Рішення

від 26.01.2015 по справі 910/27811/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27811/14 26.01.15 За позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Транссервіс"

про стягнення 4128,60 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Транссервіс" про стягнення 4128,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення плати за використання фіксованих місць для щоденного паркування автотранспортних засобів згідно умов Договору №1.1-85.12 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування від 30.11.2012 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 3750,00 грн. - основного боргу (заборгованості по оплаті за використання фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів), 270,60 грн. - пені, 108,00 грн. - 3% річних, 1827,00 грн. - судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2014 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 26.01.2015 року.

Представник позивача в судове засідання 26.01.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

В судове засідання 26.01.2015 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Провадження у справі порушено ухвалою від 12.12.2014 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 26.01.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2012 року між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (далі по тексту - позивач, Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Транссервіс" (далі по тексту - відповідач, Сторона-2) було укладено Договір № 1.1-85.12 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Сторона-1 надає Стороні-2 в експлуатацію 5 фіксованих місць для щоденного паркування автотранспортних засобів за адресою: Деснянський р-н, просп.. Броварський (ст. м. «Чернігівська») (надалі "Об'єкт").

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності 01.02.2012 і діє до 31.12.2012 року (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору одна із Сторін письмово не повідомить іншу Сторону про його розірвання, Договір вважається продовженим ще на один рік.

Згідно з п. 3.1. Договору, Сторона-1 надає Стороні-2 750,00 годин на місяць для паркування 5 автотранспортних засобів за тарифом 5 грн. за одну годину. Загальна вартість використання 5 фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів складає 3750,00 на місяць, в т.ч.: тариф без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 2662,50 грн.; ПДВ - 532,50 грн.; збір за місця для паркування транспортних засобів - 555,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору розрахунок між Сторонами здійснюється щомісячно шляхом оплати у розмірі 100% місячної вартості послуг не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця.

Згідно з п. 3.3. Договору Сторона-1 щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним надає Стороні-2 в двох примірниках Акт приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 3.4. Договору Сторона-2 зобов'язана протягом 2 (двох) календарних днів з дня отримання Акту приймання-передачі наданих послуг підписати його та повернути Стороні-1 один примірник Акту.

Згідно з п. 3.5. Договору, якщо в установлений строк Сторона-1 не одержить підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову від підписання акту, послуги вважаються прийнятими.

На виконання умов Договору позивач надавав відповідачу фіксовані місця для щоденного, паркування автотранспортних засобів, на підтвердження чого позивач надав суду Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти внесення плати за використання фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем за грудень 2013 року виникла заборгованість в розмірі 3750,00 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодного доказу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що за грудень 2013 року позивачем було нараховано 3750,00 грн. плати за використання відповідачем фіксованих місць паркування автотранспортних засобів, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту № КП-0028655 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2013 року на загальну суму 3750,00 грн.

Судом встановлено, що вказаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2013 року не підписаний відповідачем, однак доказів направлення позивачу відповідачем мотивованої відмови від його підписання, враховуючи положення п. 3.5 Договору, суду не надано.

Як встановлено судом, оплату за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2013 року у загальному розмірі 3750,00 грн. відповідач не здійснив, що підтверджується наданою позивачем довідкою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" вих. № 43-65/136 від 27.02.2014, з якої вбачається, що за період з 01.12.2012 року по 31.12.2013 року від відповідача надходжень коштів не було.

Крім того, в матеріалах справи наявних підписаний та двосторонньо погоджений акт звіряння розрахунків станом на 31.12.2013 року, з якого слідує, що заборгованість ТОВ «Комфорт-Транссервіс» перед КП «Київтранспарксервіс» становить 3750,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві в експлуатацію фіксовані місця для щоденного, паркування автотранспортних засобів, на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача вартість використання фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів в розмірі 3750,00 грн. за грудень 2013 року.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 3750,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 4.1. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 270,60 грн.

Згідно з п. 4.1. Договору за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п.3.1. цього Договору, Сторона-2 сплачує Стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 270,60 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 108,00 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 108,00 грн. - 3% річних нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Транссервіс" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 42-а, кв. 131, код ЄДРПОУ 38473397) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. Леонтовича, будинок 6, код ЄДРПОУ 35210739) 3750 (три тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. - основного боргу, 270 (двісті сімдесят) грн. 60 коп. - пені, 108 (сто вісім) грн. 00 коп. - 3% річних, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 27.01.2015 р.

Суддя Грєхова О.А.