Рішення

від 28.01.2015 по справі 910/27487/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27487/14 28.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Грейс-інжинірінг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпайпенерго»

про стягнення 615 868,00 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Самусь О.М. - представник за довіреністю від 20.01.2015

від відповідача не з`явились

В судовому засіданні 28.01.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Грейс-інжинірінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпайпенерго» про стягнення 615 868,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.01.2012 р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу продукції та виконанню певних робіт № 633/СГУ-12, на підставі якого позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 1 865 868,00 грн., а відповідач прийняв товар, та здійснив оплату за поставлений товар частково на суму 1 250 000,00 грн. Таким чином, у відповідача утворився борг перед позивачем у розмірі 615 868,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 порушено провадження у справі № 910/27487/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 28.01.2014.

У судове засідання 28.01.2015 з'явився представник позивача, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 28.01.2015 не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, буд. 19, оф. 300, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

12 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Грейс-інжинірінг» (надалі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпайпенерго» (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір № 633/СГУ-12 (надалі - договір), у відповідності до умов якого продавець зобов'язався здійснювати заходи відповідно до додатку № 5 щодо впровадження систем ГСУ для трьох нагнітачів НЦВ-6,3/125-2,2, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити виготовлену за даним договором продукцію та виконанні роботи (п.п. 1.1, 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. договору загальна вартість договору складає 3 998 518,00 грн, і включає в себе вартість продукції, яка постачається - 3 841 818,00 грн в т.ч. ПДВ, та вартість робіт по монтажу і пусконалагодження за даним договором - 156 700,00 грн в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 2.2. договору оплата за продукцію, що постачається за даним договором, здійснюється банківським переводом грошових коштів на рахунок продавця згідно з календарним планом (додаток № 4).

Поставка продукції здійснюється транспортом покупця зі складу продавця. Строки поставки продукції визначаються календарним планом (додаток № 4) (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Додатком № 4 до договору сторонами затверджено календарний план поставки та оплати за продукцію, яким визначено кінцеві терміни поставки товару до 25.08.12, 25.10.12, 25.12.12 та з кінцевим строком оплати відповідно до 15.08.12, 15.10.12.,15.12.12.

Згідно з п. 3.3. договору датою поставки продукції вважається дата відмітки про отримання продукції покупцем в товарній накладній.

За доводами позивача, ТОВ «Науково-виробнича фірма «Грейс-інжинірінг» на підставі договору поставило відповідачу товар на загальну суму 1 865 868,00 грн, що підтверджується:

накладними № ОтГі-0311 від 27.07.2012 р. на суму 623 268,00 грн, № ОтГі-0312 від 27.07.2012 р. на суму 239 604,00 грн та довіреністю № 20 від 26.07.2012 на отримання цінностей,

накладною № ОтГі-0388 від 17.09.2012 р. на суму 202 428,00 грн та довіреністю № 25 від 17.09.2012 на отримання цінностей,

накладною № ОтГі-0545 від 20.12.2012 р. на суму 623 328,00 грн та довіреністю № 38 від 19.12.2012 на отримання цінностей,

накладною № ОтГі-0008 від 15.01.2013 р. на суму 177 240,00 грн та довіреністю № 38 від 19.12.2012 на отримання цінностей.

Відповідачем в свою чергу частково оплачено товар на загальну суму 1 250 000,00 грн, згідно з платіжними дорученнями № 1491 від 11.12.2012 р. на суму 650 000,00 грн та № 1716 від 06.02.2014 р. на суму 600 000,00 грн.

Відтак за твердженням позивача, борг відповідача перед позивачем на момент подачі позову до суду становить 615 868,00 грн, яку просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 865 868,00 грн, що підтверджується:

накладними № ОтГі-0311 від 27.07.2012 р. на суму 623 268,00 грн, № ОтГі-0312 від 27.07.2012 р. на суму 239 604,00 грн та довіреністю № 20 від 26.07.2012 на отримання цінностей,

накладною № ОтГі-0388 від 17.09.2012 р. на суму 202 428,00 грн та довіреністю № 25 від 17.09.2012 на отримання цінностей,

накладною № ОтГі-0545 від 20.12.2012 р. на суму 623 328,00 грн та довіреністю № 38 від 19.12.2012 на отримання цінностей,

накладною № ОтГі-0008 від 15.01.2013 р. на суму 177 240,00 грн та довіреністю № 38 від 19.12.2012 на отримання цінностей.

Відповідачем було оплачено товар на загальну суму 1 250 000,00 грн, згідно з платіжними дорученнями № 1491 від 11.12.2012 р. на суму 650 000,00 грн та № 1716 від 06.02.2014 р. на суму 600 000,00 грн, а відтак борг відповідача перед позивачем становить на момент розгляду справи по суті 615 868,00 грн (1 865 868,00 грн - 1 250 000,00 грн).

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи приписи п. 2.2. договору та додатку № 4 до договору, строк виконання зобов'язань покупцем за договором поставки за накладним станом на момент вирішення спору настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар у повному обсязі, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 615 868,00 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 615 868,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпайпенерго» (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, буд. 19, офіс 300; ідентифікаційний код 35207616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Грейс-інжинірінг» (40032, м. Суми, вул.. Білопільський шлях, буд. 31; ідентифікаційний код 21127561) заборгованість у розмірі 615 868 (шістсот п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового з бору у розмірі 12 317 (дванадцять тисяч триста сімнадцять) грн 36 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.01.2015 року

Суддя Пукшин Л.Г.