Постанова

від 07.02.2007 по справі 5/3426-28/404 а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/3426-28/404 А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

07.02.07                                                                                           Справа№ 5/3426-28/404 А

14 год 40 хв   

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства „ЕЛТРАН”, м. Львів

до відповідача: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, м. Львів

про визнання  недійсним податкового повідомлення-рішення    від 16.05.2005 року № 0000292230/0/12333, прийнятого ДПІ у Шевченківському районі м.Львова; зобов”язання Відповідача скасувати податкову заставу  від 13.12.2004 року на підставі рішення ДПА Львівської області від 14.01.2005 року №584/10/7/25-005.  

    Суддя   Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

                                                                                                        м.Львів, вул.Личаківська,128,

     Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Микласевич О.М. –представник; Федоров В.М. –директор   

Від відповідача: Мельничук В.А. –головний державний податковий інспектор   

           Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством „ЕЛТРАН” подано адміністративний позов до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання  недійсним податкового повідомлення-рішення    від 16.05.2005 року № 0000292230/0/12333, прийнятого ДПІ у Шевченківському районі м.Львова; зобов”язання відповідача скасувати податкову заставу  від 13.12.2004 року на підставі рішення ДПА Львівської області від 14.01.2005 року №584/10/7/25-005.  

Уточненням позовних вимог від 18.01.2007 року № 5 (вх.№ 1148 від 23.01.2007 року) позивач уточнив позовні вимоги, просить суд: податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 16.05.2005 року № 0000292230/0/12333, прийняте ДПІ у Шевченківському районі м. Львова визнати недійсним; зобов'язати Відповідача скасувати податкову заставу від 13.12.2004 року на підставі рішення ДПА у Львівській області від 14.01.2005 року №584/10/7/25-005; судові витрати покласти на відповідача.

           Ухвалою суду від  11.12.2006 року відкрито провадження в адміністративній справі, попереднє судове засідання призначено на 16.01.2007 року. Ухвалою суду від 16.01.2007 року  попереднє судове засідання відкладено на 26.01.2007 року.

           В попередньому судовому засіданні 26.01.2007 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти позову заперечив, можливості щодо примирення сторони не вбачають, свої доводи та заперечення обґрунтовують тими доказами, які долучено ними до матеріалів справи.

Враховуючи те, що в попередньому судовому засіданні 26.01.2007 року, на яке прибули всі особи, які беруть участь у справі, були вирішені необхідні для розгляду справи питання, суд за письмовою згодою цих осіб в порядку ч.3 ст.121 КАС України розпочав в той-же день судовий розгляд справи.

