Постанова

від 27.01.2015 по справі 826/19072/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 січня 2015 року № 826/19072/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙТІІКС» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 серпня 2014 року № 0003412203, № 0003402203, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙТІІКС» (далі - ТОВ «АЙТІІКС», позивач) з адміністративним позовом до Держаної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 серпня 2014 року № 0003412203, № 0003402203.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АРГАДОН» (код за ЄДРПОУ 38586997), що підтверджується складеними за результатами їх діяльності первинними документами.

Позивач також зазначає, що його контрагент на час здійснення господарських операцій був зареєстрований як юридична особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому, позивач зазначає, що норми чинного законодавства не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Окрім цього, позивач також звертає увагу, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. А тому, на думку позивача, визнання правочинів нікчемними на підставі актів державної податкової служби, є протиправним.

Таким чином, висновки акту перевірки від 28.07.2014 року № 24/26-57-22-03-10/36702796, є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд дійшов висновку подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «АЙТІІКС» (код ЄДРПОУ 36702796) зареєстроване 01 жовтня 2009 року Святошинською районною у місті Києві державної адміністрації, запис в ЄДР № 0 072 102 0000 024278. Місцезнаходження ТОВ «АЙТІІКС»: 03134, м. Київ, вул. Булгакова, 6, кв. 1.

ТОВ «АЙТІІКС» перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

До видів діяльності ТОВ «АЙТІІКС» за КВЕД відповідно до Довідки серії АА № 215735 від 06 жовтня 2009 року відносяться: 52.48.1 Роздрібна торгівля офісним та комп'ютерним устаткуванням; 72.22.0 Інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення; 72.30.0 Оброблення даних; 72.50.1 Ремонт і технічне обслуговування офісної техніки, 72.50.2 Ремонт і технічне обслуговування електронно-обчислювальної техніки; 72.60.0 Інша діяльність у сфері інформації.

ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АЙТІІКС» (код ЄДРПОУ 36702796) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «АРГАДОН» (код за ЄДРПОУ 38586997) за період з 01.01.2013 року по 10.06.2014 року, за результатами якої складено акт від 28.07.2014 року № 24/26-57-22-03-10/36702796.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 14.1.228. п.14.1. ст.14, п. 138.1. п. 138.2, п.138.8. ст. 138, пп.139.1.1. та пп.139.1.9. п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями), підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1 394 307 грн. за 2013 рік;

- пп. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст.198. п.201.1, 201.6 та 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями), підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 1 467 692, 00 грн., в тому числі по періодам:

- травень 2013 року на суму 18 069, 00 грн.;

- червень 2013 року на суму 202 698, 00 грн.;

- липень 2013 року на суму 364 516, 00 грн.;

- серпень 2013 року на суму 380 000, 00 грн.;

- жовтень 2013 року на суму 502 409, 00 грн.

08 серпня 2014 року на підставі вказаного вище акту перевірки ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено:

- податкове повідомлення-рішення № 0003412203, яким згідно п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ТОВ «АЙТІІКС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 834 615, 25 грн., у тому числі 1 467 692, 00 грн. - основний платіж, 366 923, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- податкове повідомлення-рішення № 0003402203, яким згідно п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ТОВ «АЙТІІКС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 1 742 873, 75 грн., в тому числі 1 394 307, 00 грн. - основний платіж, 348 576, 75 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

ТОВ «АЙТІІКС» оскаржено вказані вище податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та до Міністерства доходів і зборів України.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.10.2014 року № 3893/10/26-15-10-04-04 та Державної фіскальної служби України від 18.11.2014 року № 6965/6/99-99-10-01-15 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 08 серпня 2014 року № 0003412203, № 0003402203 залишено без змін.

Незгода з вказаними рішеннями обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ТОВ «АЙТІІКС», виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 Податковий кодекс України (далі - ПК України) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу ( п. 138.6 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- виключено;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 133320071 (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункт 6.2 Порядку).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 - ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996 -ХІV).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 Положення).

В силу пункту 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено з акту перевірки, ТОВ «АЙТІІКС» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «АРГАДОН», а саме: між ТОВ «АЙТІІКС» (Покупець) та ТОВ «АРГАДОН» (Постачальник) укладено Договори поставки обладнання від 27.05.2013 №27-05. №27/05/01, згідно з умовами яких, Постачальник зобов'язується постачати і передати у власність Покупцеві (матеріали, обладнання, продукцію і т.п.), найменування, асортимент, номенклатура, кількість, комплектність і вартість яких зазначається у відповідному рахунку-фактурі, що виставляється, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити матеріали щодо Доставки товарів на 7 338 460,01 грн., ПДВ -1 467 691,75 гривень.

