Ухвала

від 08.12.2014 по справі 175/4112/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9486/14 Справа № 175/4112/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бойко О. М. Доповідач - Тамакулова В.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ

8 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Тамакулової В.О.

суддів: Болтунової Л.М., Макарова М.О.

при секретарі: Поляковій Н.О.,

яка розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк"Київська Русь" на ухвалу судді Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року по справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Банк"Київська Русь" до Приватного підприємства "Фенікс-2010", ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

23 вересня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Банк"Київська Русь" звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства "Фенікс-2010", ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості(а.с.1-7).

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року позовна повернута позивачу (а.с.65).

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Банк"Київська Русь" посилається на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу і повернути справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Колегія суддів перевірила законність та обґрунтованість ухвали судді в межах заяв-лених вимог та апеляційної скарги і дійшла до висновку, що скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню з наступних підстав.

По справі встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення суми заборгованості.

При поверненні заяви, суд виходив з того, що за позовом ПАТ "Банк "Київська Русь", є юридичною особою, відповідач ПП "Фенікс-2010", як основний кредитор, є суб'єктом підприємницької діяльності, а спори між юридичними особами та особами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, повинні розглядатися господарськими судами в порядку господарського судочинства України.

В ухвалі суд одночасно послався і на вимоги ст.1 ГПК України, якою передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Погодитися з таким висновком суду неможливо, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1/ захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Пунктом 2 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" передбачено, що оскільки у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15-16, частини другої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

У зв'язку з тим, що однією зі сторін у заявленому спорі є поручитель- фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий, спір має розглядатися в порядку цивільного, а не господарського судочинства.

Оскільки суд на вказане належної уваги не звернув, порушив норми процесуального права, ухвала підлягає скасуванню з поверненням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк"Київська Русь" задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року скасувати, справу повернути до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, бо не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: Тамакулова В.О.

С у д д і: Болтунова Л.М.

Макаров М.О.