Постанова

від 15.12.2014 по справі 804/17164/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2014 р. Справа № 804/17164/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняПанченко Я.І. за участю представників сторін: від відповідача: Кисельов А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002351500 від 27.06.2014р., -

ВСТАНОВИВ:

21.10.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2014р. №0002351500 відповідача в повному обсязі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що не погоджується з діями відповідача щодо прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення та складання акту перевірки від 07.03.2014р., вважає дії відповідача щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки, складання акту та оспорюваного податкового повідомлення-рішення незаконними з огляду на те, що в порушення вимог п.79.2 ст.79, ст.86 ПК України податковою інспекцію не було надіслано позивачеві та не вручено під підпис наказ про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, порушено право позивача на подання заперечень до акту перевірки та право брати участь у розгляді заперечень, надавати пояснення та реалізовувати інші права надані позивачеві чинним законодавством як платнику податків, порушене право позивача на участь під час прийняття оспорюваного рішення. Окрім того, позивач посилається і на те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту від 07.03.2014р. - 27.06.2014р., тобто після спливу понад 3-х місяців чим податковою інспекцією порушено норми ПК України, також на адресу позивача не надіслано разом з оспорюваним рішенням і відповідного розрахунку грошового зобов'язання, а також те, що розмір грошового зобов'язання за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням був розрахований за «майбутні» періоди. За викладеного, позивач вважає, що порушення порядку проведення перевірки, строків складання та направлення позивачеві оспорюваного податкового повідомлення-рішення, періоду за який здійснено перевірку призвело до грубого порушення прав позивача у зв'язку з чим результати перевірки можуть бути встановлені судом недійсними та скасовані у повному обсязі.

Представник позивача в судові засідання 12.11.2014р., 19.11.2014р., 15.12.2014р. жодного разу не з'явився, незважаючи на обізнаність про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, натомість, 13.11.2014р. надав до канцелярії суду клопотання про розгляд даної справи за відсутності представника позивача (а.с.26,28,30,61,62, 67).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в усних поясненнях та письмових запереченнях на позов просив відмовити позивачеві у задоволенні даного позову повністю посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі акту від 07.03.2014р. є правомірним, оскільки позивач є платником орендної плати за користування землею за договорами оренди земельної ділянки від 15.08.2008р., наказ на проведення перевірки, направлення та акт перевірки були вручені позивачеві у відповідності до вимог ст.58 ПК України, при цьому, вважає, що збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не за волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до норм закону, зокрема - п.п.288.5.1 п.288 ст.288 ПК України, а тому вважає, що необхідність сплати земельного податку у новому розмірі - трикратного розміру земельного податку - виникла у позивача незалежно від внесення змін до договору оренди. Враховуючи наведене, представник відповідача вважає, що податковою інспекцією правомірно, без застосування процедури внесення змін до договорів щодо розміру орендної плати, збільшено позивачеві податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки відповідно до мінімального розміру спірного платежу, встановленого ПК України у 2013р., 2014р.

Згідно ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи наведене, заявлене представником позивача клопотання про розгляд даної справи без участі представника позивача, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 15.12.2014р.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю ««УКРАЇНСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» зареєстровано 27.11.2006р. як юридична особа за адресою:49083, м. Дніпропетровськ, вул. Лазаряна, буд.3, з 24.11.2008р. перебуває на обліку як платник податків у ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, що підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ від 14.02.2013р., копією статуту позивача, а також відомостями, наведеними у акті перевірки від 07.03.2014р., які не оспорюються сторонами (а.с. 13-22).

15.08.2008р. між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» на підставі рішення міської ради від 08.07.08р. №125/34 та від 06.08.08р. №39/35 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 5,2633га, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників,34 (Красногвардійський район),при цьому, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення договору складала 34 620 559,82 грн. строком на п'ятнадцять років з розміром орендної плати згідно розміру орендної плати станом на 13.08.2008р. у сумі 1038 616,80 грн.(а.с.36-45).

07.03.2014р. податковою інспекцією на підставі наказу №163 від 21.02.2014р. та повідомлення від 21.02.2014р. №38, згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування орендної плати за земельну ділянку за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р. за результатами якої був складений акт від 07.03.2014р. №714/15-00/34734192 за висновками якого встановлено:

- порушення п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 розділу ХШ Податкового кодексу України внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Красногвардійського району на загальну суму 2534 121,12 грн., в тому числі за 2013р. - 1267060,56 грн., 2014 рік - 1267060,56 грн.;

- порушення п.288.7 ст.288 розділу ХШ Податкового кодексу України - позивачем не подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік, 2014 рік (а.с.8-10).

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 27.06.2014р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №0002351500 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - орендна плата з юридичних осіб - на загальну суму 2534452 грн., у тому числі за основним платежем - 1689408 грн., за штрафними санкціями - 845044 грн.(а.с.11).

Позивач оспорює вищевказане податкове повідомлення-рішення від 27.06.2014р., просить його скасувати в повному обсязі посилаючись на те, що воно прийняте з порушенням порядку проведення перевірки, без направлення та вручення позивачеві наказу та направлення на перевірку, з порушенням строку складання податкового повідомлення-рішення, що суперечить вимогам ст. п.79.2 ст.79, ст.86 ПК України, ст.19 Конституції України.

Заслухавши представника відповідача, який брав участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Як видно зі змісту акту перевірки від 07.03.2014р. підставою для висновків про заниження позивачем орендної плати за земельні ділянки розташовані на території Красногрвадійського району на загальну суму 2534121,43 грн., в тому числі за 2013 рік - 1267060,56 грн.,2014р. - 1267060,56 грн. не подання позивачем податкових декларацій з плати за землю за 2013р., 2014р. з урахуванням того, що відповідно до довідки Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області від 23.01.2014р. №26/9 загальна нормативна грошова оцінка земельних ділянок, що перебувають у користуванні позивача складає 42 235 352,03 грн. та згідно з п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України розмір податкового зобов'язання з орендної плати за землю позивача у 2013р.-2014р. повинен складати 2 534121,12 грн., при цьому, річна орендна плата повинна становити - 1267060,56 грн. (42235352,03*1%*3), щомісячна орендна плата повинна становити - 105588,38 (1267060,56/12) - (а.с.8-10).

Суд вважає, що вказані висновки податкового органу є такими, що ґрунтуються на нормах чинного Податкового кодексу України.

Так, зі змісту Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 01 січня 2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язок їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні є, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК).

Аналогічне визначення міститься й у статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Справляння плати за землю, у тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХШ Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 28 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 ст.288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХШ ПК України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12% нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, з системного аналізу вищенаведених норм матеріального права, суд приходить до висновку, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у його постанові від 02.12.2014р. за позовом ПАТ «Сумська фірма «Усе для дому» до ДПІ у м. Сумах про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

За приписами ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За викладених обставин, правова позиція Верховного Суду України є обов'язковою для окружного адміністративного суду при вирішенні спору щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб з підстав, визначених п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу також покладає і обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги і заперечення.

Позивач в судові засідання 12.11.2014р., 19.11.2014р. та 15.12.2014р. не з'явився та на вимогу суду не надав жодних належних та допустимих доказів щодо протиправності вищенаведеного оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вищенаведених норм чинного податкового законодавства України.

Також слід зазначити, що судом не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення доводи позивача у позові щодо не надсилання та не вручення під розписку позивачеві наказу, направлення на проведення перевірки, акту перевірки з огляду на те, що вказані доводи позивача спростовуються тим, що наказ на проведення перевірки №163 від 21.02.2014р. був направлений на адресу позивача 21.02.2014р., вручений у відповідності до вимог ст.58.3 ст.58 ПК України та згідно до вимог п.79.2 ст.79 ПК України передбачено, що надіслання платнику податків наказу на проведення перевірки та направлення на проведення перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (а.с.70-73).

Отже, надіслання на адресу позивача наказу та направлення на проведення перевірки надають право контролюючому органу розпочати проведення документальної невиїзної перевірки, у зв'язку з чим доводи представників позивача у частині не вручення позивачеві наказу та направлення є безпідставними та спростовуються вищенаведеними доказами.

Також, суд критично ставиться до доводів позивача у позові про порушення строків прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення 27.06.2014р. з урахуванням складання акту перевірки 07.03.2014р. з огляду на те, що як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, позивач поштові відправлення не приймав та не отримував, у зв'язку з чим органами поштового відділення акт перевірки від 07.03.2014р. був вручений позивачеві 19.06.2014р. у порядку, встановленому п.58.3 ст.58 ПК України, а отже, суд приходить до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом у строк, визначений п.86.8 ст.86 ПК України, а саме: протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 ПК України(а.с.70-71).

При цьому, слід зазначити, що саме порушення порядку проведення перевірки податковим органом не може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень за умови не доведення позивачем факту відсутності виявленого порушення.

Позивачем не було суду надано жодних доказів на підтвердження відсутності встановлених у акті перевірки від 07.03.2014р. порушень з боку позивача, не надано і доказів, які б свідчили про подання позивачем у встановлені строки податкових декларацій за землю за 2013р. та 2014р. з відображенням річної суми орендної плати у розмірі 1267060,56 грн., у тому числі щомісячного розміру орендної плати у розмірі 105 588,38 грн. з урахуванням вимог п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України, а також доказів сплати вказаних сум у 2013р. та 2014р. у строк, встановлений Податковим кодексом України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши надані суду документи та прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення від 27.06.2014р. з урахуванням ч. 3 ст. 2 вищевказаного Кодексу, суд приходить до висновку про те, що зазначене рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За таких обставин, враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, сплачену позивачем суму судового збору при поданні даного позову у розмірі 487,20 грн. (а.с.2), суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України - решту судового збору у розмірі 4384 грн. 80 коп.(4872-487,20).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,72, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002351500 від 27.06.2014р. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» (49010,м. Дніпропетровськ, вул. Лазаряна, буд.3, ідентифікаційний код юридичної особи 34734192) в дохід Державного бюджету України - решту судового збору у розмірі 4384 грн. 80 коп. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 22.12.2014р.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 22.12.2014р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді С.О. Конєва С.О.Конєва Ю.В.Горобець