В судовому засіданні 26.01.2007 року оголошувалася перерву до 07.02.2007 року для вивчення поданих матеріалів.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали  з підстав, наведених в по зовній заяві (з врахуванням уточнення позовних вимог) та додаткових поясненнях по справі, просять податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 16.05.2005 року № 0000292230/0/12333, прийняте ДПІ у Шевченківському районі м. Львова визнати недійсним, та зобов'язати Відповідача скасувати податкову заставу від 13.12.2004 року на підставі рішення ДПА у Львівській області від 14.01.2005 року №584/10/7/25-005, свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. Податковим органом  було безпідставно визначено ТзОВ НВП „ЕЛТРАН” штрафну (фінансову) санкцію  в розмірі 153084,21 грн згідно з п.п „б” п.п 4.2.2 ст. 4 Закону України „Про  порядок  погашення  зобов'язань   платників   податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ  або ст. 7 Декрету Кабінету міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 „Про систему  валютного регулювання і валютного контролю”, оскільки норма вказаного Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ передбачає самостійне визначення  контролюючим органом  суми  податкового зобов”язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок  результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов”язань, заявлених у податкових  деклараціях, а норма  Декрету КМУ від 19.02.1993 року №15-93: у розрахунках між резидентами і нерезидентами  в межах  торговельного обороту при використанні як засобу платежу  іноземної валюти  на території України. На підставі вищенаведеного позивач вважає, що податковим органом не вказано конкретної  норми на підставі якої щодо нього застосовано штрафну (фінансову) санкцію. Також позивач зазначає, що податковим органом порушено ч. 4, ч. 10 ст. 11-1, п.  1 ч.1 ст. 11-2, ч. 3 ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ (із змінами і доповненнями): позивачу не було вчасно надіслано письмове повідомлення про проведення перевірки із зазначенням часу початку та часу закінчення перевірки, позивачу не було надане направлення на проведення перевірки під розписку, перевірка тривала у строк, що перевищує встановлений Законом (10 днів), про що свідчить запис в журналі реєстрації перевірок, акт перевірки було складено без  врахувань пояснень  адміністрації підприємства. Серед іншого, позивач зазначає, що відповідно до  ст. 7 Декрету Кабінету міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 „Про систему  валютного регулювання і валютного контролю” у розрахунках між резидентом  і нерезидентом в межах торговельного обороту використовується  як засіб платежу іноземна валюта. Використання певного засобу платежу (іноземної валюти) у цій нормі  пов”язується  з поняттям „межі торговельного обороту”. ТзОВ НВП „ЕЛТРАН” не займається  торговельною діяльністю , а виробничою. Як вбачається із Книги обліку  продажу ТзОВ НВП „ЕЛТРАН”  валютні операції здійснювались  з метою отримання комплектуючих для виробництва. На підставі вказаних в акті перевірки авансованих звітів зроблені відповідні  записи на рахунок №20 „Виробничі запаси” в національній валюті, який призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина і матеріали, які є  в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів,  запасних  частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари і тарних матеріалів, відходів основного виробництва. Рахунок №20 має 9 субрахунків, один із яких  202 „Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби”. На цьому  рахунку відображаються  наявність та рух  покупних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів, що придбані  для  комплектування продукції, що випускається, які  потребують додаткових  витрат праці з їх обробки  або збирання. Вироби, придбані для комплектації  готової продукції, вартість яких не включається  до собівартості продукції цього підприємства, відображаються на рахунку №28 „Товари”. На цьому  рахунку ведеться облік  руху товарно-матеріальних цінностей, що  надійшли на підприємство з метою  перепродажу. На виробничих підприємствах  рахунок  №28 „Товари”  застосовується для обліку  будь-яких виробів матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу (відповідно до Інструкції про застосування  плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов”язань  і господарських операцій підприємств і організацій, затверджено  наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291. Зареєстровано в Мінюсті України 21.12.1999 року за №893/4186). Отже, валютні операції на які  посилається податковий орган, не відбувалися  в межах  торговельного обороту  на території України, які  передбачені  Декретом, а тому позивач не міг порушити дану норму.

Відповідач у поданому суду відзиві та додаткових поясненнях на позовну заяву, а його представник в судовому засіданні проти позову заперечив, просить у задоволенні позовних вимог відмовити, свої заперечення відповідач обґрунтовує наступним. Перевіркою дотримання ст. 7 Декрету Кабінету міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 „Про систему  валютного регулювання і валютного контролю”  щодо порядку розрахунків в іноземній валюті встановлено, що по контракту №104/2002-804.30582705.001 від 15.04.2002 року з фірмою  „Kujawska Fabrika Manometrow KFT” (Польща), ТзОВ НВП „ЕЛТРАН”   згідно ВМД №204526 від 07.05.2002 року отримало  тахометри на суму 1305,00 дол. США. Оплату за отриманий товар ТзОВ НВП „ЕЛТРАН”   проведено готівкою  06.05.2002 року в сумі 1305,00 дол. США, що підтверджено авансовим звітом  позивача №13 від 07.05.2002 року. Перевіркою також встановлено, що по контракту №804.30582705007 від 16.02.2004 року, з фірмою  „DRABPOL” (Польща) ТзОВ НВП „ЕЛТРАН” здійснює оплату за отриманий товар готівкою у валюті, що відображено у акті перевірки від 12.05.2005 року №225/23-2/30582705. Виходячи з вищенаведеного, відповідач стверджує, що позивачем  - ТзОВ НВП „ЕЛТРАН” порушено вимоги ст. 7 Декрету КМУ від 19.02.1993 року №15-93, оскільки розрахунки  між резидентом і нерезидентом  в межах  торгівельного обороту повинні здійснюватись  лише через уповноважені банки. Згідно ст.16 Декрету КМУ від 19.02.1993 року №15-93, за порушення  резидентом порядку  розрахунків, встановленого ст. 7 Декрету, до позивача застосовано  штраф у розмірі 153084,21 грн, що еквівалентний  сумі  валютних цінностей, що  використовувалися при  розрахунках, перерахованій у валюті України за обмінним курсом Національного банку України на день  здійснення таких розрахунків. Відповідач також зазначає, що чинне законодавство не визначає такої дії  як скасування  податкової застави, оскільки у відповідності до п. 27 Порядку  ведення Державного реєстру  обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 05.07.2004 року №830 -  у разі внесення  запису до Реєстру  про припинення  обтяження реєстратор видає  обтяжувачу  чи уповноваженій ним особі примірник витягу. Другий примірник витягу  реєстратор протягом п”яти днів надсилає боржнику. А тому, зазначає відповідач, дана вимога не може бути задоволеною з формальних підстав. Окрім цього зазначає, що підставою для задоволення позовної вимоги, викладеної у п.2 позовної заяви, позивач визначає рішення ДПА у Львівській області від 14.01.2005 року №584/10/7/25-005 про розгляд скарги, яким скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова № 0000132430/0/19027 від 29.07.2004 року про застосування до позивача штрафних санкцій за реалізацію активів за наявності податкової застави без погодження з ДПІ. Однак, жодного висновку про неправомірність реєстрації щодо позивача податкової застави зазначеним рішенням ДПА у Львівській області не встановлено. Тому посилання позивача на зазначене рішення ЛПА у Львівській області як на підставу задоволення позовної вимоги, наведеної в п.2 прохальної частини, є повністю необґрунтованим.  

