиції 7 серпня 1995 р. за № 287/823.

         Пунктом 3.1 Інструкції передбачено, що для визначення чисельності працівників підприємства за будь-який період (місяць, квартал, з початку року, рік) недостатньо мати чисельність працівників на дату, наприклад, тільки на початок або кінець звітного періоду, тому що в цих показ никах не враховуються зміни, що відбулися протягом розглянутого періоду.

         Відповідно до п. 3.2 Інструкції середньооблікова чисельність праців ників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 (для лютого —по 28 або 29 число), включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

         Згідно з пп. 3.3.3 Інструкції середньооблікова чисельність працівни ків за період з початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисель ності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з

початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

         З огляду на наведене фактична тривалість роботи кожного інваліда на підприємстві впливає на показник кількості працюючих інвалідів у звітному періоді.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

 Як вбачається з матеріалів справи,  норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача у 2005 році складав одне робоче місце.

 Звіти форми № 10-ПІ складаються та подаються, щорічно до 1 лютого, наступного після звітного періоду, підприємствами (об”єднаннями), установами та організаціями та їх відокремленими підрозділами незалежно від форм власності і організаційно-правових форм господарювання за місцем державної реєстрації територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

 За даними Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. Форми № 10-П1, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в відповідача складала 21 особу (фактично за рік)/ код рядка 01/, з них:  інвалідів (штатних працівників), яким за висновками МСЕК встановлена інвалідність) осіб, за даними Звіту - /прочерк/ код рядка 02/;  чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-х відсотковому нормативу, осіб - /прочерк/ код рядка 03/, фонд оплати праці штатних працівників тис. грн.., з одним десятковим знаком –84,0 / код рядка 04 Звіту/, середньорічна заробітна плата штатного працівника, грн. –333 / код рядка 05/, сума коштів штрафних санкцій, за нестворені робочі місця для інвалідів, грн. – - /прочерк, код рядка 06 Звіту/. Зазначений Звіт Форми № 10-П1 підписаний повноважними представниками відповідача (керівником, головним бухгалтером), засвідчений печаткою підприємства відповідача. Звіт форми № 10-П1 за 2005 рік має дату 23 січня 2006р., поданий позивачу – 27.01.2006р. за вхідним №  1580 (оригінал Звіту форми № 10-П1, оглянуто в судовому засіданні, копія –у справі).

 Згідно розділу 2 Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. Форми № 10-П1, під найменуванням “Розділ.11.Список працюючих інвалідів-штратних працівників, які були зайняті на підприємстві у 200__ році” -  відповідачем  не  працевлаштовано ні одного інваліда.

 Середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача в 2005р. у відповідача складала 21 особу. Середньорічна заробітна плата –4000 грн., виходячи з розрахунку: 84000 грн. : 21 = 4000 грн. Норматив для працевлаштування інвалідів –1 особа, що відповідає приписам пунктів 3.1. –3.3. Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України (далі-Інструкція), затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995р. № 171 та зареєстрованої в Мінюсті України 07.08.1995р. за № 287/823. Працевлаштовано = 0. Відповідно: середньорічна заробітна плата = 4000,00 грн. х 1 особу = 4000,00 грн.

 Статтею 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства ( об'єднання) , установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих менша, ніж установлено нормативом сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві ( в об'єднанні) , в установі , організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Відповідно до вимог ст.20 цього Закону  позивачем нараховано підприємству відповідача штрафні санкції  у розмірі  4000 грн.00коп.

Дана заборгованість Відповідачем не сплачена в добровільному порядку, що стало підставою для звернення Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в господарський суд Львівської області з позовною заявою.

       Згідно з ч. 3, 4 ст. 20 Закону № 875 сплату штрафних санкцій під приємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). А у разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на їх майно в порядку передбаченому законом.

       Виходячи з аналізу вищевказаних норм Закону № 875, у разі якщо прибуток підприємства відповідача у 2005 році мав від”ємне значення, штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на їх майно в порядку передбаченому законом.

       Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлашту вання інвалідів (надалі —Положення), затвердженим постановою Кабі нету Міністрів від 3 травня 1995 р. № 314, визначено, що робоче місце інваліда —це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1); робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських орга нізацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3); підприємства розробляють заходи щодо створення робо чих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, ін формують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту насе лення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (п. 5).

         Частиною 1 ст. 18 Закону № 875 і п. 10 Положення передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці, Міністерства соціального захисту населення, місцевими радами, гро мадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здо ров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

          Пунктом 14 Положення встановлено, що підприємства: у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньо-облікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

         Отже, законодавством обов'язок з безпосереднього працевлашту вання інвалідів покладено на органи Міністерства праці, Міністерства соціального захисту населення, місцеві ради, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств (об'єд нань), установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлашту вання інвалідів.

