Ухвала

від 26.01.2015 по справі 523/4148/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1450/15

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Мартинова К. П.

Категорія ЦП:27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Мартинової К.П.,

суддів - Оверіної О.В., Кравця Ю.І.,

за участю секретаря - Желєзнова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Зубко Р.Г. про визначення частки майна боржника, звернення стягнення на частину майна боржника, накладення арешту на частину майна та встановлення порядку і способу виконання рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_4, подану через представника ОСОБА_5 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року,

ВСТАНОВИЛА :

У грудні 2013 року Старший державний виконавець Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Зубко Р.Г. подав до суду подання, в якому просив визначити в натурі частку майна боржника ОСОБА_6 у майні, яким він володіє спільно з іншими особами в ТОВ "КЛК", звернути стягнення на фактичний розмір частки майна ОСОБА_6 у ТОВ "КЛК", накласти арешт на фактичний розмір частки майна ОСОБА_6 у ТОВ "КЛК" та встановити порядок і спосіб виконання рішення суду.

При цьому державний виконавець посилався на те, що в його провадженні знаходиться виконавче провадження № 38191281, відкрите ним 29 травня 2013 року про стягнення з громадянина ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 грошових коштів на загальну суму 427 101,64 грн., на підставі виконавчих листів, виданих Суворовським районним судом м.Одеси 02 березня, 20 червня та 28 листопада 2011 року. Аналогічне виконавче провадження раніше відкривалося 27 червня 2012 року, однак було закінчено на підставі ст. 47 п.2 Закону України "Про виконавче провадження", у зв"язку з відсутністю у ОСОБА_6 майна на яке можна було б звернути стягнення.

29 травня 2013 року стягувач ОСОБА_4 повторно пред"явив до державної виконавчої служби виконавчі документи, які на теперішній час перебувають на виконанні. При здійсненні виконавчих дій до державної виконавчої служби надійшов лист з ТОВ "КЛК" за № 190 від 13 вересня 2013 року, згідно якого доля ОСОБА_6 у Статутному фонді на момент його виключення з складу учасників ТОВ "КЛК" складала 28,33 %. Загальні збори учасників ТОВ "КЛК" не приймали рішення про нарахування та виплату дивідендів власникам корпоративних прав пропорційно долі в Статутному фонді за період з моменту виникнення по дату виходу ОСОБА_6 з складу учасників.

Іншого майна, на яке можна було звернути стягнення, у боржника не має.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 18 листопада 2014 року подання старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Зубко Р.Г. про визначення частки майна боржника, звернення стягнення на частину майна боржника, накладення арешту на частину майна та встановлення порядку і способу виконання рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, поданій через представника ОСОБА_5, просить ухвалу суду скасувати, тому що вона ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та задовольнити подання Першого Суворовського ВДВС Одеського міського управління юстиції.

Справа в суді апеляційної інстанції розглянута на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутності представника Першого Суворовського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції та ОСОБА_6

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця. Це питання розглядається судом з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на примусовому виконанні у Першому Суворовському відділі ДВС Одеського міського управління юстиції з 29.05.2013 року знаходяться виконавчі листи № 2-431/2005, № 2-2511/2006, № 2-2511/2006, №2-2487/11, видані Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 грошових коштів на загальну суму 427101,64 грн.

Боржника ОСОБА_6 виключено зі складу ТОВ "КЛК" 21.10.2002 року, що затверджено відповідними Статутними документами товариства, зареєстрованими у відповідності до норм чинного законодавства, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Доля ОСОБА_6 у Статутному фонді ТОВ "КЛК" на момент його виключення у 2002 році зі складу учасників товариства складала 28,33%, що у грошовому еквіваленті становить 31250,00 грн.. Згідно документів бухгалтерського обліку фактично ОСОБА_6 вніс свою частку не в повному обсязі, а лише 22490,00 грн., що дорівнює 22,15% Статутного фонду.

Згідно з ст. 50 Закону України "Про господарські товариства", яка діяла на момент виключення учасника зі складу товариства, учасники товариства несуть відповідальність в межах своїх вкладів.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарчі товариства" при виході учасників з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, а виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Вартість майна товариства, яка враховується у визначенні частки, вартість якої належить до сплати учаснику, що вибув, визначається як сумарна вартість активів товариства за вирахуванням його зобов"язань.

За даними бухгалтерського обліку на момент виключення ОСОБА_6 зі складу ТОВ "КЛК" в результаті пропорційного розподілу збитків між всіма учасниками товариства грошова сума /вартість частини майна товариства/ яка підлягала виплаті виключеному учаснику ОСОБА_6 пропорційно його частці у статутному капіталі склала 3720 грн.

Стаття 57 Закону України "Про господарські товариства", яка діяла на момент виключення ОСОБА_6 зі складу ТОВ "КЛК", визначала, що звернення стягнення на частку учасника у товаристві з обмеженою відповідальністю по його власних зобов"язаннях не допускається. При недостатності майна учасника для покриття його боргів кредитори вправі вимагати виділення частки учасника-боржника у порядку, передбаченому ст. 55 цього Закону.

Оскільки ОСОБА_6 не є учасником ТОВ "КЛК" з 21.10.2002 року, то звернення стягнення на частку учасника в статутному капіталі товариства за борговими зобов"язаннями на користь ОСОБА_4, які виникли станом на 2005 рік, неможлива.

Посилання апеляційної скарги на нормативні акти стосовно діяльності ТОВ "КЛК" вже після виключення ОСОБА_6 зі складу товариства, не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли до набрання ними чинності.

Необхідно також звернути увагу на те, що, як норми чинного законодавства так і законодавства, яке діяло на момент виходу / 2002 рік/, передбачають право кредиторів звернення на частку учасника в статутному капіталі товариства, а не колишнього учасника. ОСОБА_6 фактично з кінця 2002 року не є учасником ТОВ "КЛК".

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ "КЛК" порушує вимоги щодо звітності до відповідних контролюючих органів в зв"язку з неправильним виключення ОСОБА_6 зі складу товариства та зменшенням його частки в статутному фонді товариства, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду. За період з моменту виключення зі складу учасників товариства, тобто з 2002 року, ОСОБА_6 не оскаржував дії товариства щодо свого виключення.

Справа розглянута судом відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які знаходяться в матеріалах справи, належність та допустимість яких перевірена судом та їм надана оцінка в судовому рішенні.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 305, 307, 312 ч. 1 п.1, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану через представника ОСОБА_5, відхилити.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий К.П. Мартинова

Судді О.В. Оверіна

Ю.І. Кравець