Постанова

від 13.01.2015 по справі 826/18499/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 січня 2015 року № 826/18499/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакомм Україна» третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві про анулювання ліцензії, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформації (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про анулювання ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України від 01 жовтня 2010 року № 6181, видану Товариству з обмеженою відповідальністю «Новакомм Україна» (далі - ТОВ «Новакомм Україна», відповідач).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідач не сплачує до бюджету збір на користування радіочастотним ресурсом України більше шести місяців, чим порушує статтю 57 Закону України «Про радіочастотний ресурс», підпункт 318.1.1 пункту 318.1 статті 318 та пункти 322.1, 322.2 статті 322 Податкового кодексу України. А тому, позивач просить анулювати ліцензію на користування радіочастотним ресурсом України 01 жовтня 2010 року № 6181, видану Товариству з обмеженою відповідальністю «Новакомм Україна».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Представник третьої особи - Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи неприбуття в судове засідання представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакомм Україна» є користувачем радіочастотного ресурсу України згідно ліцензії серії АВ № 542884 від 01.10.2010 року з терміном дії до 30.09.2015 року.

31 липня 2014 року та 28 серпня 2014 року до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформації звернулося з листами № 6908/10/26-15-15-05-05 та № 7942/10/26-15-15-05-05 Головним управління Міндоходів у м. Києві повідомлено про те, що, зокрема, ТОВ «Новакомм Україна», як користувач радіочастотного ресурсу України, не сплачується обов'язковий збір до Державного бюджету України більше шести останніх місяців.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 58 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» позивач звернувся до суду з позовом про анулювання ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України від 01 жовтня 2010 року № 6181, виданої ТОВ «Новакомм Україна».

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформації, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правову основу користування радіочастотним ресурсом України, визначає повноваження держави щодо умов користування радіочастотним ресурсом України, права, обов'язки і відповідальність органів державної влади, що здійснюють управління і регулювання в цій сфері, та фізичних і юридичних осіб, які користуються та/або мають намір користуватися радіочастотним ресурсом України, регулюється Законом України «Про радіочастотний ресурс України» від 01.06.2000 року № 1770-III (далі - Закон № 1770-III) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1770-III ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України - документ, який засвідчує право суб'єкта господарювання на користування радіочастотним ресурсом України протягом визначеного терміну в конкретних регіонах та в межах певних смуг, номіналів радіочастот з виконанням ліцензійних умов.

Радіочастотний ресурс - частина радіочастотного спектра, придатна для передавання та/або приймання електромагнітної енергії радіоелектронними засобами і яку можливо використовувати на території України та за її межами відповідно до законів України та міжнародного права, а також на виділених для України частотно-орбітальних позиціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону № 1770-III органом державного регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, яка утворюється відповідно до Закону України "Про телекомунікації".

Частиною першою ст. 14 вказаного Закону передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, здійснює свої повноваження у смугах радіочастот загального користування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 14 Закону № 1770-III повноваженнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, щодо регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України є ліцензування у сфері користування радіочастотним ресурсом України відповідно до цього Закону.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 30 Закону № 1770-III користування радіочастотним ресурсом України здійснюється на підставі: ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та дозволів на експлуатацію - суб'єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг.

Ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України видаються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, суб'єктам господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг (ч. 1 ст. 31 Закону № 1770-III).

Згідно із статтею 57 Закону № 1770-III користування радіочастотним ресурсом в Україні здійснюється на платній основі. Збір за користування радіочастотним ресурсом України встановлюється Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 318.1.1 п. 318.1 ст. 318 ПК України загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, які користуються радіочастотним ресурсом України в межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування на підставі ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України, є платниками збору.

Таким чином, відповідач є платником збору за користування радіочастотним ресурсом України відповідно до норм визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 6 Закону № 1770-III користувачі радіочастотного ресурсу України зобов'язані вносити платежі та збори, передбачені законом, а також у встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, порядку плату за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування.

Підпунктом 18.1 п. 18 ст.18 та ст. 49 ПК України передбачено, що користувачі радіочастотного ресурсу щомісяця протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, подають до органів податкової служби податкові декларації.

Відповідно до п. 322.1 та п. 322.2 ст. 322 ПК України збір сплачується платниками збору у строки визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації, у разі несплати збору або сплати його в неповному обсязі платниками збору протягом шести місяців органи державної податкової служби подають інформацію про таких платників збору до центрального органу з регулювання у сфері телекомунікації, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв'язку для вжиття до них заходів згідно із законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві з метою забезпечення повноти надходження до бюджету збору за користування радіочастотним ресурсом України проведено аналіз стану розрахунків з бюджетом користувачів радіочастотного ресурсу, що станом на 01.01.2014 р. отримали ліцензії на право користування радіочастотним ресурсом та дозволи на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв.

За результатами проведеної роботи було виявлено, що відповідач, який є користувачем радіочастотного ресурсу, станом на 29.07.2014 р. не проводив сплату збору більше 6 місяців, що зазначено в додатку 1 до листа Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 31.07.2014 року №6908/10/26-15-15-05-05.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» на органи державної податкової служби покладено контроль за справлянням збору за користування радіочастотним ресурсом України.

Частиною третьою ст. 58 Закону № 1770-III передбачено, що у разі несплати щомісячного збору протягом шести місяців відповідна ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України, а також відповідні дозволи на експлуатацію анулюються без компенсації збитків користувачу радіочастотного ресурсу України зі стягненням суми заборгованості в судовому порядку.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується наданими позивачем і третьою особою доказами вбачається з додатку 1 до листа Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 31.07.2014 року №6908/10/26-15-15-05-05 ТОВ «Новакомм Україна» не проводило сплату збору за користування радіочастотним ресурсом України більше шести останніх місяців по м. Києву, станом на 29 липня 2014 року.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також враховуючи те, що відповідачем не спростовано доводи позивача та третьої особи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та несплати відповідачем щомісячного збору протягом шести місяців за користування радіочастотним ресурсом України, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягають.

Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформації задовольнити повністю.

2. Анулювати ліцензію на користування радіочастотним ресурсом України серія АВ № 542884 від 01 жовтня 2010 року, реєстраційний номер 6181, видану Товариству з обмеженою відповідальністю «Новакомм Україна» (ідентифікаційний код 37177327).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко