Рішення

від 22.01.2015 по справі 910/26036/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26036/14 22.01.15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОратівЛатІнвест»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні аграрні технології"

про стягнення 37 339, 28 грн.

Суддя Демидов В.О.

За участю представників:

Від позивача Ткач В.В. ( дов. від 06.10.2014)

Від відповідача не прибув

ВСТАНОВИВ:

24.11.2014 позивач-товариство з обмеженою відповідальністю «ОратівЛатІнвест», звернувся до господарського суду м. Києва з позовом від 20.11.2014 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні аграрні технології" про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 34 890,00 грн. та 3% річних в сумі 2 449, 28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару відповідно до договору про постачання товару № 47/10/11-МД від 13.02.2012.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.11.2014 порушено провадження у справі №910/26036/14 та призначено до розгляду на 08.12.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 08.12.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 08.12.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений. Розгляд справи відкладено на 25.12.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 25.12.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 25.12.2014 не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції позивачу, та примірник ухвали з повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом поштового зв'язку з позначкою "за зазначеною адресою не проживає", що відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 07-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» може вважатися належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу.

Розгляд справи відкладено на 22.01.2015.

На призначене судове засідання 22.01.2015 прибув представник позивача, надав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 22.01.2015 не прибув, причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надані.

31.12.2014 через загальний відділ канцелярії господарського суду міста Києва надійшла відповідь Головного управління юстиції у м. Києві відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Дарницького району на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.12.2014 по справі №26036/14, в якій зазначено відповідач зареєстрований за адресою вказаною в позовній заяві.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справи за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

13.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОратівЛатІнвест» (далі - позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальність «Торговий Дім «Тормаш», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Новітні аграрні технології" (що підтверджено рішенням господарського суду міста Києва по справам №5011-10/16601-2012 від 15.01.2013, №910/9313/13 від 04.07.2013 та інш., що є преюздикційним фактом і встановленню не підлягає), (далі - відповідач, Постачальник) укладено договір про поставку товару № 4/10/11-МД від 13.02.2014 (далі за текстом - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар.

Згідно з п. 3.1 Договору постачальник здійснює поставку покупцю товару (частини), зазначеного в специфікації, протягом 2012 року на умовах поставки визначених в специфікаціях, згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати Інкотермс (редакція 2000 року).

Відповідно до п.п. 1.1. та п.2.1. специфікації №1 від 15.02.2012 відповідач зобов'язався поставити позивачу нітроамофоску 16:16:16 та КАС -32 (далі-товар) за ціною та в обсягах, визначених специфікацією,а позивач зобов'язався прийняти та оплати вказаний товар на загальну суму 653 600,00 грн.

Пунктом 3.4 договору визначено, що постачальник передає товар протяго 30 днів, від дати надання транспортної інструкції покупцем, за умови якщо не була надана відмова в сроки якщо постачальник протягом 7 робочих днів з моменту отримання транспортної інструкції покупця не надав останньому відмову в прийнятті такої інструкції.

Пунктом 5.7 дговору передбачено, що у випадку прострочення постачальником строку поставки товару більше відповідно до п. 3.4 договору, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від товару, поставку якого прострочено, про що покупець в письмовій формі зобов'язаний повідомити постачальника.

Пунктом 9.1 договору визначено строк його дії - з моменту його укладення (13.02.2012) по 31.12.2012.

Позивач свої зобов'язання щодо сплати коштів за товар відповідно до специфікації № 1 від 15.02.2012 до договору виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученням №64 від 24.02.2012 на суму 84 000,00 грн., №65 від 24.02.2012 на суму 222 500, 00 грн., №66 від 24.02.2012 на суму 347 100, 00 грн. на загальну суму 653 600,00 грн., що підтверджено актом звіряння взаєморозрахунків за лютий - березень 2012, підписаний та скріплений печатками підприємств.

Проте, відповідач лише частково виконав умови договору та поставив товар відповідно до видаткової накладної № 79 від 15.03.2012 лише на суму 298 150, 00 грн. (підписана та скріплена уповноваженими представниками сторін).

Матеріали справи містить пояснення по справі від позивача б/н датовані 25.12.2014, в яких позивач надає претензію направлену відповідачу №57 віл 15.05.2012, в якій позивач вимагає від відповідача сплати грошового зобов'язання за неналежне виконання договору в розмірі 271 450,00 грн. Також в зазначеному пояснення надані виписки з банківських рахунків № 2600015858 від 16.05.2012 на суму 150 000,00 грн., від 17.05.2012 в сумі 70 000,00 грн., від 21.05.2012 на суму 50 560,00 грн. та від 22.05.2012 на суму 50 000,00 грн., на загальну арифметичну суму 320 560,00 грн. відповідно до яких відповідач повернув частину сплачених коштів позивачем, відповідно до умов договору.

Отже,у відповідача виникла заборгованість за непоставлений товар в розмірі 34 890, 00 грн. (653 600,00 грн. - 298 150,00 грн. - 320 560,00 грн.), що і є сумою заборгованості за непоставлений товар.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову частково з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з не поновною поставкою відповідачем товару відповідно до договору про постачання товару № 47/10/11-МД від 13.02.2012.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний оплатити 100% вартості поставленого товару постачальникові протягом двадцяти одного календарного дня, починаючи з дати поставки товару.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт оплати обумовленого договором товару відповідно платіжних доручень №64 від 24.02.2012 на суму 84 000,00 грн., №65 від 24.02.2012 на суму 222 500, 00 грн., №66 від 24.02.2012 на суму 347 100, 00 грн. на загальну суму 653 600,00 грн.,

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверженно, що заборгованість відповідача за недопоставлений товар складає 34 890, 00 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, проте суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині, у зв'язку з наступним:

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань , якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.

За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражаємося в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 06.06.2012 у справі N 6-49цс12).

Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначає, що грошовим слід вважати будь-яке зобов'язаний, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору".

Пункт 5.2. зазначеної постанови визначає, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення 3 % річних за прострочення саме грошового зобов'язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за не виконані роботи.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата за непоставлений товар, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України. Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 16.09.2014.

Таким чином, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 449,28 грн.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні аграрні технології" (02160, м. Київ, вул.. Харківське шосе, буд. 8 «А», офіс 2, код 37396647) користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОратівОатІнвест" (22635, Вінницька обл.., Оратівський район, с. Чагів, вул.. Заїки, буд. 5) основну заборгованість в сумі 34 890 грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот девяносто) 00 коп., та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви.

3. В частині стягнення 3% річних в розмірі 2 449 грн. (дві тисячі чотириста сорок дев'ять) грн. 28 коп. - відмовити

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 27.01.2015

Суддя В.О. Демидов