Ухвала

від 21.01.2015 по справі 6-41773св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

21 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Хопти С.Ф., Лесько А.О., Луспеника Д.Д.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області, Орлицької сільської ради Кобеляцького району, державного підприємства «Кременчуцьке лісове господарство» до ОСОБА_4, третя особа - Головне управління Держкомзему у Полтавській області, про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 4 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 16 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2012 року Кременчуцький міжрайонний екологічний прокурор, діючи в інтересах держави особі Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області, Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області та державного підприємств «Кременчуцьке лісове господарство» (далі - ДП «Кременчуцький лісгосп») звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що розпорядженням голови Кобеляцької районної державної адміністрації від 22 липня 2008 року, ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва за межами населеного пункту на території Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, а 9 жовтня 2008 року видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,08 га. Зазначав, що вказану земельну ділянку надано з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки згідно матеріалів лісовпорядкування вона відноситься до земель державного лісового фонду та належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, а проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 в ДП «Кременчуцький лісгосп» не розроблявся. Крім того, виділена у власність ОСОБА_4 земельна ділянка знаходиться в нормативно - встановленій прибережній захисній смузі Дніпродзержинського водосховища та є ділянкою з обмеженим режимом господарської діяльності, не може надаватись у власність, використовуватись для будівництва.

Ураховуючи наведене, позивач просив визнати державний акт на право власності на земельну ділянку від 9 жовтня 2008 року недійсним та повернути земельну ділянку до земель запасу Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від

4 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 16 жовтня 2014 року, позов Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЗ № 017971 від 9 жовтня 2008 року, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 0,08 га (кадастровий номер 5321885700:00:003:0118) для індивідуального дачного будівництва на території Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, який зареєстровано 9 жовтня 2008 року в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010855700058.

Повернуто земельну ділянку, площею 0,08 га, (кадастровий номер 5321885700:00:003:0118) до земель запасу Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, суди виконавши вимоги ч. 4 ст. 338 ЦПК України про те, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи та на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що при передачі у власність ОСОБА_4 спірної земельної ділянки, яка знаходиться у прибережній захисній смузі Дніпродзержинського водосховища, не дотримані приписи земельного законодавства щодо її вилучення з користування ДП «Кременчуцьке лісове господарство» та зміни її цільового призначення, що є підставою для визнання у судовому порядку державного акту на право приватної власності на земельну ділянку недійсним.

Суди правильно врахували правові позиції Верховного Суду України, викладені в постановах від 24 квітня 2013 року № 6 - 14 цс 13, від 22 травня 2013 року № 6 - 33 цс 13, від 29 травня 2013 року № 6 - 41 цс 13, які в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 4 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 16 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С.Ф. Хопта

А.О. Лесько

Д.Д. Луспеник