Окрім цього, встановлено, що ТОВ «АЙТІІКС» включено до складу валових витрат, витрати понесені на оплату товарів (послуг) на 7 338 460,01 грн. та до складу податкового кредиту суму ПДВ на 1 467 691, 75 гривень.

За результатами перевірки відповідачем встановлено їх заниження на 1 394 307 грн. та на 1 467 692, 00 грн. відповідно.

Позивач в підтвердження правомірності формування вказаних вище сум надано суду:

- договір від 27.05.2013 року № 27-05 на поставку обладнання, укладеного між ТОВ «АЙТІІКС» (Покупець) та ТОВ «АРГАДОН» (Постачальник), за умовами якого Постачальник зобов'язується постачати і передати у власність Покупцеві (матеріали, обладнання, продукцію і т.п.). найменування, асортимент, номенклатура, кількість, комплектність і вартість яких зазначається у відповідному рахунку-фактурі, що виславляється, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Матеріали;

- договір 27.05.2013 року № 27-05/01 про надання послуг укладеного між ТОВ «АЙТІІКС» (Покупець) та ТОВ «АРГАДОН» (Постачальник), за умовами якого 1Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню монтажно технічних робіт: ремонт технічних засобів відео спостереження; ремонт технічних засобів тривожної сигналізації; ремонт гучномовного зв'язку та переговорних систем: встановлення додаткового обладнання.

На виконання вказаного договору позивачем надано копії: оборотно-сальдової відомості за 01.01.2013 року по 10.06.2014 року, картку рахунку 631 по контрагенту ТОВ «АРГАДОН» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, видаткових накладних, прибуткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, заявок, актів здачі - прийняття робіт(надання послуг).

Втім судом вказані документи не беруться до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.1 Договору від 27.05.2013 року № 27-05 найменування, асортимент, номенклатура, кількість, комплектність і вартість матеріалів узгоджуються сторонами на підставі попередньої заявки Покупця і вказуються у відповідному рахунку-фактурі, виставленого постачальником покупцеві.

Місце поставки - 03067, м. Київ, вул. Машинобудівна 36, оф.1. Місце поставки узгоджується Сторонами окремо для кожної поставки Матеріалів з обов'язковим його зазначенням у відповідному рахунку-фактурі (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 3.4 спосіб поставки узгоджується Сторонами окремо для кожної поставки матеріалів з обов'язковим його зазначенням у відповідному рахунку-фактурі.

Відповідно до п. 3.11 Договору при поставці матеріалів одночасно з матеріалами Постачальник передає Покупцю всю необхідну документацію на Матеріали, в тому числі видаткову накладну, податкову накладну, необхідну технічну та іншу документацію на матеріали.

Окрім цього, до 27.05.2013 року до вказаного договору укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до якої Постачальник не зобов'язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж з пункту (місця) відправлення 83004, м. Донецьк вул. Совєтська, буд. 27 до пункту (місця) призначення 03067 м. Київ вул.. Машинобудівна, 36 оф. 1. Перевезення здійснюється за рахунок Покупця на безоплатній основі власним автотранспортом директора ТОВ «АЙТІІКС» ОСОБА_1

Постачальник зобов'язується:

- Забезпечити пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та і характеристика вантажу.

- До прибуття транспортних засобів під завантаження належним чином підготувати вантаж до перевезення - затарити, замаркувати, зрупувати по вантажоодержувачам (якщо таких декілька).

В свою чергу Замовник зобов'язується:

- У випадку досягнення згоди Сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів, направляти Постачальнику підтверджене штампом Замовника «Замовлення на перевезення» з вказівкою водія та державного номера (-ів) автомобіля (-ів).

- Забезпечити наявність у водіїв належним чином оформлених документів для безперешкодного виконання перевезень.

- Подати автомобілі під завантаження/розвантаження за адресою І в терміни, вказані в узгодженому «Замовленні на перевезення».

Позивачем в підтвердження факту поставки товару від Постачальника до місця призначення (03067 м. Київ вул. Машинобудівна, 36 оф. 1) не надано належних доказів, а саме товарно-транспортних накладних.

Суд зазначає, що відповідно до спільного наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» типовими формами первинного обліку роботи вантажного автомобіля є зокрема, товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН).

Згідно з пунктом 2 вказаного наказу застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 № 493 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Крім того, підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Пунктом 11.5. пункту 11 Правил передбачено: товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Згідно з підпунктом 11.7. пункту 11 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються перевізнику.

З урахуванням викладеного товарно-транспортні накладні є належним доказом факту поставки товару від ТОВ «АРГАДОН» до ТОВ «АЙТІІКС», ненадання яких ставить під сумнів факт такої поставки та реальності самого договору.