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (акт перевірки, журнал перевірок, податкові повідомлення-рішення, книга обліку продажу, рішення про результати розгляду скарги, витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна,  та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

           Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

           В судовому засіданні 07.02.2007 року відповідно до ч.3 ст.160 КАС України проголошено вступну і резолютивну частину постанови, повний текст постанови складено 12.02.2007 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова проведено  планову документальну перевірку  дотримання вимог податкового  та валютного законодавства ТзОВ НВП „ЕЛТРАН” за період з 01.01.2002 року по  31.12.2004 року, за результатами якої було складено Акт перевірки від 12.05.2005 року №225/23-2/30582705.

В Акті перевірки, зокрема, зазначено, що перевіркою дотримання ст. 7 Декрету Кабінету міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 „Про систему  валютного регулювання і валютного контролю”  щодо порядку організації розрахунків в іноземній валюті встановлено, що по контракту №104/2002-804.30582705.001 від 15.04.2002 року з фірмою  „Kujawska Fabrika Manometrow KFT” (Польща), ТзОВ НВП „ЕЛТРАН”   згідно ВМД №204526 від 07.05.2002 року отримало  тахометри на суму 1305,00 дол. США. Оплату за отриманий товар ТзОВ НВП „ЕЛТРАН”   проведено готівкою  06.05.2002 року в сумі 1305,00 дол. США(авансовий звіт №13 від 07.05.2002 року). Перевіркою також встановлено, що по контракту №804.30582705007 від 16.02.2004 року, з фірмою  „DRABPOL” (Польща) ТзОВ НВП „ЕЛТРАН” здійснює оплату за отриманий товар готівкою у валюті згідно ВМД(авансові звіти № 61 від 16.02.04 року, №68 від 20.03.04 року, № 71 від 26.03.04 року, № 76 від 21.04.04 року). Таким чином, ТзОВ НВП „ЕЛТРАН” порушено вимоги ст. 7 Декрету КМУ від 19.02.1993 року №15-93 „Про систему  валютного регулювання і валютного контролю”(із змінами та доповненнями), оскільки розрахунки  між резидентом і нерезидентом  в межах  торгівельного обороту повинні здійснюватись  лише через уповноважені банки. Згідно ст.16 Декрету КМУ від 19.02.1993 року №15-93, за порушення  резидентом порядку  розрахунків, встановленого ст. 7 Декрету, застосовується штраф у розмірі, еквівалентному  сумі  валютних цінностей, що  використовувалися при  розрахунках, перерахованій у валюті України за обмінним курсом Національного банку України на день  здійснення таких розрахунків. Відповідно до розрахунку штрафних санкцій, наведеного в акті перевірки,  ТзОВ НВП „ЕЛТРАН” нараховано штрафну санкцію в сумі 153084,21 грн за порушення порядку розрахунків між резидентом і нерезидентом.