          Зокрема, наказом Державного комітету статистики від 6 липня 1998 р. № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 17 липня 1998 р. за № 464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і № 4-ПН "Звіт про вивільнення працівників", відповідно до пп. 2.1 п. 2 якої:

-  звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;

-    у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням праців ників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;

-     в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність віль них робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановле ної місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановлени ми шифрами (інваліди мають шифр "14").

       В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем не розроблялися заходи щодо ство рення робочих місць для інвалідів, що підтверджується Колективним договором Комунального підприємства “МАЄ МІСТО” на 2004 рік; жодних дій для створення таких робочих місць фактично здійснено відповідачем не було; про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів, починаючи з січня 2005 р. відповідач, у встановленому законом порядку, не інформував центр зайнятості за місцем свої реєстрації: Мостиський районний центр зайнятості, щодо наявності у нього вакантних місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується письмовими довідками  Мостиського  районного центру зайнятості - Вих № 777/02 від 28.11.06р., № Вих № 776/02 від 28.11.06р., які підписано керівником третьої особи та засвідчено печатками третьої особи;  довідкою № 662/03 від 16.10.2006р., листом відповідача № 6 від 28.02.2006р.

        Як встановлено в судовому засіданні відповідач Звітів про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках Форми № 3-ПН за період січень - грудень 2005р. у Мостиський районний центр зайнятості не подавав, таких доказів суду не представив.

        Відповідач у підтвердження своїх заперечень посилається  тільки на  довідку  Мостиського районного центру зайнятості від 13.10.2006р. № 660/03 (оригінал –у справі).

        В судовому засіданні оглянуто довідку Мостиського районного центру зайнятості від 13.10.2006р. № 660/03 та встановлено, що у зазначеній довідці говориться не про працевлаштування інвалідів, а про зовсім іншу категорію громадян, а саме: про  реєстрацію двох вакансій для працевлаштування соціально-незахищеної категорії громадян у КП “Моє місто” та, що працевлаштовано одну особу.    

         Зазначена довідка не є належним та допустимим доказом того, що відповідач у належний спосіб повідомляв органи працевлаштування про створені ним місця для працевлаштування інвалідів, оскільки в цій довідці йдеться про працевлаштування соціально-незахищеної категорії громадян.

           Працевлаштування інвалідів та працевлаштування соціально-незахищеної категорії громадян, це не суть тотожні поняття, зазначені правовідносини регулюються різними законодавчими документами. Так, що стосується працевлаштування інвалідів, то вище у цьому рішенні приведено нормативні документи, на підставі яких регулюються спіні правовідносини, щодо працевлаштування соціально-незахищеної категорії громадян, то зазначені правовідносини регулюються  Законом України “Про зайнятість населення”, Положенням про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, затвердженого постановою КМ України від 27 квітня 1998р. № 578 . Слід також відмітити, що до соціально-незахищеної категорії громадян відносяться громадяни, категорії яких чітко  визначені  у статті 5 Закону України “Про зайнятість населення”.

           Відповідач заперечуючи позовні вимоги позивача, не представив суду ні одного Звіту про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за 2005р. за формою № 3-ПН.

            Як вказано вище у цій постанові, відповідно до п. 4 статті  20 Закону України “Про зайнятість населення”, підприємства, установи і організації незалежно від форм власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов”язкового державного соцстрахування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі призначених для працевлаштування інвалідів.

               Виходячи з вищенаведеного у Мостиського районного центру зайнятості були відсутні законні підстави в порядку статті 18 Закону № 875, направляти до відповідача для працевлаштування громадян інвалідів, так як відповідач протягом всього 2005 року Звітів Форми № 3-НП, до зазначеного районного центру зайнятості не подавав, про створення   робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, так як формою державної статистичної звітності  щодо наявності вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках господарюючого суб”єкта є звіт за формою № 3-ПН, форма якого встановлена наказом Державного комітету статистики від 6 липня 1998р. № 244 /зареєстровано в Мінюсті 17.07.98р. за № 464/2904), яким затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місцт (вакантних посад) та потребу в працівниках”.

        Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

          Відповідно до ч. 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

         Частиною 2 вищезгаданої статті зокрема встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського  зобов”язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

         Під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем не вжито залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а саме, не створено робочі місця (вакантні посади) для працевлаштування інвалідів, норматив яких був доведений відповідачу у встановленому порядку.

         Відповідно до статті 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил господарської діяльності до суб”єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб”акта господарювання та ліквідацію його наслідків.

       Частиною 2 цієї статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій та порядок їх застосування визначаються Господарським Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства ( об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих менша, ніж установлено нормативом сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві ( в об'єднанні) , в установі , організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Відповідно до вимог ст.20 цього Закону  позивачем нараховано підприємству відповідача штрафні санкції  у розмірі  4000 грн.00коп.

Як передбачено статтею 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані  до суб”єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб”єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Позивач  виявив вищезазначене порушення у відповідача –27 січня 2006р., з дати офіційного отримання ним Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів Форми № 10-П1 ( вхідний № 1580 від 27.01.2006р.) / Звіт форми № 10-ПІ має дату його складання зазначену відповідачем - 23 січня 2006р./ Позов подано до господарського суду 22.09.2006 року  за вхідним № 8701.

Відповідно до статті 103 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов”язано його початок ( частина 1).

Відповідно до частини 4 цієї статті, строк, що визначається місяцями, закінчується у  відповідні місяць і число останнього місяця цього року.

Отже, адміністративно-господарські санкції застосовані позивачем до відповідача у розмірах передбачених ст. 20 Закону України  „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні",  та застосовані  у строки визначені статті 250 ГК України.

Як зазначалося вище, Звіти форми № 10-ПІ складаються та подаються, щорічно до 1 лютого, наступного після звітного періоду, підприємствами (об”єднаннями), установами та організаціями та їх відокремленими підрозділами незалежно від форм власності і організаційно-правових форм господарювання за місцем державної реєстрації територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

        Позивач  27.01.2006р. отримав Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік  за формою № 10-ПІ від 23 січня 2005 року, у якому відповідач зазначив: середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу –21 особа,  код рядка 01, з них: інвалідів –, код рядка 02, чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до 4-х відсоткового нормативу, осіб –, фонд оплати праці штатних працівників –84,0 тис. грн.., середньорічна заробітна плата штатного працівника –333 грн. та суму коштів штрафних санкцій, за нестворені робочі місця для інвалідів –/рядок 06 звіту/. У даному Звіьі відповідач не зазначив прізвищ та ініціалів громадян інвалідів, які були ним працевлаштовані у 2005 році ( розділ 2. Звіту), зазначений звіт підписано керівником відповідача, головним бухгалтером відповідача та засвідчено печаткою підприємства відповідача (докази в матеріалах справи).

  Під час розгляду даної справи судом для з”ясування обставин справи було взято до уваги постанови  Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від  від 15 березня 2005 р., від 29 березня 2005р., від 14 червня 2005 року у справі № 6/324,  від 21 червня 2005 року у справі № 1/255, від 18 жовтня 2005 року у справі № 21/221, від 23 серпня 2005р. у справі № 3/195-04-7455, від 20.07.2004р. у справі № 2-23/9789-03 та Інформаційний лист ВГС України від 08.11.2005р. № 01-8/2020 “Про доповнення Інформаційного листа ВГС України від 25.02.2004р. № 01-8/345 “Про практику Верховного Суду України у справах зі спорів за участю Фонду України соціального захисту інвалідів” .

    Суд заслухав пояснення представників позивача, відповідача та 3-ї особи, оглянув та дослідив подані ним докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення.

Позивач є суб”єктом владних повноважень і державного мита за даним позовом не сплачував, відповідно до ст. 4 Декрету КМ України “Про державне мито”, так як  увільнений від сплати останнього за своїми позовами.

Відповідно до частини 2 статті 94  КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб”єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов”язані  із залученням свідків та проведенням експертизи. У даній справі свідки –не викликалися, судова експертиза –не призначалася.

Частиною 4 статті 94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб”єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Позивач є суб”єктом владних повноважень ( стаття 3 та 17 КАС України), відповідач –юридична особа. Виходячи з наведеного, судові витрати з відповідача до стягнення не підлягають.

        На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 49, 51, 68, 70, 71, 86, 94, 97, 122-124, 128, 130, 133-134, 135, 138, 139-140, 143, 150, 151-154, 158-163, 167 КАС України, пунктами 6 та 7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних  положень КАС України, суд,-

                                                                ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовільнити повністю.

            2. Стягнути з Комунального підприємства “МОЄ МІСТО”, п.і. 81340,  Львівська область, м. Судова Вишня, пл. Івана Франка, 14 ( код ЄДРПОУ 32750139) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Львів, пл.. Маланюка, 6 ( рахунок 31218221800002 в УДК у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 23949066) заборгованість в сумі 4000 грн. 00 коп.

3.          Виконавчий лист  видати після вступу постанови у законну силу.

05.12.2006р. прийнято, складено, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Сторонам та 3-й особі було роз”яснено зміст рішення, порядок і строки його оскарження, а також роз”яснено про право осіб, які брали участь у справі, на отримання в суді копії постанови.

Мотивувальна  частина постанови складена та підписана  08.12.2006 року.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтею 186 КАС України. Постанова набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 КАС України.

Суддя                                                                                                       Данко Л.С.