Як вбачається наданих позивачем копій видаткових накладних, прибуткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, позивач у ТОВ «АРГАДОН» придбавав, зокрема, акумулятори, монітори, ноутбуки, мікрофони, переключателі, відеокамери, тощо.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Статтею 1 Закону України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 року № 2408-III (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що технічні умови - документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Позивачем також в порушення п. 3.11 Договору не надано суду технічної документації придбаного у ТОВ «АРГАДОН» товару.

При цьому, суд звертає увагу на той факт, що Договір від 27.05.2013 року № 27-05, укладено між позивачем та ТОВ «АРГАДОН» у м. Києві, в той час як Додаткова угода в цей же день у м. Донецьк.

Окрім цього, суд звертає увагу, що згідно Спеціального витягу з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засновком ТОВ «АРГАДОН» засновником вказаної юридичної особи є ОСОБА_2.

З наданого відповідачем протоколу допиту ОСОБА_2 від 03.03.2014 року, вбачається, що до ТОВ «АРГАДОН» він ніякого відношення не має, а сам працює на шахті Білозерській на посаді гірського майстра.

При цьому, суд також зазначає, що згідно наданих актів від 14.03.2014 року № 150/05-64-15-01/38586997 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АРГАДОН» по взаємовідносинах з ТОВ «Опті-Трейд» (код за ЄДРПОУ 38322492), ПП «Буковинна Сонячна» (код за ЄДРПОУ 35591148), ТОВ «Лантангруп» (код за ЄДРПОУ 38517711) за період з 01.04.2013 року по 31.08.2013 року» та від 28.03.2014 року № 204/05-64-15-01/38586997 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АРГАДОН» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами постачальниками, контрагентами-покупцями за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року», встановлено, що операції ТОВ «АРГАДОН» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

При цьому, судом не беруть до уваги посилання позивача на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року по справі № 805/6109/14, якою визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо корегування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргадон" з податку на додану вартість в АІС "Податковий блок" "Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за січень 2014 року податковий кредит у сумі 7483728 грн. та податкові зобов'язання - 8090517 грн.; лютий 2014 року податковий кредит у сумі 3153605 грн. та податкові зобов'язання - 3153729 грн. на підставі акту від 28.03.2014 року № 204/05-64-15-01/38586997 та за квітень 2013 року податковий кредит у сумі 37693,45 грн. та податкові зобов'язання - 39418,80 грн.; травень 2013 року податковий кредит у сумі 483301,05 грн. та податкові зобов'язання - 494811,07 грн.; за червень 2013 року податковий кредит у сумі 1255211,9 грн. та податкові зобов'язання - 1255247,86 грн.; липень 2013 року податковий кредит у сумі 1310774,83 грн. та податкові зобов'язання - 1310832,80 грн.; серпень 2013 року податковий кредит у сумі 388400,85 грн. та податкові зобов'язання - 391294,91 грн. на підставі акту від 14.03.2014 року № 150/05-64-15-01/38586997 та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області вилучити в АІС "Податковий блок" "Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" вказані вище дані.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивачем доказів набрання законної сили вказаною постановою суду не надано.

Суд звертає увагу на той факт, що вказане судове рішення стосуються осіб, які не є сторонами у даній адміністративній справі, а жодні обставини щодо позивача або відповідача у них не встановлювались.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 р. № 2379/12/13-12 передбачене частиною першою статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ не повинні сприйматись як обов'язкові.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

Відповідних належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки відповідача, позивачем надано не було.

Отже, з урахуванням викладеного вище, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі № 805/6109/14, не можуть бути враховані при вирішення вказаної адміністративної справи.

Вказане вище ставить під сумнів надання послуг позивачу за вказаними вище договорами про виконання будівельних робіт (будівельного підряду) саме ТОВ «АРГАДОН».

Таким чином, суд зазначає, що наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (податкові накладні) та формування валових витрат (акти надання послуг), виданих вказаним вище контрагентом позивача не є безумовною підставою для віднесення їх сум до валових витрат, оскільки відомості, зазначені в них, не підтверджені як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду вказаної адміністративної справи та є такими, що не можливо ідентифікувати для використання в межах господарської діяльності позивача.

Отже, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд вважає, що належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема, те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 року.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає також наступне.

Згідно із пунктом 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Частиною першою статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана Державною податковою службою для забезпечення її діяльності визначені статтею 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 ПК України податковою службою використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) в державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Враховуючи викладене, використання податковим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів досудового слідства, що здійснюється органами податкової міліції, а також інформації викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08 серпня 2014 року № 0003412203, № 0003402203ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягають.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку із чим в задоволені адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 384, 80 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙТІІКС» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙТІІКС» судовий збір у розмірі 4 384, 80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко