Рішення

від 19.01.2015 по справі 910/25268/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25268/14 19.01.15 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Київського міжрайонного відділу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві

до Національного музею літератури України

про стягнення 218 822,98 грн.

Представники сторін:

від позивача: Москаленко Т.М. - представник за довіреністю № 24/22-165Мв від 12.09.2014 року;

від відповідача: Бабіч О.І. - представник за довіреністю № б/н від 16.12.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Київського міжрайонного відділу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві до Національного музею літератури України про стягнення 218 822,98 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.12.2013 року між ним та Національним музеєм літератури України укладено договір № 35-Д/2013/Зх на надання послуг у сфері охорони громадського порядку та забезпечення безпеки.

На умовах зазначеного договору позивач надав відповідачу охоронні послуги, проте відповідач свої зобов'язання в частині оплати за надані послуги в розмірі 218 822,98 грн. не виконав.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.11.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.12.2014 року.

В судове засідання 02.12.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.11.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 30817455, але 02.12.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 18.11.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.12.2014 року розгляд справи відкладено на 16.12.2014 року.

16.12.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав документи по справі на виконання вимог ухвали суду від 18.11.2014 року.

В судовому засіданні оголошено перерву до 19.01.2015 року.

16.01.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав документи по справі.

В судовому засіданні 19.01.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

09.12.2013 року між Національним музеєм літератури України (замовник) та відділом Державної служби охорони «Захист» Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві (виконавець) укладено договір № 35-Д/2013/Зх на надання послуг охорони підрозділом державної служби охорони при МВС України.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.1.1 договору, виконавець зобов'язується надати послуги у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки - код ДК 016-2010 - 84.24.1 (послуги з охорони об'єкту замовника, розташованого по вул. Б.Хмельницького,11 (далі - Об'єкт) згідно Дислокації (додаток № 1 до договору) , а замовник - оплатити такі послуги.

Послуги охорони надаються у дні та години, вказані у дислокації (додаток 1 до Договору) (п.1.2 договору).

Згідно з п.10.1 договору, цей договір набуває чинності з дата його підписання та діє по 31.12.2013 р.

Умови цього договору застосовуються до відносин, які виникли між сторонами до його укладення, а саме з 14.05. 2013 р. (п. 3 cт. 631 Цивільного Кодексу України).

Згідно з статтею 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість цього договору становить 271 668,47 грн. (двісті сімдесят одна тисяча шістсот шістдесят вісім гривень 47 коп.) , в тому числі ПДВ - 45278,08 грн.

Розрахунок вартості послуг за цим договором здійснюються на підставі цін, визначених сторонами у протоколі погодження вартості однієї години охорони (додаток 2 до договору) .

Відповідно до п.5.1 договору, послуги охорони надаються щомісячно у дні та години, вказані в додатку 1 до договору.

Місце надання послуг охорони: місто Київ, вул. Б. Хмельницького, 11 (п.5.2 договору).

Згідно з п.4.4 договору, акт виконаних робіт/наданих послуг підписується сторонами в кінці кожного місяця, а також по закінченні терміну дії договору.

Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів із моменту отримання від виконавця акту зобов'язаний підписати його або надати мотивовану відмову від підписання акту (п.4.5 договору).

Так, на виконання умов договору, між сторонами підписані акти прийому-здачі робіт/ послуг на загальну суму 250 328,64 грн., а саме:

- №ЗАХ-000320 за червень 2013 року на суму 35 092,80 грн.;

- №ЗАХ-000322 за липень 2013 року на суму 36 262,56 грн.;

- №ЗАХ-000329 за серпень 2013 року на суму 36 262,56 грн.;

- №ЗАХ-000333 за вересень 2013 року на суму 35 092,80 грн.;

- №ЗАХ-000338 за жовтень 2013 року на суму 36 262,56 грн.;

- №ЗАХ-000340 за листопад 2013 року на суму 35 092,80 грн.;

- №ЗАХ-000345 за грудень 2013 року на суму 36 262,56 грн.

Відповідно до п.4.1 договору оплата наданих за договором послуг, відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони, здійснюється замовником щомісяця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, після підписання акта виконаних робіт/наданих послуг, але не пізніше 10 числа наступного місяця.

Умовою виникнення бюджетних та платіжних зобов'язань, у відповідності до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України , є наявність відповідного бюджетного призначення (п.4.2 договору).

У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на свій реєстраційний рахунок (п.4.3 договору).

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем частково оплачені послуги за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема акту звіряння розрахунків та зазначено сторонами, заборгованість відповідача за договором № 35-Д/2013/Зх від 09.12.2013 року перед позивачем становить 218 822,98 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем за договором з червень-грудень 2013 року в розмірі 218 822,98 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, твердження відповідача щодо порушення строків оплати за спірним договором через відсутність своєчасного бюджетного фінансування, що на думку Національного музею літератури України, спростовує факт його вини, суд до уваги не приймає за наступних підстав.

Згідно з ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ст.617 ЦК України та ст. 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми чинного цивільного і господарського законодавства не містять винятків про зміну чи невілювання відповідальності при фінансуванні зобов'язання за рахунок бюджетних коштів.

Так, в постанові від 15.05.2012 року у справі №11/446 Верховний Суд України зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність бюджетної організації і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічну позицію наведено у постанові Вищого господарського суду України від 03.02.2014 року у справі №910/9231/13.

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства, позицію Вищого господарського суду України та Верховного Суду України, суд дійшов висновку, що наведені вище твердження відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національного музею літератури України (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 11; ідентифікаційний код: 02215414) на користь Київського міжрайонного відділу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві (04050, м. Київ, вулиця Студентська, будинок 9, ідентифікаційний код: 36281774) основний борг в розмірі 218 822 (двісті вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 98 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 376 (чотири тисячі триста сімдесят шість) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 29.01.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий