Рішення

від 19.01.2015 по справі 910/26052/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26052/14 19.01.15

За позовомКомунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" доПриватного підприємства "Сімона" простягнення коштів

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Стовбан Н.І. довіреність №102/46-205 від 07.03.2014; від відповідача не з'явилися.

Суть спору: Комунальне підприємство "Ватутінськінвестбуд" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Сімона" про стягнення 804,57 грн., з яких: 638,71 грн. - основний борг, 41,47 грн. - 3% річних та 124,39 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на оплату за комунальні послуги для співвласників нежитлових будівель комунальної власності територіальної громади Деснянського району № 0145 від 01.01.2010 позивач за період з грудня 2011 по вересень 2012 надав відповідачу обумовлені договором послуги, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 638,71 грн., що зумовило нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2014 порушено провадження у справі №910/26052/14 та призначено до розгляду.

16.12.2014 позивач, через відділ діловодства суду, подав заяву від 11.12.2014 № 379 про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних та зменшення в частині інфляційних втрат, в якій просить стягнути з відповідача на його користь 47,72 грн. - 3% річних та 122,24 грн. - інфляційних втрат та повідомляє про сплату відповідачем основного боргу в сумі 638,71 грн.

Частина 4 статті 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача від 11.12.2014 № 379 до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 19.01.2015 позовні вимоги підтримав, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат та підтвердив факт сплати відповідачем основного боргу.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, відзив на позов, заяв чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.01.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010 між Комунальним підприємством "Ватутінськінвестбуд" (виконавець) та Приватним підприємством "Сімона" (власник) укладено договір №0145 про надання комунальних послуг з опалення, водопостачання та водовідведення, електропостачання, вивезення твердих побутових відходів та прибирання території, яким визначено, що кошти за вказані комунальні послуги сплачуються до 20 числа кожного місяця (п. 1.1 договору).

Розділами 2-6 договору сторони визначили порядок нарахування плати за надані по договору комунальні послуги.

Як зазначає позивач у період з грудня 2011 по вересень 2012 він надав відповідачу визначені умовами договору послуги на загальну суму 638,71 грн., втім відповідач всупереч умовам договору та взятих на себе зобов'язань за ним, не сплатив за послуги, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 638,71 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За умовами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

При цьому, статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено під час розгляду справи та не спростовано відповідачем, позивач у період з грудня 2011 по вересень 2012 на виконання умов укладеного договору надав відповідачу обумовлені договором послуги з опалення, водопостачання та водовідведення, електропостачання, вивезення твердих побутових відходів та прибирання території на загальну суму 638,71 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов надання спірних послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Умовами п. 1.1 договору сторони погодили, що кошти за комунальні послуги сплачуються до 20 числа кожного місяця.

Втім, відповідач свої обов'язки щодо своєчасної сплати вартості отриманих послуг належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за надані йому послуги в сумі 638,71 грн.

Проте, в процесі розгляду справи, основний борг в сумі 638,71 грн. був погашений відповідачем, що підтверджується випискою по рахунку позивача від 11.12.2014.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За умовами п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також те, що сплата основного боргу відповідачем здійснена після подання позову (24.11.2014) та порушення провадження у даній справі (25.11.2014), провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

В той же час, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 47,72 грн. та інфляційні втрати у розмірі 122,24 грн. за період з 20.11.2012 по 18.11.2014.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 47,67 грн., в зв'язку з тим, що у розрахунку позивачем допущені арифметичні помилки.

Частковому задоволенню в сумі 122,04 грн. підлягають і вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат, оскільки, позивач не врахував, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця (абз.3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" №01-06/928/2012 від 17.07.2012).

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить 122,04 грн. та 3% річних - 47,67 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 0,20 грн. та 3% річних в розмірі 0,05 грн. позивачу належить відмовити.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 638,71 грн.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

3 . Стягнути з Приватного підприємства "Сімона" (02089, м. Київ, вул. Радистів, 54; ідентифікаційний код 24588311) на користь Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" (02217, м. Київ, вул. Електротехнічна, 11; ідентифікаційний код 30977943) 47 (сорок сім) грн. 67 коп. 3% річних, 122 (сто двадцять дві) грн. 04 коп. інфляційних втрат та 1826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 44 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4 . В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.01.2015.

Суддя Т.В.Васильченко