Рішення

від 22.01.2015 по справі 910/28199/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/28199/14 22.01.15

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

До Київського відділення міжнародної благодійної організації «Комітет координації

сприяння правоохоронним органам та військовим формуванням України»

Про стягнення 3 270,06 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Цимбаліст В.В. - представник за довіреністю № 155/1/03-49 від 12.01.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Київського відділення міжнародної благодійної організації «Комітет координації сприяння правоохоронним органам та військовим формуванням України» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення № 144 від 31.08.09. в розмірі 3 270,06 грн. (2 759,43 грн. - заборгованість з орендної плати, 19,47 грн. - заборгованість з компенсації витрат підприємства, 311,67 грн. - заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 179,49 грн. - 3% річних).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди нежитлового приміщення № 144 від 31.08.09. у Київського відділення міжнародної благодійної організації «Комітет координації сприяння правоохоронним органам та військовим формуванням України» виникла заборгованість по оплаті орендних та інших платежів, що зумовило нарахування 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.14. порушено провадження у справі № 910/28199/14; розгляд справи призначено на 22.01.15. о 10-50.

20.01.15. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 22.01.15. підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 22.01.15. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 18.12.14. про порушення провадження у справі № 910/28199/14 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою з Головного управління регіональної статистики 23-07/2755-2 від 29.12.14.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/28199/14.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.09. між Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (далі - Орендодавець) та Київським відділенням міжнародної благодійної організації «Комітет координації сприяння правоохоронним органам та військовим формуванням України» (далі - Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 144 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.2. Договору) Орендодавець на підставі розпорядження голови Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації № 692 від 24.06.09. та ордеру № 187 від 18.08.09. передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Гната Юри, 9, загальною площею 18,3 кв. м для розміщення громадської організації.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що Орендар вступає у строкове платне користування нежитловим приміщенням одночасно з підписанням сторонами спірного Договору та Акту прийому - передачі вищевказаного приміщення.

31.08.09. Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» передало, а Київське відділенням міжнародної благодійної організації «Комітет координації сприяння правоохоронним органам та військовим формуванням України» прийняло в платне орендне користування за актом приймання - передачі нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Гната Юри, 9, загальною площею 18,3 кв. м.

Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1112 від 10.12.10. «Про питання організації управління в місті Києві» нежиле приміщення в будинку № 9 на вул. Гната Юри у м. Києві закріплено за Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» на праві господарського відання.

Далі, за актом ОЗ-1 від 01.02.12. Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» передало нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Гната Юри, 9, загальною площею 18,3 кв. м на баланс Комунального підприємством «Київжитлоспецексплуатація».

Частиною 1 ст. 136 Господарського кодексу України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника (ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального май»).

Відповідно до п. 2.1. Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 34/6250 від 22.09.11., Орендодавцем за цим Положенням є: Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Головне управління) - щодо цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації); районні в місті Києві державні адміністрації (далі - райдержадміністрації) - щодо майна, яке передане їм в управління; комунальні підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління.

Згідно з п. 6.3 Положення, підприємства, установи та організації (балансоутримувачі) є отримувачами орендної плати.

З огляду на викладене, Київське відділення міжнародної благодійної організації «Комітет координації сприяння правоохоронним органам та військовим формуванням України» з 01.02.12. орендну плату та інші платежі, які визначені Договором зобов'язано було сплачувати на розрахунковий рахунок Комунального підприємством «Київжитлоспецексплуатація».

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умов зазначеного вище Договору та законодавства України, Київським відділенням міжнародної благодійної організації «Комітет координації сприяння правоохоронним органам та військовим формуванням України» не було в повному обсязі проведено розрахунки перед позивачем за Договором оренди нежитлового приміщення № 144 від 31.08.09. за період 01.05.14. по 30.10.14., в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 3 270,06 грн. (2 759,43 грн. - заборгованість з орендної плати, 19,47 грн. - заборгованість з компенсації витрат підприємства, 311,67 грн. - заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 179,49 грн. - 3% річних).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата розраховується відповідно до методики та базових орендних ставок, затверджених рішенням Святошинської районної у м. Києві ради № 41 від 31.10.06. і складає 293.22 грн. за перший місяць оренди (п. 3.1. Договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Договором, а саме п. п. 3.2., 3.3. визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції. Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно, не пізніше двадцятого числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції на рахунок Орендодавця.

Крім орендної плати Орендар відшкодовую Орендодавцю амортизаційні відрахування за орендоване майно, плату за землю.

Приписами п. 4.2. Договору зазначено, обов'язок Орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші витрати, пов'язані з утриманням приміщення, які покладені законодавством на Орендодавця відносно займаної площі.

Згідно ст. 17 Закону України, термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Приписами Договору, а саме, пунктом 9.1. зазначено, що Договір діє з 31.08.09. до 30.07.12.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду м. Києва № 910/17884/14 від 11.09.14. встановлено, що Договір оренди нежитлового приміщення № 144 від 31.08.09. припинив свою дію 30.07.12.

Разом з тим, п. 3.9. Договору визначено, що у випадку закінчення терміну дії спірного Договору орендна плата та інші, передбачені цим Договором платежі, сплачуються Орендарем по день фактичної здачі орендованого приміщення згідно акту прийому-передачі.

30.10.14. відповідачем повернуто позивачу об'єкт оренди, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі.

Судом встановлено, що Київське відділення міжнародної благодійної організації «Комітет координації сприяння правоохоронним органам та військовим формуванням України» використовувало об'єкт оренди після закінчення строку дії Договору, а тому зобов'язано було сплачувати орендні та інші платежі згідно умов спірного Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

25.11.14. Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» направило вимогу № 155/1/03-4866, в якому просило відповідача сплатити наявну у останнього заборгованість.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Київським відділенням міжнародної благодійної організації «Комітет координації сприяння правоохоронним органам та військовим формуванням України» в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті передбачених Договором орендних та інших платежів не виконано, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 090,57 грн. (2 759,43 грн. - заборгованість з орендної плати, 19,47 грн. - заборгованість з компенсації витрат підприємства, 311,67 грн. - заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою), яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 179,49 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши перерахунок 3% річних, судом встановлено, що їх розмір вірно вирахувано позивачем, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 179,49 грн. грн.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75 ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» задовольнити повністю .

2. Стягнути з Київського відділення міжнародної благодійної організації «Комітет координації сприяння правоохоронним органам та військовим формуванням України» ( 03148, м. Київ, вул. Гнати Юри, буд. 9; ідентифікаційний код 33446002) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 2 759 (дві тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 43 коп. - заборгованості зі сплати орендної плати, 19 (дев'ятнадцять) грн. 47 коп. - заборгованості з компенсації витрат підприємства, 311 (триста одинадцять) грн. 67 коп. - заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 49 коп. - 3% річних, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.01.15.

Суддя Т.М. Ващенко