Ухвала

від 22.01.2015 по справі п/811/1726/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2015 рокусправа № П/811/1726/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

без представників сторін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 р. у справі № П/811/1726/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області

про скасування податкового повідомлення-рішення (№0000592205, №0000602205, №0000612205, №0000622205), -

ВСТАНОВИВ:

"30" липня 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд" звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.12.2013р.:

- №0000592205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 142 212 грн., в тому числі основного платежу - 94808,00 грн. та застосованих штрафних санкцій - 47 404 грн.;

- №0000602205, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 41 026 грн.;

- №000612205, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 104 047 грн.;

- №000062205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 275 863 грн., в тому числі основного платежу - 275 863 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкового повідомлення-рішення та рішення на його підставі, являються неправомірними та підлягають скасуванню.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 р. у справі № П/811/1726/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області про скасування податкового повідомлення-рішення (№0000592205, №0000602205, №0000612205, №0000622205) - задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що характер укладених між позивачем та ТОВ «Оскар УА» правочинів мав як реальний так і економічний зміст, тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит та суми витрат по господарських операціях.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів Кіровоградської області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 р. у справі № П/811/1726/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги по суті є висновками акту перевірки позивача. Скаржник наполягає на завищенні позивачем податкового кредиту, внаслідок укладання господарських операцій, реальність яких не доведено, з сумнівним контрагентом

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірки ТОВ «Спецтрансбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Оскар УА» за липень - серпень, жовтень-листопад 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 27.11.2013 року №48/11-23-22-05/32892736 в якому зафіксовано виявлені під час перевірки порушення, а саме:

- порушення п.135.1,п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2 , п.138.4, п.138.8 ст.138 та пп..139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством безпідставно сформовано доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування на загальну суму 949 620 грн. та завищено витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування на загальну суму 2 149 025 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством безпідставно сформовано податкові зобов'язання на загальну суму 189 924 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2,п.198.3,п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено суму кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 429 805 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 94 808 грн.;

- завищено від'ємне значення різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 104 047 грн.;

- завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетного відшкодуванню у зменшенні податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів на загальну суму 41 026 грн.

Висновки податкового органу обґрунтовані посиланням на акт перевірки контрагента позивача ТОВ «Оскар УА», відповідно до якого встановлено нікчемність укладених даним Товариством правочинів та «безтоварність» проведених господарських операцій, внаслідок чого у зв'язку із відсутність підтвердження податкових зобов'язань з поставки товарів постачальником ТОВ «Оскар УА», податковим органом визнано відсутність за ТОВ «Спецтрансбуд» права на формування витрат, що враховуються при визначення об'єкту оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з даним продавцем.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 05.12.2013р.:

- №0000592205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 142 212 грн., в тому числі основного платежу - 94808,00 грн. та застосованих штрафних санкцій - 47 404 грн.;

- №0000602205, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 41 026 грн.;

- №000612205, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 104 047 грн.;

- №000062205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 275 863 грн., в тому числі основного платежу - 275 863 грн.

Не погодившись з висновками податкового органу , вважаючи їх необґрунтованими та такими, що порушують права та інтереси суб'єкта господарювання, позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Оскар УА» (Продавець) та ТОВ «Спецтрансбуд» (Покупець) укладено договір №050758 від 05.07.2011р., згідно якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити обумовлений умовами угоди товар (нафтопродукти).

На підтвердження реальності виконання укладеної угоди, позивачем до перевірки надано наступні первинні документи: копію договору №050758 від 05.07.2011 року; видаткові та податкові накладні, оформлені та зареєстровані належним чином; платіжні доручення на підтвердження повної оплати з отриманий товар; на підтвердження фактичної наявності товару та реальності його існування та постачання, позивачем надано паспорти якості на дизельне паливо, документи, що підтверджують отримання нафтопродуктів ТОВ «Оскар УА» від ПАТ «Укртатнафта»; договори на перевезення та товарно-транспортні накладні, для підтвердження факту транспортування придбаних нафтопродуктів.

Внаслідок відображення позивачем результатів даної господарської операції у власному податковому обліку, податковий орган, на підставі акту перевірки, ТОВ «Оскар УА» дійшов висновку про відсутність фактичного постачання товару, а отже наявність в діях позивача порушень податкового законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу з огляду на таке.

Так, положеннями абз.1 п.138.2.ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, надані до перевірки, що свідчать про реальність господарських операцій з ТОВ «Оскар УА».

Документи складено з дотримання вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Щодо податкового кредиту, то відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Оскар УА», статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані. Також відсутні докази недійсності податкових накладних, виписаних ТОВ «Оскар УА», які за приписами вищенаведених норм є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції, а саме: вищевказаний договір поставки, додаткові угоди до даного договору, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи, що свідчать про оплату придбаного товару позивачем, прибуткові ордери, що свідчать про оприбуткування товару.

Використання позивачем придбаних у ТОВ «Оскар УА» товарів та послуг у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується і підтверджується матеріалами справи.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів по ланцюгу постачання, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими б прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведені.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Не передбачалось жодною нормою законодавства України і обов'язок платників податків -одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім того, оскаржувана постанова суду першої інстанції узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яку згідно положень ст.17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ як джерело права.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, безпідставними є посилання скаржника на не підтвердження операцій по ланцюгу постачання з огляду на врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Проте, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги, які повністю повторюють висновки перевірки позивача та заперечення на заявлений адміністративний позов, повністю розглянуті та спростовані судом першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи, свого підтвердження не знайшли, а отже, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 р. у справі № П/811/1726/14 - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 р. у справі № П/811/1726/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко