Рішення

від 26.01.2015 по справі 206/4849/14-ц

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/4849/14-ц

2/206/19/15

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

26 січня 2015 року Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Маймур Г.Я,

за участю секретаря Бердиклічевої Т.Р,

представника позивача Телицького В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності, суд -

в с т а н о в и в :

22 липня 2014р. представник ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Самарського районного суду м.Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 10.07.2007р. між АКІБ «Укрсиббанк», яке на підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009р. АКІБ «Укрсиббанк» змінило назву на ПАТ «Укрсиббанк», який є правонаступником всіх прав та зобов'язань АКІБ «Укрсиббанк» та особою, якою є ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11181350000.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 50000дол.США, який зобов'язувався повернути у повному обсязі в строк до 10.07.2028р. або достроково зі сплатою процентів за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором сторони уклали договір іпотеки №11181350000/111813690000/3, згідно з яким ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно: двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1. Обумовлена сторонами ціна предмету іпотеки дорівнює 364739грн.

Однак, відповідач ОСОБА_2 порушив умови договору та не виконав покладені на нього зобов'язання за даним договором і у нього виникла заборгованість на суму 840 954грн. 29коп.

Позивач просить в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно - двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 шляхом передачі іпотеко держателю ПАТ «Дельта Банк» вказаного предмета іпотеки у власність.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в частині звернення стягнення на предмет іпотеки і розглянути справу заочно, а в частині виселення та усунення перешкод просив позов залишити без розгляду.

Згідно ч.1 ст.224 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних доказів у справі.

Відповідач багаторазово в судове засідання не з'явилася, хоча була повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання. Ніяких заперечень до суду не надіслав.

Клопотання представника позивача про заочний розгляд задоволено і цивільна справа розглянута заочно.

Вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази що у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні встановлено, що 10 липня 2007р. між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11181350000, згідно якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 50000дол. США на строк до 10.07.2028р. або достроково зі сплатою процентів за користування кредитом (а.с.7-16).

Факт отримання коштів ОСОБА_2 за кредитним договором №11181350000 підтверджується заявою про видачу готівки від 10.07.2007р. у сумі 50000дол.США (а.с.17).

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором відповідач ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1, що підтверджується договором іпотеки №11181350000/111813690000/3 від 10.07.2007р, укладеним між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 (а.с.19-25).

За домовленістю сторін та відповідно до п.1.1 договору іпотеки вартість предмету іпотеки складає 364739грн.

Згідно п.1.5 договору іпотеки предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі укладеного договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 10.07.2007р. нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстром №2322.

З розрахунку заборгованості станом на 5.05.2014р. вбачається, що через неналежне виконання умов кредитного договору з боку відповідача ОСОБА_2, у останнього утворилась заборгованість в загальній сумі 73767дол.92цент.США, що згідно курсу НБУ становить 840954грн.29коп, яка складається із тіла кредиту - 45959дол.89цент.США, що в еквіваленті складає 523942грн.75коп, відсотків - 27808дол.03цент.США, що в еквіваленті складає 317011грн.54коп. Із них прострочена заборгованість по тілу кредиту - 12078дол.89цент.США, що в еквіваленті складає 137699грн.35коп, відсотків - 15938дол.65цент.США, що в еквіваленті складає 181700грн.61коп (а.с.18).

28.04.2014 року вих.№17555 позивачем направлено відповідачу ОСОБА_2 повідомлення про порушення основного зобов'язання, що підтверджується реєстром відправок №3 від 28.04.2014р. (а.с.36).

На запит суду ОК «Житлово-будівельний кооператив №360» було надано довідку №178 від 10.11.2014р. про те, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрованих осіб не має, а власник ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.131).

Статею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася. Та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У відповідності до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок переданий ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В силу вказаних норм 8.12.2011р. ПАТ «Укрсиббанк» відступило свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, у тому числі за вищевказаним кредитним договором, ПАТ «Дельта Банк», що підтверджується випискою з договору купівлі-продажу вимоги за кредитами від 8.12.2011р. та актом прийому-передачі документації (а.с.40-42).

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не всі встановлено договором або законом.

За загальними положеннями ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

В силу ст.585 ЦК України право застави виникає з моменту укладання договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту його нотаріального посвідчення.

У ст.7 Закону України "Про іпотеку" вказано, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

За змістом ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог вказаної норми закону, позивачем було направлено повідомлення про порушення основного зобов'язання, однак відповідач залишив його поза увагою (а.с.33-39).

Невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (ч. 3 ст. 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, про що звертається увага у п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин».

Обираючи такий спосіб забезпечення виконання прострочених зобов'язань відповідача, як звернення стягнення на предмет іпотеки, є правом позивача, яке передбачено зокрема укладеним з відповідачем кредитним договором, договором іпотеки та Законом України «Про іпотеку».

У пункті 9 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", звертається увага на те, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Відповідно до п. 39 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", суди мають виходити з того, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду. В разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб визначений п. 5 договору іпотеки - є обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у обраний позивачем спосіб.

При цьому суд, при ухвалені рішення, враховує положення п.42постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", відповідно до яких, резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України "Про іпотеку", а так і положенням п.4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України.

Приходячи до висновку про задоволення позовних вимог саме у такий спосіб, суд виходив з того, що зареєстроване за іпотекодавцем право власності на предмет іпотеки, яке не припинено, може стати підставою для відмови у реєстрації права власності за іпотекодержателем, що вбачається із змісту ст. 19, п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".

З метою захисту прав та інтересів позивача, у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки, існують всі підстави для припинення права власності іпотекодавця (в т.ч. право володіння, користування і розпорядження) на предмет іпотеки, оскільки за змістом ст.346 ЦК України, право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Разом з тим, суд вважає за необхідне залишити без розгляду позовні вимоги про виселення та зняття з реєстрації відповідача, що є предметом іпотеки зі зняттям його з реєстрації, оскільки за змістом ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», лише після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Оскільки позовні вимоги в частині виселення заявлені не конкретно, також представник позивача подав заяву про залишення позовних вимог в частині без розгляду, позов у цій частині заявлено передчасно і задоволенню не підлягає.

В той же час, 11 червня 2014р. набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року №1304-VII, відповідно до якого на даний час не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Отже рішення може бути виконане у примусовому порядку лише після закінчення дії зазначеного мораторія.

Аналізуючи зміст вказаних вище норм права та розглядаючи позов в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, у відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України, оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Що стосується заяви представника позивача про залишення позову про виселення та усунення перешкод без розгляду, то вона підлягає задоволенню на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 182, 346, 509, 512, 514, 526, 575, 589, 590, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 88, 207, 208, 212, 214, 215, 218, 224-225 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11181350000 від 10.07.2007р. в розмірі 73767дол.92цент.США, що за курсом НБУ складає 840954грн.29коп, звернути стягнення на двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1, шляхом передачі у власність вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки №11181350000/111813690000/3 від 10.07.2007р. іпотекодержателю Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк», з отриманням правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, ключі від вхідних дверей, документи, що характеризують об'єкт нерухомості - технічний паспорт на будинок та інші документи передбачені Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17 жовтня 2013р. «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (р/р 7419600102, МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020) судовий збір у розмірі 3647грн.39коп.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за позовом до ОСОБА_2 про виселення та усунення перешкод у здійснені права власності квартирою АДРЕСА_1 - залишити без розгляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.

С У Д Д Я Г.Я. Маймур