Рішення

від 23.01.2015 по справі 396/1592/14-ц

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1592/14-ц

Провадження № 2/396/9/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2015 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого: Гарбуз Ольга Анатоліївна

за участю секретаря Пономаренко Р.В.,

позивача ОСОБА_1,представника позивача ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

представника відповідачів ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійнимх вимог на предмет спору Новоукраїнська районна державна адміністрація та відділу Держкомзему у Новоукраїнському районі про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, та зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до відповідачів про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_6, який 13 травня 2013 року склав заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу. Вказаним заповітом спадкодавець заповів ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 5,76 га, яка належалу йому на підставі державного акту серії IV-КР №034110 і розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

У вказаному державному акті відображено дві земельні ділянки та зазначено їх розміри: одна площею - 5,31 га, а інша - 0,45 га, загальна площа становить 5,76 га. Кадастровий номер, вказаний в державному акті, був наданий один для обох ділянок.

На звернення позивача до нотаріальної контори із заявою при видачу свідоцтва на право спадщини за заповітом, 14 квітня 2013 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки вказана земельна ділянка складається з двох окремих ділянок: одна площею - 5,31 га, а інша - 0,45 га, тому, на думку нотаріуса, вони не охоплені заповітом та не підлягають спадкуванню.

Оскільки позивач являється спадкоємцем за заповітом, має право успадкувати земельну ділянку та просить суд визнати за нею право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, що належала ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на підставі державного акту за №149 від 30.03.2002 року серії IV-КР №034110 та складається з двох ділянок за №137-1 площею 0,45 га, кадастровий номер 3524085600:02:003:0137 та №137-2 площею 5,31 га, кадастровий номер 3524085600:02:003:0137, а всього 5,76 гектара.

04 вересня 2014 року відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подано зустрічну позовну заяву про визнання заповіту недійсним, які ухвалою суду приєднано до первісного позову. Свій зустрічний позов обґрунтовують тим, що спадкодавець ОСОБА_6 являвся їх батьком, за життя хворів на онкологічне захворювання шлунку, з цього приводу приймав ліки, які могли спричинити психічний розлад, а тому вони припускають, що ОСОБА_6 не міг усвідомлювати значення своїх дій в момент складання заповіту. Крім того, позивачі мають сумнів, що спадкодавець міг заповісти земельну ділянку вартістю 110595 грн. малознайомій особі ОСОБА_1 Зважаючи на вищенаведене, просять суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_6, який посвідчений 13 травня 2013 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за №220.

В судовому засіданні первісний позивач ОСОБА_1 разом зі своїм представником ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_5, що діє на підставі договору на представництво, разом з відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали, а зустрічний позов підтримали в повному обсязі.

Представник Новоукраїнської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 визнають та проти позову не заперечують.

Представник відділу Держкомзему в Новоукраїнському районні в судове засідання не з'явився по невідомим суду причинам, про день та час розгляду справи був повідомлений судовою повісткою.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні посвідчила, що їй відомо про складання заповітуОСОБА_6, який проживав разом з її мамою протягом 33 років користь позивачки, це була його воля і ніхто проти його волі не міг піти. ОСОБА_6 хворів на рак, але був прооперований у 2009 році, почував себе добре і до останнього керував автомобілем.

Свідок ОСОБА_9 посвідчила, що місяця за два до дня смерті бачила ОСОБА_6, який планував робити операцію на очах, вважає його таким що був дещо заторможений, та у устаннього не све було доре з головою, так як його син садив на вокзал, але в Знам'янку він не приїхав, міг піти в гараж і там бути, а його всі шукають.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні посвідчила, що проживала із заповідачем однією сім'єю 33 років, їй добре відомо про заповіт на ім'я позивачки, це було волевиявлення виключно її чоловіка ОСОБА_6 з яким разом приїхали в м. Кіровоград та який до останнього водив автомобіль та був при пам'яті, але на сина був в обіді. Не заперечує, що був випадок, коли дід лишнє випив та поїхав не додому, а пішов у гараж. З батьком позивачки був у гарних відносинах та який давав кошти, але ще до операції у 2006-208 роках.

Свідок ОСОБА_12 посвідчив, що заповідачу позичав гроші на лікування у 2005-2006 роках, а він давав доручення на отримання грошей на протязі трьох років у товаристві. Заповіт здійснював заповідач добровільно в м. Кіровограді, куди він приїхав також власним транспортом.

Свідок ОСОБА_13 посвідчила, що її сестра в шлюбі із сином заповідача, якого бачила невдовзі до дня смерті та який погано себе почував, сім' я його боялася відпустити самого до сина, вважає, що у нього було щось з головою.

Свідок ОСОБА_14посвідчила, що працює медсестрою Кіровоградського онкодиспансеру, добре заповідача не знає, але декілька разів зустрічалися у його сина та сприяла зверненню останнього в онкодиспансері до лікаря навесні 2013 року, якого було направлено до кардіолога.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_6, який 13 травня 2013 року склав заповіт на ім'я позивачки ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу, що підтверджено заповітом та витягом про реєстраці. в Спадковому реєстрі від 13.05.2013 року (а.с.13). Вказаним заповітом спадкодавець заповів ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 5,76 га, яка належалу йому на підставі державного акту серії IV-КР №034110 і розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

У вказаному та дослідженому державному акті відображено дві земельні ділянки та зазначено їх розміри: одна 137-2, площею - 5,31 га, а інша 137-1- 0,45 га, загальна площа становить 5,76 га. Кадастровий номер, вказаний в державному акті, зазначений один 3524085600:02:003:0137 для обох ділянок.

На звернення позивача до нотаріальної контори із заявою при видачу свідоцтва на право спадщини за заповітом, 14 квітня 2013 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки вказана земельна ділянка складається з двох окремих ділянок: одна площею - 5,31 га, а інша - 0,45 га.

Позивач як спадкоємець за заповітом не може прийняти спадщину, так як нотаріус вважає, що заповітом не охоплені ці земельні ділянки, про що свідчить відмова нотаріуса.

Дії нотаріуса позивачем не оскаржувалися.(а.с.5)

Згідно статті 328 ЦК України, яка вказує на те, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом.

Відповідно до ст. ст. 78 та 81 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, громадяни України також набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини

Згідно ст. 66-69 ЗУ "Про нотаріат", п.216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлючих документів про належність цього майна спадкодавцеві, а їх відсутність є обмеженням для вчинення нотаріальної дії.

При втраті (псуванні) державного акта на землю власнику видається відповідний дублікат, але в даному випадку оригінал првовстановлюючого документу наявний, але згідно витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3500944582014 та№НВ-3500944222014 від 25.03.2014 року в яких площа земельних ділянок вказана до четвертого знаку після коми (а.с.11-20) було встановлено, що земельні ділянки, які належать спадкодавцю ОСОБА_6 площею 5,76 га, на підставі державного акту серії IV-КР №034110 і розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, за№ 137-2, площею - 5,3055 га, а інша 137-1- 0,4506 га, загальна площа становить 5,76 га, кадастровий номер, вказаний в державному акті один 3524085600:02:003:0137, а згідно досліджених та представлених нотарусу два кадастрових номери 3524085600:02:003:0137 на земельну ділянку площею 0.4506 та №3524085600:02:003:2137(а.с.64-70).

Як встановлено судовому засіданні нові кадастрові номери на земельні ділянки площею 5.76 га, яка належить ОСОБА_6 на підставі державного акту серії IV-КР №034110, який вказано в заповіті і розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, за№ 137-2, площею - 5,3055 га, а інша 137-1- 0,4506 га, загальна площа становить 5,76 гаприсвоєно на підставі Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого ПКМУ від 17.10.2012 року №1051 (а.с.86), таким чином суд прийшов до висновку, що обидві земельні ділянки охоплені заповітом.

Відповідно до ст.ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа (державного акта), що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, а рішення суду про право саме по собі не замінює правовстановлюючого документу.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст.1297 ЦК України,спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

За змістом ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, крім цього ст. 16 цього ж кодексу зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і одним із способів такого захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Частина 1 ст. 328 ЦК України, передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 392 цього ж кодексу передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою.

