Рішення

від 19.01.2015 по справі 911/4708/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2015 р. Справа № 911/4708/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Відіком»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.С.Фрут»

про стягнення 42 827, 80 грн.

Представники:

від позивача:Заворотнюк М.С. від відповідача:не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 42 827, 80 грн. заборгованості за договором поставки № 01/13 від 01.11.2013, з яких: 38 785, 30 грн. - основного боргу, 220, 57 грн. - інфляційних втрат, 792, 04 грн. - 3 % річних та 3 029, 89 грн. - пені.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2014 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 27.11.2014.

27.11.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли документи по справі (вх. № 26631/14 від 27.11.2014 та вх. № 26633/14 від 27.11.2014), а також клопотання б/н від 26.11.2014 (вх. № 26632/14 від 27.11.2014) про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з участю представника позивача в іншому судовому засідання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2014 розгляд справи відкладено на 18.12.2014 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін та неналежним виконанням ними вимог суду.

Присутній у судовому засіданні 18.12.2014 представник позивача надав суду документи по справі (вх. № 28545/14 від 18.12.2014) та подав клопотання про продовження строку розгляду спору, передбаченого ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (вх. № 28547/14 від 18.12.2014).

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2014 продовжено строк розгляду спору у справі № 911/4708/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 19.01.2015, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням ним вимог суду та необхідністю витребування нових доказів по справі.

14.01.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли клопотання б/н від 23.12.2014 (вх. № 604/15 від 14.01.2015) про залучення до матеріалів справи документів та клопотання б/н від 23.12.2014 (вх. № 605/15 від 14.01.2015) про стягнення з відповідача судових витрат, що складаються із судового збору та витрат на оплату послуг адвоката.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.01.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.11.2013 між сторонами укладено договір поставки № 01/13, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору зобов'язання позивача вважаються виконаними з моменту передачі товару відповідачу.

Згідно з п. 1.3 договору зобов'язання відповідача вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на рахунок позивача.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що товар вважається таким, що переданий від позивача відповідачу з дати підписання документів на приймання-передачу або фактичного приймання товару.

Відповідно до п. 3.4 договору разом з товаром позивач зобов'язується передати відповідачу на кожну окрему партію товару оригінал або належним чином посвідчену копію відповідного документу (товарно-транспортну накладну, податкову накладну, відповідні документи про якість продукції).

Згідно з п. 4.1 договору позивач передає у власність відповідача товар за договірними цінами, які вказані у національній валюті України у накладних та рахунках на товар.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що ціна на товар вважається узгодженою з моменту підписання сторонами накладної.

Відповідно до п. 5.1 договору передача товару здійснюється одночасно з підписанням накладної.

Згідно з п. 5.2 договору право власності на товар та всі ризики переходять до відповідача з моменту передачі товару, що підтверджується підписанням накладної.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що розрахунки між сторонами проводяться в національній валюті України шляхом оплати відповідачем за товар на умовах: 14 календарних днів від дати її поставки згідно накладних.

Відповідно до п. 7.2 договору відповідач несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати і, окрім того, відшкодовує завдані збитки.

Згідно з п. 11.1 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до кінця 2013 року.

Пунктом 11.2 договору передбачено, що в разі прострочки виконання обов'язків щодо оплати вартості товару, даний договір діє до моменту виконання винною стороною взятих на себе зобов'язань.

