Рішення

від 21.01.2015 по справі 922/5176/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р.Справа № 922/5176/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Болтенко А.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтех", м. Харків до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Харків про стягнення 65448,87 грн. за участю представників сторін:

позивача - Баландін Л.Л.

відповідача - Атаманіченко Н.Є.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року ТОВ "Велтех" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ДП "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі - відповідач), в якому прос суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 46 521,04 грн., пеню в сумі 8 420,31 грн., 3 % річних в розмірі 3 571,29 грн., збитки від інфляційних процесів в розмірі 7 815,53 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем покладених на нього зобов'язань за Договором постачання № 01122 від 01.12.2011 року в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.11.2014 року за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.12.2014 року об 11:45 год.

Ухвалою суду від 03.12.2014 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача в призначене судове засідання, розгляд справи було відкладено на 17.12.2014 року до 10:10 год.

15 грудня 2014 року позивач через канцелярію суду надав заяву про уточнення позовних вимог разом із доданими документами (вх.№ 45026), відповідно до якої заявник просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основної заборгованості в розмірі 46 521,04 грн., пеню в розмірі 3 470,74 грн., збитки від інфляційних процесів в розмірі 10 141,59 грн., 3 % річних в сумі 3 739,53 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827 грн.

Ухвалою суду від 17.12.2014 року дана заява прийнята до розгляду та розгляд справи продовжений з її урахуванням. Зазначеною ухвалою розгляд справи відкладений до 21.01.2015 року до 10:30 год.

16.01.2015 року до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в якій він просить суд стягнути з відповідача 46521,04 грн. суми заборгованості, 11583,74 грн. інфляційних, 3873,35 грн. 3% річних, 3470,74 грн. пені, а всього 65448,87 грн.

Як визначено у п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року (з подальшими змінами та доповненнями), ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Дослідивши надану заяву та матеріали справи, суд розцінює подану позивачем заяву, як заяву про збільшення розміру позовних вимог та враховуючи те, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

16.01.2015 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення до позову.

Суд, дослідивши надані пояснення та додані до них документи, долучає їх до матеріалів справи.

21.01.2015 року відповідач надав суду заяву в якій просить долучити до матеріалів справи довіреність № 32/5 від 05.01.2011 року, довіреність №1661/3 від 18.08.2011 року та положення про філію "Борівський райавтодор".

Суд, дослідивши надану заяву та додані до неї документи, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджено фактичними даними, відповідно до договору постачання № 01122 від 01.12.2011 року та підписаної до нього специфікації № 1 від 01.12.2011 року, ТОВ "Єва Плюс 2010" передало у власність структурному підрозділу відповідача - Філія Борівський райавтодор ДП "Харківський облавтодор" (покупцю) товар на суму 46521,04 грн., про що свідчить видаткова накладна № 15125 від 15.12.2011 року.

Проте, а ні відповідач, а ні його структурний підрозділ - Філія Борівський райавтодор - оплату отриманого товару не здійснили.

В подальшому, угодою № 02/07/12-6 про поступку права на вимогу від 02.07.2012 року, ТОВ "Єва Плюс 2010" передало ТОВ "Пакард Фьюджерсі інвест" право вимоги заборгованості за вищевказаним договором.

В свою чергу, ТОВ "Пакард Фьюджерсі інвест", договором № 01/01/13-6 від 02.01.2013 р. поступилося ТОВ "Арді Буд" правом вимоги заборгованості з відповідача за договором постачання № 01122 від 01.12.2011 року у сумі 46 521,04 грн.

У відповідності з договором відступлення права вимоги № В-03/07-1 від 03.07.2013 року, ТОВ "Арді Буд" поступилося позивачу правом вимоги заборгованості з відповідача у сумі 46521,04 грн., що утворилася за поставлений ТОВ "Єва Плюс 2010" товар за договором постачання № 01122 від 01.12.2011 року

Отже, з 03.07.2013 року позивач є новим кредитором відповідача за договором постачання № 01122 від 01.12.2011 року у сумі 46521,04 грн.

Про укладення договору відступлення права вимоги № В-03/07-1 від 03.07.2013 року, а також про те що позивач є новим кредитором за договором постачання № 01122 від 01.12.2011 року відповідач та його Філія були належним чином проінформований повідомленням - вимогою, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до приписів ст. 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні.

Розділом 6 договору постачання № 01122 від 01.12.2011 року, відповідач прийняв зобов'язання здійснити плату не пізніше 120 календарних днів з моменту одержання Товару, тобто до 12.04.2013 року.

Як вже зазначалося, товар був переданий відповідачу 15.12.2011 року (видаткова накладна № 15125), проте на цей час його оплата відповідачем так і не здійснена.

Позивач направив відповідачу вимогу за вих. № 47 від 19.05.2014 року про сплату протягом 7 днів з моменту її отримання боргу, пені, інфляційних та 3 % ручних. Відповідач вказану вимогу отримав 23.05.2014 року, про що свідчить відповідна відмітка на вимозі про її отримання, однак суму боргу та нараховані пеню, інфляційні і річні в добровільному порядку не сплатив.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 525, 526, 530 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 46521,04 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, одним з яких є сплата неустойки.

Пунктом 8.2. договору постачання № 01122 від 01.12.2011 року встановлено, що за порушення терміну оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 3470,74 грн.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3873,35 грн. 3% річних та 11583,74 грн. інфляційних є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, п/р 26002000156001 в ХФ АТ "Укрінбанк" м. Харків, МФО 351243, код ЄДРПОУ 31941174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтех" (61052, м. Харків, вул. Ізмайлівська, 11-А, п/р 26003011275400 в ПАТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 33410479) - суму боргу у розмірі 46521,04 грн., інфляційні в розмірі 11583,74 грн., 3% річних у розмірі 3873,35 грн., пеню у розмірі 3470,74 грн. та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 січня 2015 року.

Суддя С.Ч. Жельне