Рішення

від 26.01.2015 по справі 906/1580/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" січня 2015 р. Справа № 906/1580/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Скиданчук І.В. - довіреність №3 від 05.01.2015;

від відповідача: Ганько О.О. - директор (наказ №8к від 28.07.2011)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Житомир)

до Приватного підприємства Будівельна компанія "Гарант - С" (с. Оліївка Житомирський район Житомирська область)

про стягнення 84956,22 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 84956,22грн., з яких: 69798,55грн. - основний борг, 12577,01грн. - інфляційні, 2580,66грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Подав заяву про зменшення позовних вимог від 26.01.2015 за вих.№100 (а.с.45-46), відповідно до якої просить стягнути з відповідача 72379,21грн., з яких: 69798,55грн. - основний борг, 2580,66грн. - 3% річних.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог приймається судом, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При цьому суд враховує положення п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якого під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо заяву прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це є сума 72379,21грн.

Суд розглядає справу з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні письмового відзиву не надав, позов визнав. Існуючу заборгованість пояснив важким фінансовим становищем підприємства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02 жовтня 2012 року між Приватним підприємством Будівельна компанія "Гарант - С" (замовник/відповідач) та філією "Житомирська ДЕД" Державного підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (підрядник/позивач) укладено договір №121 (а.с.10), за умовами якого підрядник зобов'язується надати послуги на приготування 1500 тон асфальтобетонної суміші (матеріал замовника) згідно замовлення замовника (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1 замовник зобов'язується перерахувати підряднику аванс в розмірі 30% від вартості обсягу робіт за даним договором та провести залишок оплати за виконані роботи протягом 5-ти днів після виконання робіт (п.2.1 договору).

Вартість послуг за приготування 100 тон асфальтобетонної суміші складає по калькуляції 17910,52 грн., в т.ч. ПДВ 2985,09грн. (п.3.1 договору).

Позивач на виконання умов договору приготував асфальтобетонної суміші у кількості 1498,2 т на загальну суму 268335,41 грн., про що свідчать підписані акти прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2012 року та від 29.11.2013 року (а.с.14-15).

За надані послуги відповідачем була здійснена оплата частково на суму 211000,00грн.

Крім того, позивач надав відповідачу послуги по розігріву бітуму (матеріалу необхідного для приготування суміші) на загальну суму 14496,00 грн., що підтверджується підписаним актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ - 0000196 (а.с.13). Надана послуга залишилась відповідачем неоплаченою.

За даними позивача, 29.10.2013 відповідачем в рахунок погашення боргу було відпущено позивачу бензин А-92 та паливо дизельне відповідно до накладної № 2 від 29.10.2013 на загальну суму 2032,86 грн.

Отже, на протязі 2012 - 2013 років відповідачу було приготовлено асфальтобетону на загальну суму 268335,41грн. та надано послугу по розігріву бітуму на загальну суму 14496.00 грн., всього 282831,41 грн., а оплачено лише 213032,86грн.

Таким чином, станом на 17.11.2014 заборгованість відповідача перед позивачем становила 69798,55 грн. (282831,41 - 213032,86).

26.02.2014 та 04.04.2014 позивачем було направлено листи з вимогою погашення заборгованості (а.с.21-22), які залишились без відповіді та задоволення.

На день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не змінилась та складає 69798,55грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків (а.с.48).

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2580,66грн. - 3% річних.

За вказаних обставин позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №121 є договором про надання послуг.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Нормою ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Так, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу послуг.

Заборгованість відповідача на день судового засідання становить 69798,55грн.

Відповідно до норм ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наведений в тексті позовної заяви (а.с.4-5), суд вважає його правильним і таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов визнав, доказів сплати заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Будівельна компанія "Гарант - С" (12402, Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, вул. Зоряна, буд.25, код ЄДРПОУ 32198280)

- на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75, код ЄДРПОУ 32008278) - 72379,21грн., з яких: 69798,55грн. - основний борг, 2580,66грн. - 3% річних, а також 1827,00грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29 січня 2015 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (за заявою)