Рішення

від 21.01.2015 по справі 922/5428/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р.Справа № 922/5428/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Харківського національного медичного університету (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "SWS" (м. Харків) про стягнення 40857,38 грн. за участю представників сторін:

позивача - Бакицька О.П. (доручення №149 від 19.03.2014 р.), Зінов'єва О.М. (доручення №309 від 22.09.2014 р.);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківський національний медичний університет, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "SWS" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами оренди №5141-Н від 19.03.2012 р. та про відшкодування витрат Балансоутримучача на утримання нерухомого майна до договору оренди №5141-Н від 19.03.2012 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 40857,38 грн., з яких 36061,20 грн. - сума боргу за оренду; 233,52 грн. - сума експлуатаційних витрат; 3282,10 грн. - земельний податок; 1280,56 грн. - пеня. Судові витрати в розмірі 1827,00 грн. просить суд покласти на відповідача.

В судовому засіданні 21.01.2015 р. представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 21.01.2015 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Ухвала суду від 08.12.2015 р., що була направлена відповідачеві рекомендованим листом за його поштовою адресою, вказаною в позовній заяві, яка також співпадає з адресою в наданої позивачем копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19702894 від 03.12.2014 р., повернулась до господарського суду з довідкою Укрпошти про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19 березня 2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області в особі начальника Пивоварова Павла Владиславовича, який діяв на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 412 від 15 червня 1994 року, та Товариством з обмеженою відповідальністю "SWS" в особі директора Авдояна Сурена Агафандовича, який діяв на підставі Статуту у новій редакції, було укладено договір оренди №5141-Н.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно: нежитлові приміщення - кімн. №№ 1-4, №№ 7-23 (площею 313,05 кв.м.) та кімн. №№5, 6 (площею 21,3 кв.м.), розміщені в підвалі 3-поверхової будівлі адміністративно-медичного корпусу науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ (інв. №10310001), загальною площею 334,35 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Тринклера, 6 (далі - майно), що перебуває на балансі Харківського національного медичного університету (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 19 вересня 2011 року і становить 1 146 100,00 грн. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку. Звіт про незалежну оцінку затверджений наказом від 15 грудня 2011 року № 2229-Н (п. 2.4 договору оренди № 5141-Н від 19 березня 2012 року).

Згідно п. 1.2 договору оренди № 5141-Н від 19 березня 2014 року майно передається в оренду з метою розміщення офісу (21,3 кв.м.) та розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (313,05 кв.м.).

Відповідно до п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання передавання майна.

Згідно з п. п. 3.1. 3.3 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, зі змінами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 961 (далі - методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інфляція про індекс інфляції) - січень 2012 року - 14 596,02 грн. (згідно додатку № 2). Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2012 рю визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий-березень 2012 р. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6 договору оренди № 5141-Н від 19 березня 2014 року орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у співвідношенні:

- безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%;

- на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 50%.

Згідно з п. 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягненню до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 5.3 договору оренди зобов'язано відповідача своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п. 10.1 договору оренди № 5141-Н від 19 березня 2014 року, цей договір укладено строком на 2 роки та 11 місяців та діє з 19 березня 2012 року по 19 лютого 2015 лютого включно.

В силу ст. 35 ГПК України суд вважає доведеним факт передання приміщення відповідачу за договором оренди № 5141-Н від 19 березня 2012 року (рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/56/14 від 06 лютого 2014 р.).

02 квітня 2014 року рішенням господарського суду Харківської області по справі № 922/4619/13 розірвано договір оренди № 5141-Н, укладений 19 березня 2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області. Вказаним рішенням також виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "SWS" та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "SWS" повернути орендовані за договором оренди № 5141-Н від 19 березня 2012 року нежитлові приміщення кімнат №№ 1-4, №№ 7-23 та кімнат №№ 5, 6 розміщених в підвалі 3-поверхової будівлі адміністративно-медичного корпусу Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету загальною площею 334,35 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків. вул. Тринклера, 6 у власність держави в особі балансоутримувача - Харківського Національного медичного Університету. Дане рішення суду вступило в законну силу 15 квітня 2014 року. Однак відповідачем, в супереч вище зазначеного рішенню суду, приміщення були повернуті лише в жовтні 2014 року, про що свідчить акт державного виконавця.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань: в порушення умов договору оренди № 5141-Н від 19.03.2012 р. відповідачем не сплачено орендну плату на користь позивача за період 01.07.2014 р. - 03.10.2014 р., яка складає 36061,20 грн.

19 березня 2012 рок між Харківським національним медичним університетом (далі - балансоутримувач (позивач по справі)) та Товариством з обмеженою відповідальністю "SWS" (орендар (відповідач по справі)) було укладено договір № 5141-Н/В-12 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна до договору оренди № 5141-Н від 19 березня 2012 року предметом якого є відшкодування орендарем балансоутримувачу вартості комунальних витрат за теплопостачання, експлуатаційних послуг, у тому числі утримання прибудинкової території, земельного податку (за землекористування) (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору № 5141-Н/В-12 балансоутримувач зобов'язаний розрахувати та надати рахунки за відшкодування комунальних витрат та теплопостачання, експлуатаційних послуг, а також землекористування (земельного податку) відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 2.2.3 договору № 5141-Н/В-12 зобов'язано орендаря не пізніше 10 днів після одержання від балансоутримувача рахунків вносити на рахунок балансоутримувача плату на відшкодування земельного податку, експлуатаційних послуг, а також на відшкодування комунальних витрат за теплопостачання згідно щомісячного рахунку від відповідної комунальної служби.

Позивач виконував належним чином взяті на себе зобов'язання за договором № 5141-Н/В-12 від 19 березня 2012 року, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт та надання послуг, які підписані та скріплені печатками позивача та відповідача, за період липень 2014 року - жовтень 2014 року та рахунками-фактурами за вказаний період. Проте відповідачем не проведено відшкодування даних витрат за період липень 2014 року - жовтень 2014 року.

В порядку досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача вимогу по сплаті заборгованості від 07 листопада 2014 року у якій вимагав сплатити заборгованість в семиденний строк. Однак відповідач вимоги позивача не виконав, суми заборгованості в повному обсязі не сплатив, що і стало підставою для позивача з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частин 2 та 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, і яка вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Пункт 14.1.72 Податкового кодексу України встановлює, що земельний податок - обов'язків платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами, згідно п. 14.1.73 цього Кодексу, є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі й на умовах оренди. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1, 276.4 статті 276, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюються з дати укладання договору оренди земельної ділянки або з дати укладання договору оренди будівель (їх частин) (п.п.287.1, 287.7 Податкового кодексу України).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним сином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання - воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Зважаючи на вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідачем не було спростовано встановлених фактів, які повідомлені позивачем стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 5141-Н від 19 березня 2012 року та договором № 5141-Н/В-12 від 19 березня 2012 року, беручи до уваги надані позивачем до матеріалів справи акти виконаних робіт та наданих послуг за період липень 2014 року - жовтень 2014 року за якими позивачем було передано відповідачу на оплату рахунки-фактури за вказаний період та з врахуванням умов п.п. 2.2.3 договору № 5141-Н/В-12, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 36 061,20 грн. за договором оренди № 5141-Н від 19 березня 2012 року та сум 233,52 грн. експлуатаційних витрат та 3282,10 грн. земельного податку за договором №5141-Н/В-12 від 19 березня 2012 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна до договору оренди № 5141-Н від 19 березня 2012 року за період з 01.07.2014 р. по 03.10.2014 р. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.7 договору оренди №5141-Н від 19 березня 2012 року передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягненню до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати.

Пунктом 2.2.5 договору №5141-Н/В-12 від 19 березня 2014 року про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання нерухомого майна до договору оренди №5141-Н від 19 березня 2012 року зазначено, що при несвоєчасному внесенні плати орендар сплачує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

Враховуючи наведені норми закону, беручи до уваги прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договорами, суд, перевіривши позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за договором оренди №5141-Н від 19 березня 2012 року, вважає підлягаючими задоволенню в розмірі 1162,11 грн. та позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за договором № 5141-Н/В -12 від 19 березня 2012 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна до договору оренди від 19 березня 2012 року підлягають задоволенню в розмірі 118,45 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 1827,00 грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, відповідно до ст. ст.173, 179, 286 ГК України, ст.ст. 6, 509, 525, 526, 546, 549, 610-612, 626, 627 ЦК України та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "SWS" (61141, м. Харків, вул. Тринклера, 6, код ЄДРПОУ 25465800) на користь Харківського національного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4, р/р 31254274210291 в ГУДКСУ в Харківській обл., МФО 851011, код ЄДРПОУ 01896866) 36061,20 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди №5141-Н від 19 березня 2012 року за період з 01.07.2014 року по 03.10.2014 р., 233,52 грн. заборгованості за експлуатаційні послуги, 3282,10 грн. заборгованості за земельним податком за договором №5141-Н/В-12 від 19.03.2012 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна до договору оренди №5141-Н від 19.03.2012 р., 1280,56 грн. пені та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.01.2015 р.

Суддя Г.І. Сальнікова