На виконання умов договору поставки № 01/13 від 01.11.2013 позивач по видаткових накладних № 69 від 07.02.2014 на суму 2 160, 00 грн., № 63 від 03.02.2014 на суму 825, 00 грн., № 52 від 28.01.2014 на суму 7 740, 00 грн., № 51 від 27.01.2014 на суму 5 600, 00 грн., № 47 від 24.01.2014 на суму 4 596, 00 грн., № 46 від 23.01.2014 на суму 1 844, 80 грн., № 38 від 22.01.2014 на суму 5 815, 60 грн., № 22 від 15.01.2014 на суму 7 338, 50 грн., № 180 від 19.12.2013 на суму 19 510, 40 грн., № 97 від 05.11.2013 на суму 2 600, 50 грн., № 96 від 04.11.2013 на суму 3 547, 50 грн., № 135 від 28.11.2013 на суму 800, 00 грн., № 125 від 20.11.2013 на суму 14 708, 40 грн., № 107 від 11.11.2013 на суму 39 507, 00 грн., № 158 від 06.12.2013 на суму 21 455, 00 грн. та № 166 від 12.12.2013 на суму 6 600, 00 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 144 648, 70 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявністю підписів та печаток сторін на видаткових накладних. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Крім того, на виконання вимог Податкового кодексу України, позивачем згідно вищезазначеної поставки товару за договором поставки № 01/13 від 01.11.2013 було виписано на користь відповідача податкові накладні за період з 04.11.2013 по 07.02.2014 на загальну суму 144 648, 70 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково, а саме на суму 105 863, 40 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 38 785, 30 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриманий товар не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують належне виконання ним зобов'язань за договором поставки № 01/13 від 01.11.2013 суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати за отриманий відповідачем товар настав, доказів його оплати останнім не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 38 785, 30 грн. основного боргу за договором поставки № 01/13 від 01.11.2013 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі п. 7.2 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача за період з 02.01.2014 по 10.10.2014 складає 3 029, 89 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, зроблений позивачем та встановлено, що її сума є більшою ніж заявлена позивачем.

Таким чином, зважаючи на положення п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 3 029, 89 грн.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 02.01.2014 по 10.10.2014 складають 792, 04 грн., а інфляційні втрати з простроченої суми за період з 02.01.2014 по 10.10.2014 складають 220, 57 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, зроблений позивачем та встановлено, що їх сума є більшою ніж заявлена позивачем.

Таким чином, зважаючи на положення п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 792, 04 грн. та інфляційні втрати у розмірі 220, 57 грн.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 42 827, 80 грн. заборгованості за договором поставки № 01/13 від 01.11.2013, з яких: 38 785, 30 грн. - основного боргу, 220, 57 грн. - інфляційних втрат, 792, 04 грн. - 3 % річних та 3 029, 89 грн. - пені, є доведеними, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у своєму клопотанні б/н від 23.12.2014 (вх. № 605/15 від 14.01.2015) просить покласти на відповідачів витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4 181, 52 грн.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

На підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 4 181, 52 грн. до суду надано договір № 2014/10-10 про надання послуг від 10.10.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Відіком» (замовник) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Заворотнюком Максимом Сергійовичем (виконавець), платіжне доручення № 380 від 16.10.2014 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Відіком» ЧП Заворотнюку М.С. 4 181, 52 грн. за надання адвокатських послуг щодо представництва інтересів у суді згідно рахунку № Р/2014/10-10 від 10.10.2014 та довіреність від 20.06.2013, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Відіком» на ім'я адвоката Заворотнюка Максима Сергійовича на представництво його інтересів.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не надано суду свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого на ім'я Заворотнюка Максима Сергійовича, рахунку № Р/2014/10-10 від 10.10.2014, на який міститься посилання у платіжному дорученні № 380 від 16.10.2014, та зважаючи на те, що договір № 2014/10-10 про надання послуг від 10.10.2014 укладений з Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Заворотнюком Максимом Сергійовичем, а не адвокатом, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 4 181, 52 грн., а тому відмовляє у їх задоволенні.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Відіком» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.С.Фрут» (08298, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Коцюбинське, вулиця Будівельна, будинок 2Б, квартира 3, ідентифікаційний код - 37696464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Відіком» (02225, місто Київ, проспект Маяковського, будинок 7, квартира 59, ідентифікаційний код - 37675596) 38 785 (тридцять вісім тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 30 коп. - основного боргу, 220 (двісті двадцять) грн. 57 коп. - інфляційних втрат, 792 (сімсот дев'яності дві) грн. 04 коп. - 3 % річних, 3 029 (три тисячі двадцять дев'ять) грн. 89 коп. - пені та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 26.01.2015.

Суддя Т.В. Лутак