   На підставі Акту перевірки від 12.05.2005 року №225/23-2/30582705 ДПІ у Шевченківському районі м.Львова було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2005 року № 0000292230/0/12333, яким згідно з п.п „б” п.п 4.2.2 ст. 4 Закону України „Про  порядок  погашення  зобов'язань   платників   податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ  або згідно з ст. 7 Декрету Кабінету міністрів України „Про систему  валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 року №15-93(із змінами та доповненнями), відповідно до ст.16 ДКМУ „Про систему  валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 року №15-93(із змінами та доповненнями) ТзОВ НВП „ЕЛТРАН” визначено суму податкового зобов'язання за платежем: штрафна санкція за порушення порядку розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 0грн - основного платежу, 153084,21 грн – штрафних (фінансових) санкцій, усього 153084,21 грн.

Відповідно до статті 7. Декрету Кабінету міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 „Про систему  валютного регулювання і валютного контролю” (із змінами і доповненнями - далі по тексту Декрет), у розрахунках між резидентами і  нерезидентами  в  межах торговельного обороту використовується як засіб  платежу  іноземна валюта. Такі розрахунки  здійснюються  лише  через  уповноважені банки. Здійснення розрахунків  між  резидентами  і  нерезидентами  в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Також, відповідно до пункту 2 ст. 16 Декрету, до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за порушення резидентами порядку  розрахунків,  установленого статтею 7 цього Декрету, - штраф у  розмірі,  еквівалентному  сумі валютних  цінностей,  що  використовувалися  при розрахунках, перерахованій у валюту України за  обмінним  курсом  Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.

Згідно із пунктом 3 ст. 13 Декрету, державна податкова інспекція України  здійснює  фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.   

Згідно із пунктом 1 ст.11 Декрету, Національний банк України у сфері валютного регулювання видає у межах, передбачених  цим  Декретом,  обов'язкові  для виконання нормативні акти щодо здійснення  операцій  на  валютному ринку України.

Відповідно до пункту 14 ст.7 Закону України «Про національний банк України»від 20 травня 1999 року № 679-XIV(із змінами та доповненнями), Національний банк України як одну із своїх функцій здійснює  відповідно  до  визначених спеціальним законом повноважень  валютне  регулювання,  визначає  порядок   здійснення операцій  в  іноземній  валюті. Згідно пункту 1 частини 2 ст.44 зазначеного Закону, до компетенції  Національного   банку   у   сфері   валютного регулювання  та  контролю  належать, зокрема, видання  нормативно-правових  актів щодо ведення валютних операцій.

Відповідно до п. 2.6 розділу 2 «Положення про валютний контроль», затвердженого Постановою Правління НБУ № 49 від 08.02.2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України  4 квітня 2000 року за № 209/4430 (із змінами і доповненнями), здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту без участі  уповноваженого  банку  або здійснення  розрахунків  між  резидентами  і нерезидентами в межах торговельного   обороту   у   валюті   України    без одержання індивідуальної  ліцензії  НБУ  тягне за собою накладення штрафу на резидента в розмірі,  еквівалентному сумі валютних  цінностей,  що використовувалися при розрахунках,  перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на  день  здійснення  таких  операцій  (при розрахунках у валюті України - на суму таких розрахунків).

Відповідно до п. 3.1. розділу 3 «Положення про валютний контроль», санкції, передбачені пунктом  2  статті  16 Декрету, застосовуються НБУ до банків та інших фінансово-кредитних установ,  органами  державної  податкової  служби  -  до  інших резидентів і нерезидентів України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач (ТзОВ НВП „ЕЛТРАН”) в 2002 році та 2004 році імпортував в Україну з Польщі прилади, з оформленням імпортних операцій вантажно-митними деклараціями. Судом встановлено, що розрахунки з постачальниками-контрагентами(нерезидентами) позивач здійснював без участі уповноваженого банку. Докази перерахування коштів позивачем нерезиденту через уповноважений банк шляхом безготівкового перерахування коштів з поточного валютного рахунку позивача на рахунок постачальника(нерезидента) в матеріалах справи відсутні, факт відсутності такого перерахування не заперечується і самим позивачем.

Помилковим є твердження позивача про те, що отримання ним від нерезидента комплектуючих для виробництва відбувалося не в межах торговельного обороту, оскільки  імпортна операція по ввезенню в Україну з-за кордону комплектуючих відноситься до торговельних операцій. Відповідно до п.2.2.3 статуту ТзОВ НВП „ЕЛТРАН”, зареєстрованого 17.09.1999 року, одним із предметів діяльності товариства є експортно-імпортні операції.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що податковим органом правомірно застосовано до ТзОВ НВП „ЕЛТРАН” штраф згідно пункту 2 ст.16 Декрету КМУ від 19.02.1993 року №15-93 у розмірі 153084,21 грн, що еквівалентний  сумі  валютних цінностей, що  використовувалися при  розрахунках, перерахованій у валюті України за обмінним курсом Національного банку України на день  здійснення таких розрахунків, за порушення  резидентом порядку  розрахунків, встановленого ст. 7 Декрету.

Щодо посилання позивача на порушення органом державної податкової служби окремих норм чинного законодавства, що  регулюють порядок проведення перевірки, то воно до уваги судом не береться, оскільки не спростовує правильності висновків перевірки про застосування штрафу  у розмірі 153084,21 грн і саме по собі не може розглядатися в якості підстави для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

          Водночас суд відзначає, що при визначенні штрафу у розмірі 153084,21 грн податковий орган неправомірно застосував процедуру, встановлену Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, і безпідставно визначив дану суму штрафу як податкове зобов'язання. Штраф, що передбачений у пункті 2 ст.16 Декрету КМУ від 19.02.1993 року №15-93, не включений до переліку податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України „Про систему оподаткування”. Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ не може розширювати перелік податків і зборів(обов'язкових платежів) або поширювати порядок погашення зобов'язань платників податків на платежі, які не включені у систему оподаткування (наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у Постанові від 13.09.2005 року у справі № 3/199). Тому сума штрафу 153084,21 грн в спірному податковому повідомленні-рішенні неправомірно визначена як податкове зобов'язання.

          На підставі всього вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що позовна вимога про визнання  недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.05.2005 року № 0000292230/0/12333, прийнятого ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, підлягає частковому задоволенню. Зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню його недійсним в частині визначення штрафних(фінансових) санкцій як податкового зобов'язання.  В іншій частині, а саме, в частині самого застосування  штрафу в сумі 153084,21 грн, зазначене  податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до вимог законодавства, і в цій частині у задоволенні позовних вимог суд відмовляє.

          Щодо позовної вимоги зобов'язати Відповідача скасувати податкову заставу від 13.12.2004 року на підставі рішення ДПА у Львівській області від 14.01.2005 року №584/10/7/25-005, то в задоволенні позовної вимоги в цій частині суд відмовляє, виходячи із наступного.

          Позивачем до позовної заяви долучено Витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна № 9947801 від 10.11.2006 року, згідно якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна знайдено запис 1 про податкову заставу активів ТзОВ НВП „ЕЛТРАН”, зареєстровано 13.12.2004 року.

          В якості підстави для позовної вимоги зобов'язати Відповідача скасувати податкову заставу від 13.12.2004 року позивач зазначає рішення ДПА у Львівській області від 14.01.2005 року №584/10/7/25-005.

          Із змісту наявного у матеріалах справи Рішення ДПА у Львівській області від 14.01.2005 року №584/10/7/25-005 про результати розгляду скарги вбачається, що воно прийнято за результатом розгляду скарги директора ТзОВ НВП „ЕЛТРАН” В.Федорова від 15.11.04 № 99 на  податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 29.07.2004 року № 0000132430/0/19027, яким визначено податкове зобов'язання- штраф у сумі 39 000 грн за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі без отримання попередньої згоди податкового органу на таке відчуження. Цим рішенням ДПА у Львівській області від 14.01.2005 року №584/10/7/25-005 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 29.07.2004 року № 0000132430/0/19027 було скасоване, а скаргу ТзОВ НВП „ЕЛТРАН” –задоволено.

          Однак, рішення ДПА у Львівській області від 14.01.2005 року №584/10/7/25-005 не містить жодного висновку про неправомірність реєстрації щодо позивача податкової застави 13.12.2004 року. Рішення від 14.01.2005 року №584/10/7/25-005 приймалося за результатами розгляду скарги директора ТзОВ НВП „ЕЛТРАН” В.Федорова, датованої 15.11.04 року(а податкова застава була зареєстрована 13.12.2004 року, тобто після подачі скарги).

          Таким чином, посилання позивача на Рішення ДПА у Львівській області від 14.01.2005 року №584/10/7/25-005 як на підставу позовної вимоги зобов'язати Відповідача скасувати податкову заставу від 13.12.2004 року, є  необґрунтованим.