За змістом ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті та згідно ч.2 ст.1268 цього Кодексу не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

За змістом ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заявлена позивачем вимога про визнання права власності на спадкове майно в порядку заповіту підлягає задоволенню.

Відповідачами в справі подано зустрічні позовні вимоги, відповідно до яких просять визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 від 13 травня 2013 року, який посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу, відповідно до вказаного заповіту спадкодавець ОСОБА_6 заповів ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 5,76 га, яка належалу йому на підставі державного акту серії IV-КР №034110 і розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, посилаючись на хворобливий стан спадкодавця та зміни в його психічному стані.(а.с.104-105)

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.78 р. N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" зазначено, що у випадках, коли немає законних підстав для визнання громадянина недієздатним, однак є дані про те, що в момент вчинення правочину він перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, причинами, внаслідок яких особа перебувала в такому стані, можуть бути її тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо. Для встановлення такого стану на момент вчинення правочину суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так й інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент її укладання він не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 17 вересня 2014 року розглянув справу № 6-131 цс 14, предметом якої був спір про визнання договору недійсним із підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК України.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого суд може визнати договір недійсним із підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК України в разі, якщо встановить, що у момент укладення договору позивач був неспроможний розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Той факт, що позивач у момент укладення договору виявляв ознаки психічного розладу, які здійснили істотний вплив на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, обмежуючи цю здатність, не є підставою для визнання договору недійсним відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 29 лютого 2012 р. № 6-9 цс 12, відповідно до ч. 1ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами (ст.212 ЦПК України), будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Проведеною у справі посмертною судово-психіатричною експертизою на підставі ухвали суду від 04.09.2014 року не встановлено неспроможність спадкодавця ОСОБА_6.у момент складення заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, а навпаки стверджено, що через відсутність у представленій документації , а це три медичні картки на ім'я спадкодавця записів психіатрів, дати відповідь на представлені експертною комісією питання виявляється неможливим, що виключає можливість визнання складеного заповіту недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст.225 ЦК України.

До показів свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9 суд відноситься критично та вважає їх такими, які дані в інтересах відповідачів, так як їх покази будь-якими іншими доказами не підтверджено, а саме записами в медичних картках на ім'я спадкодавця.

Отже, підставою для визнання правочину недійсним за вказаної підстави може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними і в основу рішення суду про недійсність правочину не можуть покладатися пояснення свідків, що ґрунтуються на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України).

Свідчення свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9 та відповідачів про те, що ОСОБА_6 внаслідок онкологічної хвороби, прийому ліків погано себе почував, вів себе неадекватно, не підтверджують саме психічний стан спадкодавця ОСОБА_6

З аналізу медичної документації вбачається, що ОСОБА_6 не було надано жодної рекомендації для огляду лікарем психіатром за весь час хвороби. Порушень свідомості в історії хвороби лікуючими лікарями не описано.

Недієздатною особою ОСОБА_6 не визнавався, а факт впливу інших препаратів на стан спадкодавця в момент підписання заповіту не доведено.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Інших доказів, які б підтверджували перебування ОСОБА_6 на момент підписання заповіту у стані, коли він не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними стороною відповідачв та їх представником не наведено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги відповідачів є безпідставними, оскільки відсутні підстави для визнання заповіту від 13 травня 2013 року недійсним. Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Керуючись Постановою № 7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 15, 16, 12680-1270, 203, 215, 216, 225, 1233 ЦК України, та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, що належала ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на підставі державного акту за №149 від 30.03.2002 року серії IV-КР №034110 та складається з двох ділянок за №137-1 площею 0,45 га, кадастровий номер 3524085600:02:003:0137 та №137-2 площею 5,31 га, кадастровий номер 3524085600:02:003:2137, а всього 5,76 гектара.

В зустрічному позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_6, який посвідчений 13 травня 2013 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за №220, - відмовити за необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом десяти днів з моменту проголошення.

Головуючий: О. А. Гарбуз