Рішення

від 27.01.2015 по справі 906/17/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" січня 2015 р. Справа № 906/17/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Суховенко О.В. (довіреність №20/03-14 від 20.06.14)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатія"

про стягнення 21035,10 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 21035,10грн., з яких: 17529,26грн. боргу за поставлений товар, 3505,84грн. відсотків за користування коштами.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву, в якій просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості у розмірі 17529,26 грн. та просить суд стягнути з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 3505,84 грн., а також судовий збір.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2014 року між Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатія" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №58999, за умовами якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені у видаткових накладних.

На виконання умов договору, за період з 10.10.14 по 17.10.14, позивач відпустив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару (а.с.15-45).

Відповідно до п.6.1 договору, оплата товару здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу.

За п.6.2 договору, при здійсненні оплати товару з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника вказується постачальником у видатковій накладній на товар, що поставляється. Перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній.

У видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, постачальником вказано відстрочку платежу строком на 28 днів.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду перед позивачем існувала заборгованість в розмірі 17529,26грн.

12.01.15, тобто після подачі позову до суду, відповідач сплатив суму боргу, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.64).

У відповідності до ст.80 ч.1 п.1-1 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Провадження у справі в частині стягнення 17529,26грн. боргу підлягає припиненню за відсутностю предмету спору.

Крім того, з посиланням на п.10.4 договору та ст.536 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 20% від суми боргу в якості процентів за користування чужими грошовими коштами, що становить 3505,84грн.

Згідно п.10.4 договору, за умови прострочення строків оплати, покупець повинен сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% від простроченої суми оплати.

Згідно ст.692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Правова природа вказаних норм, які передбачають сплату боржником процентів за користування коштами, полягає у сплаті процентів за певний період, яким боржник користувався коштами, тобто залежить від величини цього періоду. Разом з тим пункт 10.4 договору не передбачає такої періодичності, однак свідчить про ознаки домовленості сторін про застосування штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Не правильне тлумачення з точки зору закону умов договору не може впливати на його правову природу, тому суд вважає, що передбачена пунктом 10.4 договору відповідальність є штрафом а не процентами за користування чужими коштами.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу, вважає його нарахування правильним та таким, що підлягає задоволенню в сумі, заявленій позивачем.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати штрафу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 3505,84грн. штрафу. В частині стягнення 17529,26грн. боргу провадження у справі підлягає припиненню за відсутності предмету спору.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно правомірно заявленим вимогам, оскільки останній спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 17529,26грн. боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатія" (12201, Житомирська область, м.Радомишль, майдан Соборний,2/4; код 30617716) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (01103,м.Київ,вул.Кіквідзе,18-а; код 21642228) - 3505,84грн. штрафу, 1827,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)