          Окрім цього, чинне законодавство серед повноважень податкового органу не визначає такої дії  як скасування  податковим органом податкової застави, оскільки у відповідності до п. 27 Порядку  ведення Державного реєстру  обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 05.07.2004 року №830 -  у разі внесення  запису до Реєстру  про припинення  обтяження реєстратор видає  обтяжувачу  чи уповноваженій ним особі примірник витягу. Другий примірник витягу  реєстратор протягом п”яти днів надсилає боржнику. Таким чином, чинне законодавство не визначає вчинення такої дії як скасування податковим органом податкової застави.

          Враховуючи зазначені обставини, за результатами проведеного попереднього судового засідання у даній справі, яке відбулося 16.01.2007 року, суд відповідно до пункту 1 частини 4 ст.111 КАС України запропонував позивачу письмово уточнити позовні вимоги (див.п.3.1 Ухвали суду від 16.01.2007 року). Однак, позивач в направленому суду письмовому уточнення позовних вимог від 18.01.2007 року № 5 (вх.№ 1148 від 23.01.2007 року) позовну вимогу «зобов'язати Відповідача скасувати податкову заставу від 13.12.2004 року на підставі рішення ДПА у Львівській області від 14.01.2005 року №584/10/7/25-005»сформулював у тій же редакції, в якій вона містилася в позовній заяві, тобто підставою позовної вимоги  «зобов'язати Відповідача скасувати податкову заставу від 13.12.2004 року»позивач знову зазначає рішення ДПА у Львівській області від 14.01.2005 року №584/10/7/25-005. Таким чином, позивач не скористався своїм правом на зміну підстави адміністративного позову, передбаченого ч.1 ст.51 КАС України та ч.1 ст.137 КАС України.

          Як вбачається із Довідки ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 25.01.07 року № 1685/19-020 про суму податкового боргу ТзОВ НВП „ЕЛТРАН”, в період з 13.12.2004 року по даний час у позивача періодично виникав податковий борг. Станом на даний час у позивача числиться податковий борг по ПДВ в сумі 21,05 грн по декларації № 29477. Докази погашення даного боргу станом на дату прийняття постанови   в матеріалах справи відсутні. Відповідно до п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8  Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, активи платника податків звільняються з податкової застави, зокрема, з дня отримання податковим органом копії платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов'язання. Зазначеним п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8  Закону  передбачено і ряд інших підстав для звільнення активів платника з податкової застави. Згідно ч.2 п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8  Закону, підставою для звільнення активів підприємства з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами «а»-«ж»підпункту 8.7.1 цього пункту. Перелік відповідних документів визначається за правилами, встановленими Кабінетом Міністрів України.

          Докази наявності документу, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами «а»-«ж»підпункту 8.7.1 пункту 8.7 ст.7 вищевказаного Закону стосовно податкового боргу по ПДВ в сумі 21,05 грн, станом на дату прийняття постанови судом в матеріалах справи відсутні.

          З огляду на все вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги зобов'язати Відповідача скасувати податкову заставу від 13.12.2004 року на підставі рішення ДПА у Львівській області від 14.01.2005 року №584/10/7/25-005.

           Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

          Судові витрати в сумі 3 грн 40 коп судового збору розподіляються наступним чином. Враховуючи немайновий характер двох заявлених позовних вимог, та часткове задоволення однієї із них, суд в порядку ч.3 ст.94 КАС України присуджує позивачу з державного бюджету судовий збір в сумі 0 грн 85 коп (відповідно до тієї частини вимог, по якій задоволено позовні вимоги). Інша частина судового збору в сумі 2 грн 55 коп покладається на позивача.  Решта суми судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 707 від 01.12.2006 року, може бути повернута в порядку ч.2 ст.89 КАС України за клопотанням особи, яка його сплатила.

На підставі вищенаведеного, керуючись п.2-1, п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71,86, 87, 94, 98, 121, 158, 160, 162, 163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов  задоволити частково.

2.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 16 травня 2005 року №0000292230/0/12333  в частині визначення штрафних(фінансових) санкцій як податкового зобов'язання.

3.          В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства „ЕЛТРАН”  (юридична адреса: 79058, м.Львів, вул.Окуневського, 1/159, фактична адреса: м.Львів, пр.Чорновола, 63а/209, ідентифікаційний код 30582705) 0 грн. 85 коп. - судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                       Морозюк А.Я.